«Запорозька Січ» на Хортиці: як живе комплекс сьогодні
Історико-культурний комплекс «Запорозька Січ» на острові Хортиця за роки існування суттєво змінив свій формат і функції. Створений як історична реконструкція козацького поселення, він поступово перетворився на багатофункціональний простір, у якому поєднуються музейна діяльність, археологічні дослідження, освітні ініціативи та міжнародна співпраця.
Сьогодні діяльність комплексу відбувається в умовах повномасштабної війни, що суттєво вплинуло як на доступність території, так і на формат роботи з відвідувачами. Попри обмеження, «Запорозька Січ» продовжує виконувати роль важливого культурного та дослідницького центру, адаптуючи свої програми до нових безпекових і суспільних реалій.
Як змінювався комплекс «Запорозька Січ» на Хортиці за майже 20 років
Рішення про створення історико-культурного комплексу «Запорозька Січ» на острові Хортиця ухвалили у 2004 році. Тоді ж розпочали підготовчі роботи, які згодом переросли у масштабне будівництво реконструйованого козацького поселення. Урочисте відкриття комплексу відбулося у жовтні 2007 року.
Від самого початку проєкт створювався як постійна історична реконструкція, покликана відтворити атмосферу козацької доби та стати освітньо-культурним простором для відвідувачів. Водночас у суспільстві з часом поширилася хибна версія, ніби комплекс є декорацією до фільму «Тарас Бульба» режисера Володимира Бортка. Насправді це не відповідає дійсності: хоча окремі декоративні елементи справді використовувалися для кінозйомок, вони були частиною окремого проєкту і після завершення робіт демонтовані.
За майже два десятиліття існування комплекс змінився не архітектурно, а змістово. Самі будівлі залишилися незмінними, проте їхнє наповнення постійно оновлюється. Частина об’єктів має постійні експозиції – зокрема будинок кошового отамана, військова канцелярія та пушкарня, що відтворюють адміністративний і військовий устрій Січі. Інші споруди використовуються як простір для тимчасових виставок, які формуються на основі нових археологічних знахідок і дослідницьких матеріалів.
Останні роки суттєво вплинули на роботу заповідника. Через близькість до лінії фронту значну частину музейних фондів довелося евакуювати, а для експозицій використовувати допоміжні колекції та нові надходження. Попри це, Хортиця залишається активним археологічним осередком: зміни рівня води Дніпра регулярно відкривають нові артефакти.
Завдяки цим знахідкам після 2023 року було створено виставку «Скарби, що зберігав Дніпро». Вона об’єднує різні тематичні блоки – від військових артефактів, таких як ядра та наконечники стріл, до предметів побуту, зокрема скляного посуду, який потребував складної реставрації. Частина фахівців опановувала нові методики вже під час підготовки експозиції, зокрема проходила навчання за кордоном.
«Нам передавали вилучені предмети, які намагалися незаконно вивезти через кордон – зокрема наконечники стріл та інші артефакти. Найцінніший подарунок зробив музей Шельбетієва: нам передали частину колекції, що належить до одного з фондів. На основі цього подарунку створена виставка, яка діє і сьогодні «Морські походи козаків і Запорозька верф», присвячену морській історії козацтва та суднобудуванню», – розповідає завідувачка інформаційно-видавничого відділу Національного заповідника «Хортиця» Анна Головко.
Попри втрати й обмеження воєнного часу, колекція заповідника продовжує поповнюватися. Як зазначають фахівці, Хортиця й надалі відкриває нові історичні шари – від козацької доби до значно давніших періодів.
Від масових фестивалів до камерних програм: як сьогодні працює комплекс на Хортиці
У комплексі «Запорозька Січ» одночасно можуть перебувати до 50 відвідувачів. Це обмеження пов’язане з безпековими умовами, зокрема наявністю укриття, розрахованого приблизно на 20 осіб, до якого можна оперативно дістатися під час повітряної тривоги.
Масові заходи на території острова нині обмежені через відсутність великого укриття та спеціальних лекторіїв, однак співробітники регулярно проводять виїзні лекції в навчальних закладах, хабах і молодіжних просторах.
До повномасштабного вторгнення «Запорозька Січ» була одним із головних культурних майданчиків регіону. Тут проходили великі фестивалі, свята на Покрову, обрядові дійства на Колодія та інші масові події, що збирали тисячі відвідувачів. У 2021 році для розширення можливостей прийому гостей навіть створили окрему локацію «Козацьке коло».
Сьогодні ж формат роботи змінився. Окремі програми для військових і ветеранів відбуваються регулярно. Це можуть бути як планові групи на реабілітації, так і спеціально організовані візити перед виконанням завдань для психологічного відновлення.
Окрему увагу в роботі комплексу «Запорозька Січ» приділяють внутрішньо переміщеним особам та дітям. Саме ці категорії відвідувачів нині є пріоритетними для освітніх і просвітницьких програм заповідника.
