Від «героїв СВО» до «економічного дива»: Росія знімає пропагандистське кіно про життя на окупованій частині Запорізької області

Кремль використовує кінематограф для ідеологічного впливу на мешканців окупованих територій. Російські режисери знімають пропагандистські фільми про захоплений регіон, зокрема безпосередньо в Мелітополі, Бердянську та Енергодарі.

У цих стрічках просувають російську версію історії, виправдовують війну проти України, героїзують російських військових і створюють ілюзію успішного життя під контролем РФ.

Окупаційна адміністрація організовує покази таких фільмів у школах, університетах, музеях і культурних центрах, передусім для дітей та молоді. Перегляди супроводжують обговореннями й виховними заходами.

Які фільми росіяни знімають на окупованій частині Запорізької області, про що вони розповідають і як використовують їх для впливу на населення – у матеріалі «Першого Запорізького».

«Алдан»: перший «великий» фільм про повномасштабне вторгнення

Одним із наймасштабніших художніх проєктів, покликаних пов’язати віддалені регіони Росії з окупованою частиною Запорізької області, стала драма «Алдан».

Творці позиціонують стрічку як перший міжрегіональний кінопроєкт про так звану «спеціальну військову операцію», реалізований спільно Республікою Саха (Якутія) та окупаційною адміністрацією Запорізької області. Ініціатором його створення став очільник Якутії Айсен Ніколаєв. Ідею підтримали керівник окупаційної адміністрації Запорізької області Євген Балицький та російський диктатор Володимир Путін.

Режисером стрічки виступив Дмитро Кольцов. Зйомки проходили в Якутії та на окупованій території Запорізької області. Головну роль зіграв актор Якутського театру юного глядача Ілля Яковлєв. До акторського складу також увійшли російські актори-пропагандисти Іван Охлобистін, Дмитро Дюжев, Ольга Красько та американський боєць Джефф Монсон. В епізодах знялися й самі ініціатори проєкту – Ніколаєв і Балицький.

У центрі сюжету – якутський програміст Спиридон Дьяконов, донька якого нібито гине внаслідок теракту. Прагнучи помститися, він добровольцем вирушає на фронт і вступає до так званого «Запорізького батальйону», отримавши позивний «Алдан».

Через цю історію автори просувають кремлівські наративи: зображують Україну як «державу-терориста», виправдовують війну та створюють образ єдності народів Росії навколо бойових дій. Водночас окуповану Запорізьку область намагаються представити частиною спільного російського культурного й політичного простору.

Прем’єра фільму відбулася навесні 2025 року. У Мелітополі його показували в кінотеатрі «Перемога», а також в інших населених пунктах окупованого регіону. Стрічку використовували для так званого патріотичного виховання, героїзації російських військових і популяризації служби в армії РФ.

«Павел Судоплатов – гений разведки из Мелитополя»: радянський чекіст як приклад для сучасної молоді

Ще одним напрямом ідеологічного впливу на молодь стала героїзація діячів радянських спецслужб. Приклад – фільм «Павел Судоплатов – гений разведки из Мелитополя», присвячений уродженцю міста, генералу НКВС Павлу Судоплатову, причетному до політичних убивств і репресій. Він відомий як організатор убивства Євгена Коновальця – полковника Армії УНР, голови Організації українських націоналістів (ОУН).

Зйомки розпочалися в Мелітополі в лютому 2025 року й тривали до осені. Проєкт ініціював окупаційний центр патріотичного виховання «Нові регіони», який отримав на виробництво стрічки грант у 6,8 мільйона рублів. Режисеркою стала Крістіна Попкова з Криму.

Фільм позиціонували як освітній проєкт для школярів. Зйомки проходили на міських локаціях, зокрема в краєзнавчому музеї. Юного Судоплатова зіграв учень місцевої школи №19, якій окупаційна влада присвоїла ім’я чекіста.

Основна аудиторія стрічки – молодь віком 14–20 років з окупованої частини Запорізької області. Фільм демонстрували в навчальних закладах і музеях, зокрема учням школи №19. Після переглядів педагоги проводили обговорення, під час яких пропонували дітям говорити про «подвиг», мужність і відданість батьківщині.

Стрічка романтизує диверсії та політичні вбивства, протиставляє постать чекіста українській державності й порівнює його із західними супершпигунами.

«Говорит Россия!» та «Экономическое чудо»: медійна ілюзія «процвітання»

Для формування образу «мирного та успішного життя» на окупованих територіях росіяни запустили медіапроєкт «Говорит Россия! Запорожская область». Його ініціаторами стали окупаційні структури, зокрема Міністерство промисловості та енергетики й «Державний зерновий оператор». До реалізації долучився і Євген Балицький.

Перший фільм вийшов у серпні 2022 року, згодом представили продовження – «Запорожская область. Экономическое чудо». Обличчям проєкту став російський актор і пропагандист Іван Охлобистін.

Зйомки проходили в населених пунктах окупованої частини області, зокрема поблизу лінії фронту. Проєкт охоплює повнометражний фільм і 25 спеціальних випусків, перекладених чотирма мовами: російською, англійською, китайською та фарсі. За даними організаторів, матеріали охопили понад 20 мільйонів людей і набрали 3,7 мільйона переглядів.

Головна мета проєкту – переконати аудиторію, що прихід Росії нібито врятував регіон від занепаду та відкрив шлях до економічного розвитку. Маніпулюючи темами відбудови, сільського господарства й соціальної сфери, автори представляють окупацію як «визволення» та початок «економічного дива», водночас звинувачуючи Україну в руйнуванні регіону.

