Понад два тижні на генераторах, чергове «перемир’я» і плани окупантів: що відбувається на Запорізькій АЕС

Окупована Запорізька АЕС у вересні 2026 року опинилася в одному з найкритичніших станів за весь період окупації. Найбільша атомна електростанція Європи понад два тижні залишалася повністю відключеною від зовнішніх електромереж, а системи безпеки в цей період підтримувалися за допомогою аварійних дизель-генераторів.

Для проведення необхідних ремонтних робіт за посередництва міжнародних спостерігачів сторони домовилися про чергове локальне перемир’я. Зрештою зовнішнє електроживлення станції вдалося відновити.

Водночас Росія продовжує розвивати інфраструктуру для підключення захопленої станції до енергосистеми окупованих територій та РФ. 

Що нині відбувається на Запорізькій АЕС та які плани Росія реалізовує навколо станції – у матеріалі «Першого Запорізького». 

Станція жила на генераторах

Останню зовнішню лінію електропостачання ЗАЕС втратила 20 серпня після пошкодження 330-кіловольтної лінії «Феросплавна-1» внаслідок військової активності на північному березі Дніпра. Відтоді й до відновлення зовнішнього електроживлення станція понад два тижні залишалася повністю залежною від резервних дизель-генераторів.

Усі шість енергоблоків ЗАЕС перебувають у стані «холодного зупину» і не виробляють електроенергію. Однак це не означає, що станція може працювати без зовнішнього живлення. Реактори та басейни витримки відпрацьованого ядерного палива потребують безперервного охолодження, а для роботи насосів і систем безпеки необхідне стабільне електропостачання.

За таких умов дизель-генератори, призначені передусім для аварійного живлення, змушені працювати протягом тривалого часу. Це створює додаткове навантаження на обладнання. За оцінкою «Енергоатома», тривала експлуатація генераторів у промислових обсягах і часті запуски можуть спричинити механічні відмови або одночасний вихід із ладу кількох установок. Таким чином, дизель-генератори фактично використовуються в непроєктних режимах, що підвищує ризик відмови обладнання та пускової автоматики.

Окремою проблемою залишається запас пального. 29 серпня МАГАТЕ повідомило, що, за інформацією окупаційної адміністрації, дизельного пального на ЗАЕС залишалося приблизно на десять днів. Це був мінімальний резерв, необхідний для забезпечення безпеки станції. Останнє велике постачання до зовнішнього сховища відбулося у березні, а заплановану на травень доставку відклали через бойові дії. Водночас наприкінці серпня представники МАГАТЕ зафіксували транспортування на станцію кількох десятків тонн дизельного пального з двох майданчиків поблизу ЗАЕС.

Таким чином, тривале знеструмлення створює ситуацію, за якої ризики виникають одночасно для основного та резервного електроживлення. У разі відмови дизель-генераторів станція може втратити живлення систем, необхідних для охолодження реакторів і сховищ відпрацьованого ядерного палива. Втрата охолодження може спричинити перегрів ядерного палива і, за найгіршого розвитку подій, призвести до радіаційного викиду.

Чергове перемир’я дозволило провести ремонт лінії живлення ЗАЕС

5 вересня генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі повідомив, що Україна та Росія погодили тимчасове локальне припинення вогню в районі ЗАЕС. Воно мало забезпечити безпечні умови для ремонту пошкодженої ділянки лінії «Феросплавна-1», яка була останньою лінією, що забезпечувала станцію зовнішнім електропостачанням.

Після завершення розмінування українські енергетики того ж дня розпочали ремонтні роботи. За їхнім перебігом стежить команда спостерігачів МАГАТЕ.

За словами голови російського «Росатому» Олексія Ліхачова, домовленість розрахована приблизно на тиждень. Водночас він зазначив, що відновлення лінії «Феросплавна-1» саме по собі не гарантує повернення зовнішнього електропостачання до ЗАЕС. Ліхачов також стверджує, що іншу лінію електропередачі відремонтували ще 23 липня, але її досі не підключили до станції. Причиною цього він назвав нібито бездіяльність української влади. Україна публічно не коментувала ці заяви.

