Відкрила музичну школу – після 10 років роботи у ЗМІ: історія Юлії Савчук із Запоріжжя

Після років роботи у ЗМІ запоріжанка Юлія Савчук вирішила почати власну справу – відкрити музичну студію для дітей і дорослих. 

Ідея з’явилася через бажання створити у місті сучасний творчий простір без жорсткого підходу до навчання, де можна займатися музикою для себе, а не лише заради оцінок чи конкурсів.

Чому Юлія Савчук наважилася почати бізнес у прифронтовому місті, як шукала гроші на відкриття та чому перші учні записалися ще до старту роботи – у матеріалі «Першого Запорізького». 

Прийшов час створити щось своє

Юлія Савчук – випускниця факультету журналістики Запорізького національного університету, де навчалася за спеціалізацією «реклама та зв’язки з громадськістю». 

«Ми були першим набором на цю спеціальність, тому багато чого не розуміли – все було новим для нас. Але саме це й було цікаво. На той час у Запоріжжі майже не було чітких вакансій за цим напрямом – хіба що щось на кшталт рекламного менеджера», – розповідає Юлія. 

Після завершення навчання у 2012 році почала працювати в газеті «Субота плюс», яка тоді запускала власний новинний сайт. До редакції її запросила однокурсниця. Там працювала рерайтеркою та іноді писала тексти для онлайну й друкованої версії. 

Потім був досвід роботи у іншому виданні, де дівчина долучалася до виїздів на події та запису інтерв’ю. Журналістика та ЗМІ – стали для неї середовищем професійного зростання, де змогла спробувати різні формати й ролі. Потім була власна фріланс-агенція з послуг SMM та таргетованої реклами.

Сьогодні Юлія працює SMM-менеджеркою та дизайнеркою в Запорізькому центрі розслідувань – до команди приєдналася у 2023 році. 

Через два роки в її житті з’явилася ідея власної справи. Поштовхом стало відчуття втоми від нестабільності на ринку праці та бажання створити живий простір для спілкування і взаємодії: «Хотілося чогось свого, куди можна прийти, де є рух і життя».

Ідея музичної студії з’явилася не випадково. Знайома Юлії шукала для дитини заняття з музики у Запоріжжі, але натрапляла переважно на державні школи з класичним, часто жорстким підходом до навчання. Це надихнуло дічину створити альтернативний простір: сучасний, гнучкий і більш орієнтований на інтерес учнів.

Спочатку Юлія планувала орієнтуватися лише на дітей, але пізніше змінила свою думку: «Коли почала розповідати про ідею друзям, багато хто казав: а чому тільки діти? Є ж і дорослі, які хочуть, але бояться почати».

На облаштування студії з другой спроби вдалося отримати державний грант 

На початку вересня 2025 року Юлія вирішила подати заявку на грант «Власна справа». Її надихнули історії інших підприємців, які вже отримали фінансування й змогли запустити або масштабувати власні проєкти. Спочатку самостійно почала розбиратися з умовами подачі через «Дію», однак швидко зрозуміла, що найскладніша частина – фінансовий розрахунок у бізнес-плані.

Щоб уникнути помилок, звернулася до спеціаліста, який допоміг правильно оформити цю частину. Попри це, з першої спроби отримати грант не вдалося. Юлія пройшла до етапу співбесіди, але заявку відхилили через технічну помилку – не врахували частину податків: «Це була прикра, але важлива помилка. Зрозуміла, що справа не в ідеї, а в неуважності».

Після цього виправила недоліки й подала заявку повторно. Під час другої співбесіди їй поставили запитання, що вона робитиме у випадку чергової відмови. Але Юлія відповіла, що подаватиметься стільки разів, скільки потрібно для результату.

У листопаді 2025 року з другої спроби її ідею схвалили: «Коли дізналася результат, було відчуття, ніби можу все – наче якийсь супергерой, який вигадав щось справді круте. Навіть не одразу повірила, бо колись це було просто мрією – бути причетною до культурного життя Запоріжжя. Мені завжди було принципово працювати там, де подобається, де є свобода та творчість – тут усе зійшлося. Пізніше усвідомлювала, скільки роботи попереду, що це буде період без сну і відпочинку. Але  знала: воно того точно варте».

У грудні 2025 року на рахунок надійшли 500 тисяч гривень грантових коштів, які розподілили на обладнання, оренду приміщення та рекламу.

Найбільшу частину бюджету спрямували на облаштування студії. Закупили базові меблі – рецепцію, диван, столи та стільці, а також зробили часткову звукоізоляцію приміщення. Придбали музичне обладнання: електро- та акустичні гітари, синтезатор, професійне цифрове піаніно, мікрофони, акустичні системи та підсилювачі. А вже за свої кошти придбала ще й електронні ударні. 

Назва для студії з’явилася в розмові з подругою

«Спочатку ніби попрощалася зі своїм спокійним життям і одразу сказала друзям: якщо ви мене любите – будете залучені, бо потрібна допомога. Звикла розраховувати тільки на себе, але розуміла, що з таким обсягом роботи не впораюся», – розповідає підприємниця.