«Після початку повномасштабної війни стало очевидно, що багато людей, які приїжджають до Запоріжжя з інших регіонів, майже не знайомі з історією міста та острова Хортиця. Водночас для місцевих жителів ці знання часто є базовими, адже Запорозька Січ є одним із ключових історичних символів регіону», – пояснює Анна Головко.
У зв’язку з цим у заповіднику розширили освітній напрям: проводять лекції, екскурсії, виїзні заходи та інтерактивні заняття для школярів і переселенців. Частину програм адаптували спеціально для нових відвідувачів, які раніше не мали досвіду знайомства з історією Хортиці.
Для внутрішньо переміщених осіб та дітей у заповіднику діють пільгові умови участі в екскурсіях, лекціях і майстер-класах, а частина заходів проводиться безкоштовно. У такий спосіб команда намагається зробити історичний простір доступним і зрозумілим для нових аудиторій, які сьогодні формують сучасну спільноту відвідувачів Хортиці.
Важливим шаром сучасної історії комплексу «Запорозька Січ» на території острова Хортиця стали втрати, яких зазнав колектив під час війни. Серед них – співробітники наукового та музейного напрямів, зокрема ті, хто загинув, захищаючи Україну. У заповіднику їх згадують як людей, для яких Хортиця була не лише місцем роботи, а частиною особистої ідентичності та життя.
Їхній внесок у розвиток комплексу зберігся не лише в професійній пам’яті, а й у самій історії Хортиці. Деякі з них у різний спосіб символічно залишили зв’язок із островом навіть у своїх останніх волевиявленнях.
Також є «Парк честі» – територія, присвячена полеглим захисникам України різних періодів.
Легенди, стереотипи й наука: що насправді відомо про Запорозьку Січ на Хортиці
Коли мова заходить про легенди, пов’язані із Запорозькою Січчю на території острова Хортиця, науковці зазвичай обережні у формулюваннях. У заповіднику наголошують: легенда – це передусім усна традиція або художнє осмислення, а не підтверджений історичний факт.
Водночас острів зберігає чимало переказів, зафіксованих дослідниками, зокрема Яковом Новицьким. Серед найвідоміших – історії про міфологічного Геракла, пов’язаного з цими землями, та легенди про Змієву печеру, де, за народними уявленнями, жив триголовий змій.
«Січ була насамперед військово-адміністративним центром – своєрідною столицею козацького війська. Тут формувалася військова структура, відбувалося навчання та спеціалізація козаків – від гармашів до морських воїнів. Після служби частина з них поверталася до громад, інші продовжували військову діяльність», – наголошує завідувачка інформаційно-видавничого відділу Національного заповідника «Хортиця».
Козацтво при цьому не було однорідною соціальною групою. До нього входили представники різних верств – від бідних вільних людей до заможної старшини. У джерелах трапляються й поодинокі згадки про вихідців із знатних родів, зокрема з території Кримського ханства, які з різних причин ставали козаками.
Окремо науковці звертають увагу на стереотип про шаровари як нібито винятковий і карикатурний елемент козацького одягу. Насправді широкі штани були типовим і практичним елементом військового вбрання в різних культурах регіону, зокрема у кочових народів. Вони були зручними для верхової їзди та бойових дій і не є українським фольклорним атрибутом, як це іноді подається в масовій культурі.
Попри це, у заповіднику підкреслюють: Хортиця – насамперед багатошарова археологічна територія, яку можна розглядати як своєрідне святилище різних епох. Тут виявлено кургани, поховання та культурні шари, що охоплюють тисячоліття – від доби палеоліту до козацького часу.
Одним із ключових відкриттів стала Середньостогівська культура, якій понад 8 тисяч років. Її сліди були вперше зафіксовані саме на Хортиці, що зробило острів одним із важливих археологічних центрів Східної Європи.
«Здавна ця територія була простором переправ, торгівлі та ритуальних практик. Пороги Дніпра змушували мандрівників зупинятися, обмінюватися товарами та здійснювати обряди, пов’язані з безпечним проходженням шляху. Саме тому тут фіксують сліди як побутових поселень, так і сакральних практик різних епох», – пояснює Анна Головко.
Окремо в науковому дискурсі стоїть питання козацької Січі на Хортиці. Дослідники підтверджують існування ранніх укріплень, зокрема Хортицької Січі, пов’язаної з іменем Дмитра Вишневецького (Байди). Водночас точне розташування та масштаби козацьких укріплень досі залишаються предметом наукових досліджень.
Археологи зазначають, що сьогодні вивчено лише близько 3% території острова. Більша частина Хортиці залишається недослідженою, адже в різні історичні періоди – від імперського до радянського – системні розкопки були обмежені або не проводилися.
Тому науковці переконані: острів і надалі може відкривати нові сторінки історії. А легенди, що існують навколо Січі, радше доповнюють наукові дослідження, ніж замінюють їх.
***
Історико-культурний комплекс «Запорозька Січ» на острові Хортиця працює з середи по неділю з 09:00 до 17:00 (каса – до 16:30).
Текст та фото – Анастасія Гавриш
Читайте також
Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp
Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!