7 вересня ввечері, як повідомив «Енергоатом», власні потреби окупованої Запорізької АЕС було заживлено від повітряної лінії 330 кВ «Феросплавна-1». На цей момент споживання станції становило 11 МВт. Водночас залишається невідомим, наскільки стабільним і тривалим буде це електропостачання.

За словами Ліхачова, питання ротації експертів МАГАТЕ на ЗАЕС також залишається невирішеним. 3 вересня він заявив, що ротація може відбутися у першій половині місяця. Її проведення, за його словами, відклали, оскільки вона не відбулася одночасно з візитом Рафаеля Гроссі. Наразі дату ротації нібито узгоджують російська сторона, зокрема Міністерство оборони та силові структури РФ, і МАГАТЕ.

Як зазначив Гроссі, нинішня домовленість стала вже сьомим локальним припиненням вогню, досягнутим за посередництва МАГАТЕ спеціально для проведення робіт, пов’язаних із ядерною безпекою ЗАЕС. Попередні домовленості дозволяли тимчасово відновлювати зовнішнє електропостачання станції, однак не усували головної проблеми: лінії живлення проходять через зону бойових дій і залишаються вразливими до пошкоджень унаслідок обстрілів, мінування та технічних несправностей.

Тому після кожного ремонту питання стабільного електропостачання ЗАЕС знову стає актуальним. Від початку окупації станція пережила понад два десятки повних блекаутів.

Розслідувачі виявили нову інфраструктуру для можливого підключення ЗАЕС до мережі РФ

Паралельно зі спробами відновити зовнішнє електропостачання ЗАЕС Росія просуває власний сценарій – повністю від’єднати станцію від енергосистеми України та інтегрувати її до мережі окупованих територій і південних регіонів РФ.

Такі наміри Москва відкрито задекларувала ще навесні 2025 року. У своїй доповіді до МАГАТЕ російська сторона фактично виклала план подачі електроенергії на ЗАЕС «із єдиної енергосистеми Росії» у разі остаточного припинення живлення з української мережі. Згодом була виведена з ладу лінія 750 кВ «ЗАЕС–Дніпровська». У Greenpeace Україна це назвали навмисним актом саботажу з боку Росії.

Подальші дії окупаційної влади можуть свідчити про підготовку альтернативної інфраструктури для підключення станції до російської енергосистеми. Greenpeace Україна, проаналізувавши супутникові знімки за період із січня до липня 2026 року, виявила будівництво нової лінії електропередачі напругою 150 кВ уздовж траси М18. Вона мала з’єднати тимчасово окуповані Мелітополь і Генічеськ.

За оцінкою організації, ця лінія може бути пов’язана не лише із забезпеченням військової логістики чи роботи промислових об’єктів на півдні, а й із довгостроковим планом Москви щодо передачі електроенергії від захопленої ЗАЕС на окуповані території, зокрема до Криму, а також у південні регіони Росії.

Станом на травень 2026 року будівництво лінії було майже завершене. Однак після серії ударів українських безпілотників, зокрема по підстанції в Генічеську на початку липня, реалізацію цього проєкту було призупинено.

У Greenpeace вважають, що кінцевою метою Росії є повне від’єднання ЗАЕС від енергосистеми України, спроба перезапустити її енергоблоки під контролем «Росатома» та закріплення довгострокового контролю Кремля над найбільшою атомною електростанцією Європи.

Детальніше про вже здійснені Росією кроки та плани щодо інтеграції ЗАЕС до російської енергосистеми «Перший Запорізький» розповідав в окремому матеріалі та в інтерв’ю з експерткою з ядерної безпеки Ольгою Кошмарною.

Водночас позиція України щодо можливого підключення ЗАЕС до російської мережі залишається незмінною: станція є українським ядерним об’єктом, що перебуває під незаконною російською окупацією, а будь-які дії Росії з її інтеграції до власної енергосистеми не мають юридичної сили.

