Пограбування надр: які природні ресурси Запорізької області захопила Росія

Україна – одна з найбагатших на корисні копалини країн Європи. На її території зосереджено близько 120 видів мінеральних ресурсів промислового значення, частина з яких є унікальною у світовому масштабі. Однак після початку повномасштабного вторгнення понад 30% цих покладів опинилися під контролем російських окупантів.

Одним із найпоказовіших прикладів є Запорізька область. Тут розташовані родовища залізної руди, марганцю, рідкісних металів, граніту та вогнетривких глин. На окупованих територіях російська адміністрація намагається використовувати підприємства, де дозволяє безпекова ситуація, для видобутку та привласнення цих ресурсів.

«Перший Запорізький» розповідає, які родовища регіону опинилися під контролем окупаційної влади та як їх намагаються експлуатувати.

Мільярд тонн руди в руках загарбників

Одним із ключових об’єктів, який опинився під контролем російських окупантів, став Запорізький залізорудний комбінат у селі Мала Білозерка поблизу Дніпрорудного у Василівському районі.

Підприємство є унікальним для України: тут видобувають багаті залізні руди з глибоких горизонтів Південно-Білозерського та Переверзівського родовищ, що входять до Білозерського залізорудного району, відкритого ще у 1948 році. За оцінками самого комбінату, запаси багатих руд у цьому районі сягають близько 1 млрд тонн, а магнетитових кварцитів – до 7 млрд тонн. Вміст заліза в руді досягає 60%, що дозволяє використовувати її у металургії без попереднього збагачення і суттєво знижує собівартість виробництва. Саме це робить родовище стратегічно важливим.

Після захоплення підприємства окупаційна адміністрація встановила над ним повний контроль і призначила власне керівництво. У липні 2022 року комбінат перейменували на «Дніпрорудненський залізорудний комбінат» і почали інтегрувати у російську промислову систему.

За даними Запорізької обласної прокуратури, з липня 2022 року до початку 2024-го на підприємстві незаконно видобули майже 990 тисяч тонн руди. Збитки для України оцінюють у понад 7 мільярдів гривень.

Видобуту сировину росіяни постачали на металургійні заводи на окупованих територіях Донецької та Луганської областей, зокрема до Єнакієвського та Алчевського комбінатів, які нині входять до структури російського «Південного гірничо-металургійного комплексу». Частину цієї продукції використовують для виробництва військової техніки, зокрема танків і бронемашин.

Крім того, окупанти налагодили вивезення руди залізницею через Крим до російських портів. Видобуток ведеться без дотримання екологічних норм і без інвестицій у підтримку шахт, що призводить до виснаження родовищ і руйнування виробничої інфраструктури.

У 2025 році окупаційна влада планувала збільшити обсяги видобутку руди до 4,5 млн тонн. Водночас повністю реалізувати ці плани Росії не вдалося. У листопаді 2025 року Сили оборони України завдали серії ударів по об’єктах комбінату, знищивши понад 70% його енергозабезпечення. Це на тривалий час зупинило незаконний видобуток. 

Про те, як окупанти перетворили Запорізький залізорудний комбінат на джерело прибутку для окупаційної влади та ресурс для потреб російської армії, ми детальніше писали у матеріалі за посиланням.

Стратегічний ресурс: росіяни готуються освоювати марганець під Токмаком

Поблизу Токмака Пологівського району розташоване Велико-Токмацьке марганцеве родовище – одне з найбільших у світі.

Воно є частиною Нікопольського марганцеворудного басейну, де зосереджено понад 73% балансових запасів марганцевих руд України. Запаси самого родовища оцінюють приблизно у 1,7 мільярда тонн, а вміст марганцю в руді перевищує 25%.

До повномасштабного вторгнення Україна посідала перше місце в Європі та друге у світі за запасами марганцевих руд, а щорічний видобуток становив 2–3 мільйони тонн.

Марганець має стратегічне значення, адже є ключовим компонентом у виробництві сталі – підвищує її міцність і зносостійкість, а також використовується у виробництві акумуляторів і батарей. Для Росії цей ресурс особливо важливий: власний промисловий видобуток обмежений одним родовищем у Башкортостані, тоді як понад 90% потреб країна покриває за рахунок імпорту. Загальна щорічна потреба Росії в марганці становить близько 1,3 мільйона тонн.

Після окупації території Росія розпочала підготовку до освоєння родовища. У лютому 2026 року окупаційна адміністрація видала ліцензію на видобуток компанії «Реале Інженеринг Інвест», 25,1% якої належить структурі державної корпорації «Ростех». Уже в квітні підприємство розпочало геологорозвідувальні роботи.

Паралельно біля родовища стартувало будівництво гірничо-збагачувального комбінату, розрахованого на три тисячі робочих місць. За оцінками російського Інституту просторового планування, родовище потенційно здатне забезпечувати до 1,7 мільйона тонн марганцю на рік – це більше, ніж нинішні потреби Росії. Водночас, за оцінками експертів, запасів вистачить приблизно на сто років. 

