Як живе Приазовська громада в окупації: порожні пляжі, «націоналізація» майна та тиск на людей (ІНТЕРВ’Ю)

Приазовська громада Запорізької області вже п’ятий рік перебуває під російською окупацією. До повномасштабної війни вона розвивала туризм на узбережжі Азовського моря, підтримувала місцевий бізнес та інвестувала в зелену енергетику.

Сьогодні курортне життя зникло: пляжі спорожніли, бази відпочинку занедбані або «націоналізовані», частину з них використовують російські військові. 

Окупанти змушують людей отримувати російські паспорти та переоформлювати житло за законами РФ, а майно тих, хто виїхав, відбирають. Дітей навчають за російськими програмами під постійним ідеологічним тиском, а незгодних із режимом переслідують, викрадають і ув’язнюють.

Про життя громади в умовах окупації, тиск на місцевих жителів і зміни, які принесла війна, «Першому Запорізькому» розповів голова Приазовської громади Андрій Солопов.

«Люди швидко зрозуміли, що нічого доброго не буде»: загарбники окупували Приазовську громаду на другий день повномасштабної війни

– Розкажіть, яким було життя Приазовської громади до повномасштабної війни: як розвивалися та які плани мали?

– Громада утворилася у 2016 році. У 2018-му до неї приєдналися ще території, а вже у 2020-му вона сформувалася в тих межах, у яких існувала на початок повномасштабного вторгнення.

Одним із ключових напрямків розвитку була співпраця з місцевим бізнесом, адже громада потребувала зміцнення доходної частини бюджету.

Наша громада мала велику смугу узбережжя Азовського моря, бази відпочинку та курортну інфраструктуру. Працювала потужна грязелікувальна лікарня, де люди оздоровлювалися. 

На території громади також діяла найбільша на той час в Україні Ботіївська вітроелектростанція, збудована ДТЕК, потужністю 200 МВт. Розвиток зеленої енергетики був одним із пріоритетних напрямків громади.

Серед ключових завдань також були покращення інфраструктури, ремонт і будівництво доріг, а також розвиток послуг. Ми прагнули, щоб мешканці отримували якісні сервіси, а рівень життя в громаді поступово наближався до європейських стандартів.

Приазовська громада Запорізької області об’єднує 18 населених пунктів на узбережжі Азовського моря. 

– Пригадайте, як почалася повномасштабна війна та окупація. Що тоді відбувалося у селищі?

– Громаду окупували вже на другий день після початку повномасштабного вторгнення. Через територію пройшла велика колона російських військових у напрямку Бердянська та Маріуполя. Невдовзі в громаді з’явилися представники так званої «ДНР». 

Відтоді розпочався складний період. Окупаційна влада намагалася взяти громаду під контроль: налагодити співпрацю з місцевою адміністрацією, сформувати лояльність до окупаційної влади. 

Люди швидко зрозуміли, що нічого доброго чекати не варто. Ті, хто мав можливість і усвідомлював реальність життя в окупації, ухвалювали рішення виїжджати на підконтрольну Україні територію.

– Російські окупанти намагалися схилити вас до співпраці. Розкажіть, як це відбувалося?

– Окупанти захопили будівлю і запропонували співпрацю. Я відмовився.

Після цього зібрав депутатів і керівників підприємств громади та попередив їх про відповідальність за колабораційну діяльність і державну зраду – зачитав відповідні норми законодавства.

Невдовзі приїхали військові РФ або представники «ДНР». Вони затримали мене, мого заступника та поліцейського офіцера громади й вивезли до Мелітополя, де певний час утримували. 

Окупанти відбирають майно, курортне життя зникло: як у громаді виживають в умовах окупації 

– Яка зараз ситуація у тимчасово окупованому Приазовському та громаді?

– Ситуація там залишається вкрай складною. Зараз там триває процес вилучення майна людей, які виїхали з тимчасово окупованої території. Майно, що належало таким мешканцям, уже «націоналізовано» або перебуває в процесі примусового вилучення. Будинки й земельні ділянки визнаються «безхазяйними», попри те, що жодних ознак цього немає. 

Людей намагаються змусити повертатися, оформлювати російські паспорти та переоформлювати майно відповідно до російського законодавства. Але масово цього ніхто не робить. У результаті багато людей фактично втратили своє майно, і цей процес не зупиняється. 

– Яка зараз ситуація з туризмом в окупації? Що сталося з базами відпочинку?

– Якого туризму можна очікувати за 50 кілометрів від лінії фронту? Хто поїде відпочивати в такі умовні курортні місця? Туризму там немає. 

Багато баз відпочинку зараз використовують російські військові  для розміщення особового складу та проведення навчань. Але завдяки нашим військовим і наявним засобам ураження окупанти вже не можуть почуватися там у безпеці, навіть якщо вважають цю територію глибоким тилом. 

Можливо, місцеві жителі ще приїжджають до узбережжя, щоб відпочити, але з інших регіонів туди ніхто не їде – туристів немає. 

Це помітно навіть із публікацій місцевих мешканців: пляжі порожні хоча до повномасштабної війни в сезон там яблуку ніде було впасти.

– А як зараз виживають мешканці? Де вони можуть бодай трохи заробити на життя?