Відключення світла часто ускладнювало процес, але завдяки допомозі друзів та знайомих вдалося значно прискорити відкриття. Частину робіт Юлія організовувала через особисті домовленості, що дозволило зекономити бюджет. Паралельно запускала рекламу – спочатку в соціальних мережах, де поступово сформувалася перша аудиторія майбутньої студії.

Назва студії з’явилася випадково. У розмові з подругою виникла фраза «ТаТиШо», яка здалася Юлії настільки простою і емоційною: «Хотіла назву, яку почув і одразу запам’ятав. Тому вирішила: роблю максимально креативно і більше не ускладнюю це. Для мене вона була геніальною – коли почала про неї розповідати, люди її запам’ятовували». 

«Мені важливо, щоб людям подобалося»: як працює студія «ТаТиШо»

Перші клієнти в Юлії з’явилися завдяки соціальним мережам. Частина людей, які слідкували за її сторінкою, писали коментарі та повідомлення ще під час підготовчого процесу й одразу прийшли на заняття після відкриття. Вони придбали повноцінні пакети занять – на 4 і 8 уроків. У перший місяць роботи кількість учнів почала швидко зростати до більш ніж десятка.

Паралельно змінювалася й внутрішня структура роботи. Один із викладачів гітари згодом залишив проєкт і Юлія тимчасово взяла викладання на себе. Вона мала відповідний музичний досвід, тому змогла підхопити напрям, поки шукала нового спеціаліста. З часом саме гітара стала одним із найпопулярніших напрямів у студії.

Основна аудиторія студії – діти та підлітки, які становлять приблизно половину всіх учнів. Дорослі також почали з’являтися, хоча їх поки менше. Серед них є люди, які приходять навчатися з нуля – без попереднього досвіду. Наприклад, один із клієнтів – військовий, який вирішив навчитися грі на гітарі вже у дорослому віці.

Юлія відзначає, що важливу роль у цьому відіграє атмосфера підтримки та відсутність страху помилок. Багато дорослих спочатку сумніваються, чи не запізно починати, але після пробного заняття змінюють свою думку.

За словами Юлії, ключовим у роботі студії є не стільки технічна підготовка, скільки підхід до навчання. Формує команду викладачів, які працюють через підтримку та мотивацію, а не через тиск і складну теорію: «Мені потрібні люди, які вміють підтримати і зацікавити».

Навчальний процес у студії побудований практично. Наприклад, на заняттях з гітари спочатку увага приділяється базовим вправам для рук і координації, а вже потім – акордам і простим композиціям. Значна частина заняття присвячується розбору улюблених пісень учнів, які адаптуються під їхній рівень. Такий підхід дозволяє швидше отримати відчутний результат і підтримує мотивацію. 

Юлія також наголошує, що базові знання теорії музики все ж є важливими, але подаються у спрощеному вигляді – без іспитів і складної академічної системи: «Ми даємо базу, але не перевантажуємо теорією. Людині важливо розуміти, що вона робить, але ще важливіше – щоб їй це подобалося».

«Відкривати бізнес у Запоріжжі страшно, але ідеальний момент не настане ніколи»

Підприємниця планує поступово розширювати напрямки навчання. Серед ідей – створити музичний клуб для більш досвідчених учнів. А також запустити літню музичну групу продовженого дня у форматі творчого простору з заняттями, репетиціями, прогулянкою, обідом. 

Власниця студії радить програму «Власна справа» лише тим, хто готовий до навантаження і ризику: «Тут треба мати сталеві нерви та час.  Своїм прикладом надихнула подруг, які теж отримали гранти. Це можливість для тих, у кого немає стартового капіталу: фактично ти повертаєш ці гроші податками, без відсотків. Так, не всі бізнеси виживають, але це нормальний процес – держава це розуміє. Тому якщо є ідея і бажання працювати, чому б не спробувати?».

Дівчина зізнається: відкривати бізнес у прифронтовому Запоріжжі було страшно. Водночас саме страх не став для неї причиною відмовитися від ідеї. Вона пояснює це внутрішнім переконанням і вірою в те, що своє вдасться вберегти. Каже, найбільше хвилюється не за себе, а за справу, яку створює: «Ми вже живемо в цій реальності довго і маємо розуміти – ідеального моменту не буде. Якщо є бажання і сміливість, то діяти треба зараз».

Юлія Савчук радить підходити до запуску справи не лише емоційно, а раціонально: «Важливо мати ресурс – моральний і фінансовий, бо це потребує багато сил. Потрібно не боятися звертатися до фахівців. Особливо коли йдеться про фінансові розрахунки чи бізнес-план – це краще довірити професіоналам. Запоріжжю дуже не вистачає нових ідей і форматів – саме ми можемо зробити його більш живим, яскравим і наповненим».

Текст – Анастасія Заводюк, фото з архіву Юлії Савчук

Читайте також:

Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp

Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!