«Віримо, що повернемося додому»: як Таврійська громада живе та працює в Запоріжжі (ІНТЕРВ’Ю)
Унаслідок посилення російських атак прифронтова Таврійська громада Запорізької області зазнала масштабних руйнувань. Її керівництво та мешканці були змушені евакуюватися до Запоріжжя. Нині переселенці облаштовують життя на новому місці, шукають житло й роботу та адаптуються до нових умов.
Попри вимушену релокацію, Таврійська громада продовжує працювати й шукати ресурси для підтримки своїх жителів. Переселенцям надають гуманітарну допомогу, забезпечують доступ до освітніх, соціальних і медичних послуг. Також діють програми підтримки військовослужбовців і родин загиблих захисників.
Про те, як громада допомагає переселенцям облаштуватися в Запоріжжі, організовує роботу після релокації та планує відновлювати зруйновані населені пункти після завершення війни, «Першому Запорізькому» розповів сільський голова Микола Свириденко.
Таврійська громада забезпечує жителям доступ до основних послуг після евакуації
– Скільки переселенців із Таврійської громади наразі проживають у Запоріжжі?
– Орієнтовну кількість можемо визначити за обсягами видачі гуманітарної допомоги. Наразі в нас зареєстрована 701 родина, яка проживає в Запоріжжі. Йдеться саме про родини, а не окремих людей.
Це мешканці, які виїхали з території громади та нині перебувають у Запоріжжі або сусідніх громадах як внутрішньо переміщені особи.
Коли ми ще працювали на території громади, у нас також було зареєстровано близько 250 родин зі статусом ВПО. Майже всі вони виїхали, хоча кілька родин досі залишаються на території громади.
До повномасштабного російського вторгнення у Таврійській громаді проживали приблизно майже 4200 людей.
– Як підтримуєте жителів громади? Як часто вдається надавати гуманітарну допомогу?
– Гуманітарну допомогу надаємо раз на місяць. Крім того, нещодавно реалізували програму зимової підтримки – державну ініціативу. Ми зареєстрували мешканців, які залишалися на території громади, і майже всі вони отримали передбачену програмою допомогу.
– Які заклади та установи Таврійської громади продовжують працювати після релокації до Запоріжжя?
– Наша школа працює дистанційно ще з 2021 року. Раніше було й змішане навчання, але з 2022 року, оскільки громада перебуває в зоні активних бойових дій, освітній процес відбувається виключно онлайн.
Раніше в громаді було три школи, але згодом ми оптимізували освітню мережу й залишили один заклад. Цього достатньо для потреб громади. Наразі в ньому навчаються понад 170 дітей.
Наше комунальне підприємство також релокувалося, однак зараз не працює, оскільки ми перебуваємо за межами громади.
Водночас продовжує роботу центр надання соціальних послуг. Ми обслуговуємо не лише мешканців нашої громади, а й співпрацюємо в цьому напрямку з Комишуваською громадою.
Також у межах співробітництва продовжує працювати первинна медична допомога. Ми співпрацюємо з Комишуваською громадою, а двоє наших лікарів і надалі приймають пацієнтів та надають медичні послуги.
У лютому 2025 року громада затвердила план трансформації закладів освіти. На базі Таврійської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів створили опорний заклад «НВК “Перспектива”», до якого увійшли Таврійська та Юрківська філії.
Громада підтримує військових і допомагає сім’ям загиблих захисників
– Чи діють у громаді програми підтримки військовослужбовців та членів їхніх родин?
– Так, у нас діє відповідна програма. Коли людина вступає до лав Збройних сил України та стає на захист Батьківщини, ми надаємо їй одноразову грошову допомогу в розмірі 10 тисяч гривень. Для цього необхідно зібрати та подати пакет документів.
Також родинам загиблих військовослужбовців виплачуємо по 30 тисяч гривень на поховання.
Крім того, підтримуємо Збройні сили України. Майже всі кошти, які надходять до місцевого бюджету як власні доходи громади, спрямовуємо на потреби оборони.