Камінь для фортифікацій: як окупанти використовують бердянський граніт 

У Бердянському районі поблизу села Андрівка розташований Андрівський гранітний кар’єр. До окупації його продукцію широко використовували у дорожньому будівництві та зведенні гідротехнічних споруд на півдні України.

Після захоплення території російські окупаційні сили перереєстрували кар’єр як комунальне підприємство підконтрольної їм бердянської адміністрації. Уже в серпні 2022 року вони заявили про відновлення його роботи.

Нині видобуті ресурси використовують переважно для військових і логістичних потреб окупаційних сил. Камінь застосовують для будівництва фортифікацій, укріплення позицій, а також ремонту доріг і інфраструктури на окупованих територіях.

За даними пропагандистських повідомлень наприкінці 2023 року, щомісячний видобуток кар’єру перевищує 30 тисяч тонн. На той момент розробляли четвертий і п’ятий горизонти з планами подальшого переходу до глибших рівнів. Окупаційне керівництво також заявляло про намір встановити нове обладнання, запустити додаткову виробничу лінію та збільшити обсяги видобутку.

Видобутий камінь вивозять переважно залізницею. 

Зупинене виробництво: що сталося з родовищами глин на Пологівщині

Пологівський район Запорізької області відомий як одне з ключових місць видобутку каолінів і вогнетривких глин в Україні. Родовище простягається вздовж берегів річки Конки смугою близько 30 кілометрів завдовжки і до 5 кілометрів завширшки та складається з десяти окремих ділянок. За масштабами воно входить до найбільших у країні, поряд із Часово-Ярським родовищем на Донеччині.

До повномасштабного вторгнення його розробляла «Гірничодобувна компанія «Мінерал»». Видобута сировина використовувалася у керамічній промисловості, виробництві санітарно-технічних виробів, паперу, а також коагулянтів для очищення води. Розробкою родовища займалася «Гірничодобувна компанія «Мінерал»», а на базі сировини працювали кілька підприємств, зокрема «Дніпрокераміка» та Пологівський хімічний завод «Коагулянт». Продукцію постачали як на внутрішній ринок, так і за кордон.

Після окупації виробництво зупинилося. Складність технологічних процесів, брак фахівців і постійна загроза обстрілів унеможливлюють повноцінний запуск підприємств під контролем окупаційної влади. Водночас, за словами начальника Пологівської міської військової адміністрації Юрія Коноваленка, загарбники вивезли значні обсяги вже видобутої глини та піску у напрямку Бердянська і Ростова. 

Рідкісні метали під окупаційним інтересом

Особливу увагу держави-агресора привертають родовища рідкісних металів у Запорізькій області.

Одним із таких об’єктів є родовище Крута Балка поблизу Бердянська. Тут зосереджені руди танталу, ніобію та літію. Останній часто називають «білою нафтою», адже він є ключовим компонентом у виробництві акумуляторів, зокрема для електромобілів. Водночас власного промислового видобутку літію Росія не має, тому цей ресурс для неї є стратегічно важливим. Наразі під контролем України залишаються основні родовища та рудопрояви літію на Кіровоградщині.

Ще одним значущим об’єктом є Новополтавське апатит-рідкіснометалеве родовище, розташоване на межі Пологівського та Бердянського районів. Воно містить значні запаси фосфору, а також рідкісноземельних елементів, зокрема танталу й ніобію.

На тлі прагнення зменшити залежність від імпорту Росія розглядає можливості освоєння цих ресурсів і вивчає перспективи запуску видобутку на захоплених територіях. 

Росія продовжує виснажувати українські надра

Запорізька область має значний ресурсний потенціал: тут налічується близько 20 видів корисних копалин промислового значення. До початку повномасштабного вторгнення в регіоні було розвідано приблизно 130 родовищ, із яких 32 перебували в активній експлуатації.

Загальноукраїнська ситуація є ще масштабнішою. За даними Інституту геологічних наук НАН України, держава нині не контролює понад 700 із більш ніж 2 160 родовищ, що перебувають на її балансі. Починаючи з 2014 року Росія захопила сотні родовищ нафти, газу, вугілля, солі, залізної й титанової руди, а також поклади золота, урану, граніту, марганцю та літію. За оцінками, їхня сукупна вартість може сягати 12,5–15 трильйонів доларів.

Втрата цих ресурсів означає не лише недоотримані доходи, а й підрив цілих галузей економіки – металургії, хімічної промисловості, будівництва. Після деокупації відновлення шахт і кар’єрів потребуватиме значних інвестицій: частину обладнання знищено або вивезено, інфраструктура пошкоджена, фахівці вимушено залишили регіони. Окремою проблемою стане екологічна шкода – забруднення води, ґрунтів і підземних горизонтів.

Тому навіть після звільнення окупованих територій повноцінне відновлення видобувної галузі залишається під питанням. 

Текст – Олександр Носок

Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації не відображає офіційну позицію ІМІ та Королівства Нідерланди.

Читайте також:

Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp

Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!