– Головна галузь нашої громади – це сільське господарство, і фермери продовжують обробляти землю. Водночас багато людей працездатного віку виїхали з окупації.  

Частина мешканців пішла на співпрацю з окупаційною адміністрацією – працює у так званих муніципальних округах, закладах освіти та інших структурах, створених окупантами. Також у громаді залишається багато пенсіонерів, які змушені виживати в цих умовах. 

– Чи є зараз перебої з комунікаціями, водою та електропостачанням?

– Так, звичайно. Надходить інформація про ураження енергетичних об’єктів на території Мелітополя та інших міст. Відповідно, енергосистема там зараз потерпає.

Часто немає світла, а через це – і водопостачання, оскільки все залежить від електроенергії. Окупаційна влада не здатна забезпечити безперебійне надання навіть базових послуг, тому ситуація там залишається важкою.

Виїхати складно, залишитися небезпечно: окупанти посилюють тиск на жителів

– Чи продовжують мешканці виїжджати з громади? І наскільки складно зараз це зробити?

– Процес виїзду дуже складний: фільтрація, перевірка документів. Виїхати можна або через країни Європи, або через треті держави. Але попри всі труднощі, цей процес не зупиняється. Не можна сказати, що він жвавий, але люди продовжують виїжджати.

Зокрема, нині виїжджає молодь, яка вступає до українських університетів і прагне залишитися жити на підконтрольній Україні території.

– Які методи тиску на місцеве населення застосовують окупанти? Чи продовжують переслідувати, викрадати та засуджувати цивільних?

– На жаль, цей процес не зупиняється. Якщо раніше переслідували переважно тих, хто відкрито протистояв окупаційному режиму, то тепер під тиск потрапляють навіть ті, хто просто не висловлює підтримки.

Отримання російського паспорта стало обов’язковою умовою для доступу навіть до базових послуг. Дітей змушують ходити до окупаційних шкіл, аби легалізувати окупаційну систему та забезпечити вплив пропаганди.

Також фіксуємо випадки викрадення цивільних за надуманими звинуваченнями. Часто навіть неможливо дізнатися, де перебувають ці люди і що з ними сталося. А коли інформація все ж з’являється, виявляється, що їм винесли вироки, часто на дуже тривалі строки ув’язнення.

– Чи вдається підтримувати зв’язок із людьми на окупованих територіях? Зважаючи на те, що Росія посилює контроль над інформаційним простором і обмежує доступ до месенджерів та соцмереж, як зараз підтримувати контакт з людьми?

– Підтримувати зв’язок із людьми на окупованій території стає дедалі складніше. Наші фахівці постійно аналізують, які месенджери там ще працюють та за яких умов. Цією інформацією ділимося з людьми, допомагаємо встановлювати нові застосунки, VPN-сервіси, використовуємо електронну пошту та всі доступні засоби комунікації. 

Водночас якщо є доступ до мережі, то можливість налагодити зв’язок залишається. Це непросто, але поки можливо. Хоча, наголошую, робити це стає дедалі важче. 

Російські окупанти нав’язують дітям російську пропаганду

– Як окупантам вдалося налагодити освітній процес в окупації? Чи працюють школи, як проходить навчання і що відомо про ідеологічну роботу з дітьми?

– Освітній процес в окупації розпочинався дуже складно. Більшість учителів або виїхали, або залишилися, але відмовилися співпрацювати з окупаційною владою. Водночас частина педагогів, які залишилися, пішла на співпрацю з окупантами й намагалася відновити роботу шкіл.

Значний спротив був і з боку батьків. Через безпекові ризики та ідеологічну складову багато хто не хотів віддавати дітей до окупаційних навчальних закладів. Однак обходи по домівках, тиск на родини та погрози батькам поступово дали свій результат. Хтось віддав дітей одразу, але чимало родин до останнього намагалися цього уникнути.

Зараз там, як і на інших окупованих територіях, активно працюють молодіжні військово-патріотичні організації – «Юнармія», кадетські рухи, «ЮгМолодой». Тобто ідеологічна складова та постійне нав’язування російської пропаганди присутні постійно.

– Чи ведуть у громаді облік людей, які пішли на співпрацю з окупантами?

– Звичайно, така робота ведеться. Ми періодично бачимо повідомлення правоохоронних органів про людей, які отримують підозри за колабораційну діяльність, а також про тих, кому вже винесли вироки. 

– Що б ви хотіли сказати людям, які залишаються в окупації та чекають на повернення України?

– Люди розуміють, що раніше жилося краще, і це справді так. Ми постійно підтримуємо їх хоча б інформаційно: даємо можливість читати українські новини на наших каналах, звітуємо про свою роботу. 

Закликаю людей триматися. Я впевнений: ми повернемося. І ті, хто дочекається – підтримають нас у відновленні громади. 

У другій частині інтерв’ю голова Приазовської громади Андрій Солопов розповів, як після виїзду з окупації громада працює в Запоріжжі, як підтримує своїх мешканців та що допомагає людям залишатися згуртованими.

Текст – Олександр Носок

Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації не відображає офіційну позицію ІМІ та Королівства Нідерланди.

Читайте також:

Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp

Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!