Угода з Іраном, сум Ізраїлю. В США показали тест

Сполучені Штати офіційно оприлюднили повний текст таємного Меморандуму про взаєморозуміння з Іраном, який напередодні було підписано в електронному форматі. Оприлюднені 14 пунктів угоди демонструють, що сторони пішли на безпрецедентні компроміси, аби зупинити велику війну на Близькому Сході та стабілізувати світові енергетичні ринки.

Головні пункти меморандуму: що пообіцяли США та Іран

Документ, який у пресі вже встигли назвати Женевою-2026, закладає основу для нової архітектури безпеки в регіоні. Основні зобов’язання розподілилися наступним чином:

Що зобов’язався зробити Іран:

·       Розмінування та відкриття Ормузької протоки: Тегеран гарантує негайне і повне відновлення вільного судноплавства у протоці. Іранські сили вже розпочали розмінування акваторії, безпечний прохід для всіх комерційних суден має бути забезпечений на 100%.

·       Жорсткий ядерний контроль: Іран бере на себе юридичне зобов’язання «ніколи, за жодних обставин» не створювати, не купувати та не розробляти ядерну зброю. Весь накопичений збагачений уран має бути утилізований або вивезений за межі країни під контролем інспекторів МАГАТЕ.

·       Контроль над проксі-групами: Тегеран зобов’язується сприяти 60-денному перемир’ю в Лівані та зупинити атаки угруповання «Хезболла» проти Ізраїлю.

На які поступки пішли США:

·       Доступ до $24 мільярдів: Вашингтон пообіцяв протягом двох місяців поетапно розморозити іранські активи, які зберігаються на рахунках у банках третіх країн (зокрема Південної Кореї та Японії).

·       Пом’якшення нафтового ембарго: США знімають обмеження на експорт іранської нафти та нафтохімічної продукції. Крім того, після закінчення 60 днів безкоштовного транзиту через Ормузьку протоку, Іран спільно з Оманом отримає офіційне право стягувати мито з цивільних суден.

·       Компенсаційний фонд на $300 мільярдів: Найбільш сенсаційний та дискусійний пункт угоди. США спільно з міжнародними партнерами зобов’язалися створити спеціальний «Фонд відбудови та стабілізації», з якого Ірану буде виділено понад 300 мільярдів доларів протягом наступних кількох років для модернізації цивільної інфраструктури та подолання наслідків багаторічних санкцій.

Офіційна і публічна церемонія скріплення угоди живими підписами запланована на п’ятницю, 19 червня 2026 року, у Женеві.

Попри те, що угоду схвалив особисто Дональд Трамп, сам президент США до Швейцарії не полетить. Американську делегацію очолить віцепрезидент Джей Ді Венс. Від іранської сторони на церемонію прибуде спікер парламенту (Меджлісу) Мохаммад Багер Галібаф. Такий рівень представництва підкреслює, що угода має міцну підтримку як у Білому домі, так і серед консервативного крила іранської політичної еліти.

Проблеми Нетаньягу

Публікація тексту угоди викликала хворобливу реакцію в Ізраїлі. За даними європейських та американських дипломатів, прем’єр-міністр країни Беньямін Нетаньягу фактично опинився в інформаційному вакуумі — адміністрація Трампа не залучала ізраїльську сторону до фінальних етапів узгодження документа.

Дізнавшись про масштаб фінансових та геополітичних поступок на користь Тегерана, Нетаньягу розпочав серію екстрених телефонних дзвінків американським сенаторам та лідерам країн G7. Головне занепокоєння Ізраїлю полягає в тому, що 300 мільярдів доларів допомоги та розморожені активи Іран може використати для переозброєння своєї армії та фінансування радикальних угруповань по всьому Близькому Сходу, попри всі прописані в меморандумі обмеження.

За даними джерел телеканалу CNN, адміністрація Дональда Трампа свідомо тримала Нетаньягу в повному інформаційному вакуумі. Білий дім відхилив офіційні запити Ізраїлю на ознайомлення з текстом рамкової угоди до її підписання. Головна причина — побоювання Вашингтона (зокрема директора ЦРУ), що ізраїльський прем’єр навмисно зіллє деталі документа в пресу, аби зірвати крихкий компроміс з Іраном.

Цю принизливу ситуацію Нетаньягу був змушений визнати публічно. Під час своєї першої за три місяці великої пресконференції 15 червня він шокував журналістів заявою, що Ізраїль досі не знає деталей угоди, яка безпосередньо впливає на його національну безпеку.

Найбільшою точкою напруги між Єрусалимом і Вашингтоном став пункт меморандуму щодо припинення бойових дій у Лівані. Іранський міністр закордонних справ Аббас Арагчі вже заявив, що будь-яка присутність ізраїльських військ на півдні Лівану вважатиметься порушенням угоди зі США. Однак Нетаньягу категорично відмовився виконувати цю вимогу. Він заявив, що Ізраїль не є підписантом Меморандуму і не збирається виводити війська з Лівану, Гази чи Сирії, оскільки там створюються глибокі буферні зони безпеки.

Ця непокора викликала відкрите роздратування Дональда Трампа. Президент США публічно розкритикував Нетаньягу, заявивши, що ізраїльська дрібна війна проти Хезболли в Лівані лише ускладнює великий мирний процес із Тегераном. 

Намагаючись зберегти обличчя перед власними виборцями, Нетаньягу спробував подати підписання меморандуму як власну перемогу. На пресконференції він заявив, що завдяки діям ЦАХАЛу було знищено іранських вчених, розгромлено ядерні об’єкти та завдано збитків економіці Ірану на сотні мільярдів доларів. За його словами, Ізраїль усунув загрозу ядерного знищення.

Проте ізраїльська опозиція не залишила від цих заяв каменя на камені. Лідери опозиції, зокрема експрем’єр Нафталі Беннет, звинуватили Нетаньягу в лицемірстві та стратегічній поразці. Режим аятол встояв: попри тримісячну військову кампанію, іранський уряд не лише зберіг владу, а й вийшов із конфлікту з обіцянками зняття санкцій та отримання сотень мільярдів доларів інвестицій. Той факт, що Вашингтон уклав угоду за спиною Ізраїлю, свідчить про катастрофічне падіння довіри до уряду Нетаньягу. Хоча Іран обіцяє не створювати зброю, критики вказують, що Тегеран де-факто зберіг свої ядерні технології та ноу-хау, ставши пороговою ядерною державою.

Для Нетаньягу угода США та Ірану стала політичним капканом. Він не може відкрито торпедувати ініціативу Дональда Трампа, щоб не втратити військову підтримку Вашингтона, але водночас його власна ультраправа коаліція та внутрішня опозиція розглядають цей меморандум як масштабну стратегічну поразку Ізраїлю.

Світові ринки святкують успіх

Поки політики сперечаються про довговічність миру, світова економіка вже відчула колосальне полегшення. Одразу після публікації тексту угоди ціни на нафту марки Brent на світових біржах обвалилися до 74–75 доларів за барель, повністю ліквідувавши загрозу глобальної енергетичної кризи. Своєю чергою, провідні фондові індекси у Нью-Йорку, Лондоні та Токіо продемонстрували стрімке зростання, реагуючи на відновлення безпеки морської торгівлі.