Повернувся з фронту та відкрив власне СТО у Запоріжжі: історія ветерана-десантника Олександра Шевчука

Після початку повномасштабного вторгнення Олександр Шевчук із Пологівського району пішов на фронт. Він воював на Київському, Херсонському та Донецькому напрямках і кілька разів зазнавав поранень. Після одного з них чоловік отримав інвалідність і навесні 2025 року демобілізувався. 

Повернувшись до цивільного життя, Олександр у Запоріжжі скористався державною грантовою програмою та відкрив власну автомайстерню. СТО працює майже рік, а перелік послуг поступово розширюється. 

Також ветеран працює у Центрі національного спротиву та ветеранської політики, де ділиться бойовим досвідом з іншими. 

Про службу, повернення до цивільного життя та відкриття власної справи Олександр Шевчук розповів «Першому Запорізькому». 

Долучився до захисту країни у перший день повномасштабної війни

Олександр Шевчук народився у селі Кохане неподалік Токмака Пологівського району. Нині село перебуває в окупації. 

За освітою Олександр – учитель. Він закінчив Мелітопольський державний педагогічний університет, після чого пройшов строкову службу, а згодом два роки викладав у школі історію та географію.

Протягом п’яти років, до лютого 2022-го, Олександр жив і працював у Києві, де керував будівельними бригадами. Саме там його застав ранок 24 лютого. Перші вибухи пролунали неподалік від місця, де він жив. 

«Вночі, коли почали бомбити Київ, я спочатку думав, що якась аварія трапилася на заводі неподалік. А потім уже зрозумів, що почалося повномасштабне вторгнення. О шостій ранку я вже поїхав до військкомату», – згадує ветеран. 

Рішення долучитися до війська Олександр ухвалив майже одразу. 

«Я люблю свою країну. За весь період свого життя багато знайомих, друзів виїжджали за кордон працювати, а я ніколи не їздив і завжди казав, що ті самі кошти можна заробити і в нас в країні, будучи вдома, – пояснює він. – Також був упевнений у тому, що ми швидко виб’ємо ворога». 

Чоловік розповідає, що його рідний брат уже понад п’ять років жив у Литві, однак через два тижні після початку повномасштабної війни повернувся в Україну і також приєднався до війська. Він продовжує служити й нині. 

Після важкого поранення повернувся на фронт

Свій бойовий шлях Олександр розпочав у складі 95-ї десантно-штурмової бригади на Київському напрямку. На фронті він отримав позивний «Історик». 

Після того як українські військові вибили російські війська з-під Києва, підрозділ Олександра направили на доукомплектування до Житомирщини. Згодом його перевели до новосформованої 46-ї десантно-штурмової бригади.

Наступним для Олександра став Херсонський напрямок. Під час форсування Інгульця, 8 березня 2022 року, він зазнав першого важкого поранення під час штурму поблизу села Білогірка. 

«В мене була перебита ліва кінцівка, пробита права легеня, права рука і ліва стопа. Після довгих дев’яти місяців лікування, реабілітації я знову повернувся до служби», – згадує ветеран. 

Після лікування Олександр отримав третю групу інвалідності, але залишати військо не збирався. Він повернувся до 46-ї бригади, яка на той час виконувала завдання на Донецькому напрямку, та приєднався до роти безпілотних літальних апаратів. 

Понад рік Олександр виконував бойові завдання на напрямках Курахового та Богатиря. Саме Донецький напрямок він вважає найважчим за час своєї служби. 

«Там велика кількість ворога зосереджена. Де стояла наша одна бригада, працювало три-чотири бригади російських. Уже набагато краще працювали їхні безпілотні системи», – розповідає він. 

Під час одного з виходів на позиції Олександр знову отримав поранення руки. Після чергового лікування у квітні 2025 року він вирішив демобілізуватися.

За службу Олександр Шевчук отримав бойову нагороду – орден «За мужність» ІІІ ступеня. 

Передає свій бойовий досвід цивільним

Повернення до цивільного життя після кількох років війни виявилося для Олександра непростим випробуванням. 

«Перші три-чотири дні відчуваєш якесь полегшення, що ти вже знаходишся там. Але після тижня, пробувши на цивілці, дуже тяжко. Через три тижні вже були думки, і я вже хотів повертатися знову до Збройних сил України», – відверто розповідає ветеран. 

Згодом чоловік завдяки пораді знайомих приєднався до Запорізького обласного центру національного спротиву та ветеранської політики — комунального закладу Запорізької обласної ради. Центр проводить підготовку цивільних і військовозобов’язаних до дій в умовах війни, навчаючи базових навичок, необхідних для захисту себе та інших. Тут Олександр знайшов колектив, значну частину якого також становлять ветерани, а головне – можливість і надалі бути корисним, передаючи іншим свій бойовий досвід. 

Нині Олександр Шевчук працює начальником відділу та сектора Центру нацспротиву. Один із ключових напрямків його роботи – вогнева підготовка. Під час навчань також опановують роботу з БПЛА, домедичну допомогу, орієнтування та інші необхідні навички. 

«Кожна група, яка проходить усі ці навчання, закріплює їх на добових вишколах», – розповідає ветеран.