Атомний шантаж: як Москва використовує ЗАЕС проти України

Ситуація навколо електропостачання ЗАЕС давно стала для Росії інструментом політичного та інформаційного тиску. Щоразу після втрати станцією зовнішнього живлення Москва звинувачує в цьому Україну, тоді як українська сторона ці твердження регулярно спростовує.

Тему ядерної безпеки ЗАЕС Росія системно використовує і на дипломатичному рівні. Напередодні засідань Ради керуючих МАГАТЕ російська сторона традиційно поширює заяви про нібито підготовку Україною провокацій на станції. Американський Інститут вивчення війни (ISW) зазначає, що активізація таких звинувачень перед засіданнями МАГАТЕ є частиною російської інформаційної кампанії. Її мета – відвернути увагу від незаконної окупації ЗАЕС та перекласти на Україну відповідальність за наслідки російського контролю над станцією.

На початку вересня окупаційна адміністрація ЗАЕС знову вдалася до такої риторики. Там заявили про готовність прийняти генерального директора МАГАТЕ Рафаеля Гроссі та показати йому нібито наслідки «атак ЗСУ». Представники окупаційної сторони стверджували, що продемонструють йому «руйнування» на станції та викладуть власну версію подій. Подібні звинувачення Росія висуває від початку окупації ЗАЕС, однак незалежних доказів на підтвердження своїх тверджень не надає.

Одним із найяскравіших приводів для російських звинувачень стала загибель двох людей унаслідок удару безпілотника поблизу промислового майданчика станції. За версією «Росатома», дрон влучив у службовий автомобіль ЗАЕС на межі промислового майданчика та Енергодара. Внаслідок удару загинули водій та Олександр Яковлєв, якого російська сторона називала «головним інженером» станції.

Україна заперечила російську версію. В «Енергоатомі» наголосили, що Яковлєв не був легітимним головним інженером ЗАЕС. Законним керівником цього напрямку Україна вважає Дениса Мартиненка.

МЗС України також відкинуло звинувачення Росії, зазначивши, що жодних незалежних підтверджень російської версії чи доказів причетності України до удару не було представлено. У відомстві наголосили, що інформація від окупаційних структур не може вважатися достовірною, і назвали подібні заяви частиною цілеспрямованого нагнітання ситуації навколо ЗАЕС та Енергодара.

Станція на межі: чому ризик залишається системним

Сукупність обставин навколо ЗАЕС свідчить, що станція перебуває в одному з найнебезпечніших станів за весь період окупації. Тривала відсутність зовнішнього електропостачання виснажує ресурс аварійних дизель-генераторів, тоді як запаси пального періодично наближаються до критичного рівня. Водночас Росія продовжує створювати власну енергетичну інфраструктуру, яка має забезпечити остаточне від’єднання станції від української енергосистеми.

Ситуацію ускладнює й мілітаризація ЗАЕС. На території станції перебувають російські військові, зберігаються озброєння та боєприпаси, що суперечить базовим принципам ядерної безпеки та створює додаткові ризики для роботи об’єкта.

Окреме занепокоєння викликає кадрова ситуація. Частина українських працівників залишила станцію або відмовилася укладати контракти з окупаційною адміністрацією. Водночас російська сторона намагається залучати нових працівників, зокрема через оголошення в соціальних мережах. Це ставить питання про достатність кваліфікованого персоналу для безпечного обслуговування ядерного об’єкта.

Тому навіть відновлення лінії «Феросплавна-1» не усуне всіх загроз для ЗАЕС. Воно лише тимчасово зменшить один із ризиків.

Повноцінно гарантувати ядерну та радіаційну безпеку Запорізької АЕС можна лише після припинення її окупації, демілітаризації майданчика та повернення станції під контроль законного українського оператора.

Текст – Олександр Носок

Читайте також:

Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp

Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!