Насправді ж економічне життя на окупованій частині Запорізької області не демонструє обіцяного «дива», а навпаки – занепадає. Підприємства втрачають виробничі потужності, скорочують діяльність або припиняють роботу. Раніше «Перший Запорізький» розповідав про те, як занепадають підприємства в окупованому Мелітополі та Бердянську.

Для поширення російських наративів фільми демонстрували в кінотеатрах, технікумах, університетах і будинках культури. Матеріали також транслювали через окупаційні телеканали та медіаплатформи й використовували на пропагандистських заходах.

За участь в інформаційній кампанії Охлобистін отримав від окупаційної адміністрації орден «За заслуги перед Запорізькою областю» І ступеня.

У березні 2025 року СБУ заочно повідомила актора про підозру в посяганні на територіальну цілісність України, пропаганді війни та виправдовуванні російської агресії.

Маніпулювання безпекою: фільми Малькевича про Запорізьку АЕС та Енергодар

У жовтні 2024 року російський пропагандист Олександр Малькевич представив два фільми про окуповану частину Запорізької області. 25-й випуск його проєкту «ПутЁвые заметки» присвятив роботі захопленої Запорізької АЕС, а наступний, – життю окупованого Енергодара.

Матеріали для фільму Малькевич збирав кілька років. Зйомки проходили на території станції та в Енергодарі за сприяння окупаційної адміністрації й представників «Росатома». Одним із головних героїв став окупаційний директор ЗАЕС Юрій Черничук, який супроводжував знімальну групу, показував пошкоджені об’єкти та розповідав про роботу станції.

Основний наратив стрічки – нібито українські військові обстрілюють ЗАЕС, а російські окупанти забезпечують її безпеку та захищають Європу від ядерної катастрофи. На підтвердження цієї версії автори демонструють пошкодження на території об’єкта, датовані 2022 роком. Однак, як зазначили в Інституті масової інформації після аналізу фільму, незалежних доказів того, хто саме спричинив руйнування, глядачам не надають.

Таким чином, Росія використовує тему ядерної безпеки, щоб виправдати захоплення ЗАЕС, перекласти відповідальність за небезпеку на Україну та представити російських військових захисниками. Це також спосіб легітимізувати присутність окупантів на атомній станції.

Цикл «О Родине»: спотворення сучасної історії регіону

Наприкінці 2025 року в Мелітополі презентували документальний фільм «Они боролись за Родину», створений у межах проєкту «О Родине» та циклу «Перерождение Z: Мелитополь». Режисеркою стала росіянка Катерина Аркалова. Проєкт реалізували за підтримки Президентського фонду культурних ініціатив РФ.

Знімальна група побувала в окупованих Луганську, Алчевську, Макіївці, Волновасі, Маріуполі, Бердянську, Мелітополі та інших населених пунктах, а потім вирушила до Криму. Героями фільму стали художники, музейні працівники, представники культурних установ і учасники війни проти України.

Автори пропонують власну версію історії регіону – від 2014 року до псевдореферендуму й незаконної анексії у 2022-му. Революцію Гідності вони називають «державним переворотом», а російську окупацію представляють як «довгоочікуване повернення на Батьківщину».

Через особисті історії героїв, розповіді про мистецтво й традиції творці просувають тезу, що мешканці окупованої частини Запорізької області нібито не сприймали українську владу та прагнули приєднання до Росії.

Прем’єра відбулася в мультимедійному історичному парку «Росія – моя історія» в Мелітополі за участі представників окупаційної влади, молоді та культурних установ. Стрічку також демонструють у місцевих кінотеатрах, освітніх закладах і центрах громадської активності.

«Жизнь»: російські військові в ролі героїв містичної драми

Росія продовжує знімати пропагандистське кіно про окуповані території, фінансуючи такі проєкти через державні фонди. У жовтні 2026 року в Бердянську працювала знімальна група проєкту «Русский Ренессанс», де створювали короткометражну новелу «Жизнь» – одну із семи історій циклу про нібито відродження життя на захоплених Росією територіях.

Авторкою та режисеркою проєкту стала випускниця Академії кінематографічного та театрального мистецтва Микити Михалкова Марія Андрєєва. Виробництвом займається «Киностудия 809» за участі благодійного фонду «Крымская весна». Цикл знімають за підтримки Президентського фонду культурних ініціатив РФ.

Сюжет новели «Жизнь» розгортається навколо двох російських військовослужбовців, які загинули, але опинилися в умовному просторі між життям і смертю. Не усвідомлюючи власної загибелі, вони отримують останнє завдання – врятувати пораненого побратима.

До зйомок залучили акторів із Запорізької області, а бердянські степи стали частиною візуального образу стрічки.

28 жовтня 2026 року творці повідомили про завершення зйомок у Бердянську. Інші новели циклу раніше знімали в Маріуполі, Донецьку, Вугледарі та Авдіївці. Перші фільми вже демонстрували на російських пропагандистських заходах.

***

Російські пропагандистські фільми про окуповану частину Запорізької області розповідають про різні теми – від війни та історії до економіки, культури й повсякденного життя. Проте всі вони мають спільну мету: нав’язати російське бачення минулого й сьогодення регіону, витіснити українську історію та створити враження, що Запорізька область нібито нерозривно пов’язана з Росією.

Для цього окупаційна влада використовує різні способи: створює державні медіапроєкти, організовує масові покази, залучає місцевих мешканців до зйомок. Так пропаганда виходить за межі кіноекрана й стає частиною освітнього та культурного життя на окупованих територіях.

Однак за створеною російською пропагандою картинкою залишається інша реальність – зруйновані міста, переслідування людей, репресії та привласнення української культурної спадщини.

Текст – Олександр Носок

---

Читайте також:

Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp

Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!