Дізнатися більше про навчання та записатися на заняття можна через Instagram-сторінку Центру. 

Після демобілізації Олександр вирішив залишитися саме в Запоріжжі. Сюди з окупованої території виїхав його батько та  оселилося багато знайомих. Крім того, до рідного села Кохане звідси близько 70 кілометрів. 

«Гарант Авто»: як ветеран відкрив власну автомайстерню

Ідея відкрити власну СТО виникла в Олександра ще під час служби. Військовий досвід показав йому, наскільки важливим для підрозділів є справний транспорт. 

«Перебуваючи безпосередньо в Збройних силах, велику роль відіграє транспорт – люди повинні бути мобільними. Ми неодноразово шукали, де якісно відремонтувати машини», – пояснює Олександр. 

Після демобілізації він вирішив розвивати цей напрямок у цивільному житті, адже вважав, що попит на такі послуги в Запоріжжі буде стабільним. 

Започаткувати власну справу допоміг грант від Запорізького обласного центру зайнятості – Олександр отримав 500 тисяч гривень. Про можливість взяти участь у програмі дізнався із соцмереж. Каже, що підготовка та захист бізнес-плану виявилися значно простішими, ніж він очікував.

«У центрі зайнятості є спеціалісти, які допомагають зі складанням бізнес-плану, коригують. Якщо за десятибальною системою, то складність – на два. Кожен може з цим впоратися», – розповідає ветеран.

Грантові кошти Олександр спрямував на базове обладнання для майстерні — підйомники, компресор, прес, генератор та комплекти інструментів. Ще понад пів мільйона гривень він вклав власних заощаджень: на облаштування приміщення та придбання додаткового обладнання. 

Власну майстерню Олександр назвав «Гарант Авто». Вона розташована на вулиці Крива Бухта, 2, неподалік Набережної. 

Розширює бізнес у Запоріжжі, попри виклики прифронтового міста 

Автомайстерня Олександра Шевчука працює вже майже рік. За цей час СТО сформувала постійну клієнтську базу, а попит на послуги вже перевищує можливості майстерні. Тут офіційно працюють чотири слюсарі, однак фахівців усе одно не вистачає. 

«Зараз черга стоїть, за тиждень наперед записуються. Не вистачає спеціалістів. Аби було ще хоча б два-три фахівці… Важкувато з працівниками у Запоріжжі», – розповідає підприємець.

Сам Олександр поєднує роботу в майстерні зі службою у Центрі національного спротиву. Вранці проводить заняття, а після них займається справами СТО. 

Водночас працювати у прифронтовому Запоріжжі непросто. Місто регулярно зазнає російських обстрілів, до цього додаються тривалі відключення електроенергії. Щоб не зупиняти роботу майстерні під час знеструмлень, Олександр придбав генератор. 

Втім, ці труднощі ветеран не вважає критичними. Після того, що йому довелося пережити на війні, цивільні проблеми він оцінює інакше. 

«Якщо зрівнювати з чимось більшим, що відбувалося в твоєму житті, то це такі дрібниці, які вирішуються досить просто. Будь-яку проблему, яка в цивільному житті, можна вирішити. Немає ніяких суттєвих проблем, якщо не здаватися, не опускати руки», – говорить Олександр.

Попри посилення російських атак, переїжджати із прифронтового Запоріжжя він не планує. Навпаки – хоче й надалі розвивати майстерню, розширювати перелік послуг і вдосконалювати технічне оснащення. 

«Думки виникають тільки розвиватися. Ми ще додаємо обладнання, додаємо спектр послуг. Зараз відкрили ще ремонт генераторів, мотокосарок. Тобто більше і більше спектру послуг. Виїхати взагалі немає ні думок, ні бажання», – наголошує ветеран. 

Закликає ветеранів не боятися починати нове життя

Головна мрія Олександра – завершення війни та повернення додому всіх його побратимів, які перебувають у полоні. 

Ветеран згадує обіцянку, яку вони з бойовими товаришами дали один одному. 

«У нас після одного зі складних штурмів було нагородження та вручення напередодні беретів. І ми з хлопцями домовилися, що одягнемо їх тільки тоді, коли останній десантник повернеться з полону», – розповідає він. 

Після завершення війни Олександр хоче бачити Україну країною, яка розвивається, створює можливості для роботи та життя й приваблює людей з інших держав. 

Власний досвід повернення до цивільного життя він прагне передавати іншим ветеранам. Олександр переконаний: після демобілізації важливо не залишатися без справи, а знайти заняття, яке допомагає рухатися далі. 

Тим, хто замислюється над відкриттям власного бізнесу, ветеран радить не відкладати рішення через страх невдачі. 

«Не треба вагатися – вийде, не вийде. Треба брати і пробувати. Тим більше люди, які пройшли певні складнощі в житті, – почати власну справу не так тяжко. Є суттєва допомога від держави, допомагають фахівці. Не все так тяжко, як здається, – каже Олександр. – Людина, коли задіяна чимось – вона живе. Якщо в неї немає жодних інтересів, то з кожним днем вона спускається нижче і нижче. Головне – щось робити!».

Текст – Олександр Носок

---

Читайте також:

Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp

Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!