Верховний Суд: попит на незаконне переправлення чоловіків через кордон виник саме через обмеження воєнного стану

Відповідь на ці питання надав адвокат, аспірант, член Комітету Національної асоціації адвокатів України з питань адвокатської практики, член Комітету адвокатської практики та підвищення кваліфікації Ради адвокатів Запорізької області, помічник-консультант депутата Запорізької міської ради — Тягунов Олег Анатолійович

ВС підтвердив, що використання умов воєнного стану під час незаконного переправлення осіб через державний кордон є обставиною, яка обтяжує покарання.

Питання призначення покарання за злочини, пов’язані з незаконним переправленням осіб через державний кордон, набуло особливої актуальності після запровадження воєнного стану.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постанові від 16 червня 2026 року у справі № 153/1184/25 розглянув питання призначення покарання за незаконне переправлення особи через державний кордон України та застосування обставин, які пом’якшують або обтяжують покарання, а також меж перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Обставини справи

Ямпільський районний суд Вінницької області визнав обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 332 КК України, та призначив покарання у виді трьох років позбавлення волі. Водночас суд застосував положення статті 75 КК України та звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Судами встановлено, що 4 липня 2025 року в період дії воєнного стану засуджений разом з іншою особою перебував у лісі поблизу державного кордону України з Республікою Молдова. Вони рухалися до річки Дністер, маючи намір перетнути державний кордон поза пунктом пропуску вплав, однак були затримані працівниками Державної прикордонної служби України.

Вінницький апеляційний суд переглянув вирок лише в частині призначеного покарання. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування статті 75 КК України, скасував вирок у цій частині та призначив реальне покарання у виді трьох років позбавлення волі. В іншій частині вирок залишено без змін.

У касаційній скарзі захисник стверджував, що апеляційний суд допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильно застосував кримінальний закон, безпідставно визнав використання умов воєнного стану обставиною, яка обтяжує покарання, не врахував наявність малолітньої дитини як пом’якшуючу обставину та безпідставно відмовив у застосуванні статті 75 КК України.

Позиція Верховного Суду

ВС вказав, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинене в період введеного на території України правового режиму воєнного стану та, як наслідок, в період дії заборони виїзду за межі держави громадян України чоловіками віком від 18 до 60 років.

Суд звернув увагу, що сторона захисту хоч і висувала версію про те, що спроба перетину кордону поза межами пункту пропуску не пов’язана із зазначеною забороною, однак не навела жодного пояснення, чому двоє чоловіків рухалися лісом поблизу державного кордону, а не перетинали його через пункт пропуску.

Крім того, посилання сторони захисту на те, що він міг мати відстрочку від мобілізації, дозвіл на виїзд за кордон, не підпадати під перелік чоловіків, яким заборонено виїзд за кордон, не співвідносяться із його діями в частині спроби перетину державного кордону поза межами пункту пропуску та не підтверджуються будь-якими доказами.

Верховний Суд підтримав висновок апеляційного суду щодо оцінки наявності малолітньої дитини у засудженого. ВС вказав, що ця обставина була відома суду і враховувалася ним під час призначення покарання як обставина, яка характеризує особу засудженого.

Ключову правову позицію Суд сформулював щодо використання умов воєнного стану як обставини, що обтяжує покарання.

ВС наголосив, що у суду немає сумніву у тому, що особи, які незаконно переправляють чоловіків призовного віку через державний кордон України поза пунктами пропуску, фактично використовують умови, які існують у державі у зв’язку із запровадженням воєнного стану.

Саме під час воєнного стану запроваджено спеціальний режим, за якого для певних категорій громадян діють обмеження на виїзд за кордон. Наявність таких обмежень породжує попит на незаконні послуги з переправлення через кордон.

ВС вказав, що також у період воєнного стану вочевидь зросло навантаження на особовий склад прикордонної служби, яка одночасно із виконанням завдання протидіяти диверсійним загрозам, забезпечувати належний контроль за переміщенням осіб та вантажів через державний кордон, змушена виявляти та припиняти спроби незаконного перетину кордону, попит на які зріс у десятки разів.

Суд вирішив, що з врахуванням того, що частина ресурсів прикордонної служби залучена до виконання завдань з оборони держави, умови воєнного стану, в яких суттєво зросла кількість діянь, пов’язаних із незаконним перетином через державний кордон, вочевидь сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, передбачених ст. 332 КК.

З огляду на це Верховний Суд дійшов висновку, що вирок апеляційного суду є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам щодо нього та ухвалений відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 420 КПК.

Тож, Суд залишив без змін вирок апеляційного суду та відмовив у задоволенні касаційної скарги захисника та підтвердив, що під час незаконного переправлення чоловіків призовного віку через державний кордон саме умови воєнного стану можуть використовуватися для вчинення такого злочину, а тому їх використання може визнаватися обставиною, яка обтяжує покарання.