– В Україні триває національний проєкт «Пліч-о-пліч: згуртовані громади», який передбачає співпрацю тилових і прифронтових громад, зокрема надання гуманітарної та матеріальної допомоги, підтримку дітей і реалізацію спільних проєктів. Розкажіть про вашу співпрацю з іншими громадами та її результати.
– У нас є дві громади-партнерки: Петрівська селищна територіальна громада Кіровоградської області та Горохівська міська територіальна громада Волинської області.
Нещодавно представники Горохівської громади приїжджали до нас, зокрема щоб відвідати своїх військовослужбовців, які воюють на Запорізькому напрямку. Під час цього візиту ми також зустрілися й обговорили подальшу співпрацю. Горохівська громада вже надавала нам фінансову допомогу для підтримки мешканців.
Минулого року Петрівська громада передавала нам будівельні матеріали для ремонту приміщень. Також організовувала відпочинок для наших дітей під час літніх канікул. У 2025 році діти змогли скористатися цією можливістю, а у 2026-му такої поїздки не було, оскільки ми зосередилися на евакуації людей.
У нас є діти, які від першого класу жодного разу не сиділи за шкільною партою. Вони навіть не мали можливості зібратися всім класом, адже безпекова ситуація цього не дозволяла.
Тому особливо важливою стала поїздка до Петрового, де дітей прийняла Петрівська громада. Вони змогли зустрітися особисто, побачити одне одного, зокрема однокласників, які раніше спілкувалися лише дистанційно.
Співпраця триває, хоча ми розуміємо, що зараз усім непросто. У громадах-партнерах також багато військовослужбовців захищають Україну, є загиблі, тому вони мають власні труднощі. Попри це, ми продовжуємо працювати й домовлятися про подальшу співпрацю.
Співпрацю з Петрівською громадою Таврійська громада розпочала наприкінці 2024 року. Тоді партнери передали будівельні матеріали та засоби гігієни на суму 93 тисячі гривень. У березні 2025 року Таврійська громада отримала від них повторну допомогу – будівельні матеріали майже на 100 тисяч гривень.
У 2025 році Горохівська громада надала Таврійській громаді субвенцію в розмірі 500 тисяч гривень. Крім того, вона підтримувала українських військовослужбовців, які захищають країну на Запорізькому напрямку.
– Наскільки переселенці з Таврійської громади вже адаптувалися до життя в Запоріжжі?
– Складно сказати. Ви ж розумієте, це не рідний дім. Потрібно шукати роботу, адже безкоштовного житла практично немає. Безоплатно можна проживати лише в гуртожитках. В інших випадках за оренду квартири чи кімнати доводиться платити до 10 тисяч гривень на місяць.
Тому насамперед люди шукають заробіток, щоб забезпечити найнеобхідніше. Адже, крім оренди житла, потрібно оплачувати комунальні послуги та інші витрати.
Адаптація проходить дуже важко. Люди фактично просто виживають. Дехто приїхав лише з кількома сумками, у яких були документи та найнеобхідніші речі. Більше в людини нічого не залишилося.
Ще складніше тим, хто не зміг знайти роботу. Переселенцям пропонують роботу з невисокою заробітною платою.
– Наскільки складно зараз налагоджувати співпрацю з партнерами та благодійними фондами, щоб підтримувати мешканців громади?
– Нам пощастило знайти надійних партнерів, які не відмовляють у допомозі й продовжують співпрацювати з нами. Я їм дуже вдячний. Зокрема, маємо налагоджену взаємодію з Global Empowerment Mission (GEM).
Раніше, коли ми ще перебували на території громади, з нами також співпрацювала гуманітарна місія «Проліска». Вона регулярно надавала мешканцям будівельні матеріали для ремонту пошкодженого житла, а також ковдри, ліхтарі та інші необхідні речі.
Я задоволений, що нам вдалося налагодити співпрацю з цими благодійними організаціями.
Після завершення війни Таврійську громаду доведеться відбудовувати майже з нуля
– Які загалом найбільші виклики та труднощі зараз переживає ваша громада?
– Насамперед це психологічні труднощі. Кожна людина хоче бути вдома, але зараз не має такої можливості й навіть не знає, коли зможе повернутися.
Багато мешканців приходять до мене й насамперед запитують: «Коли це все закінчиться? Коли ми зможемо повернутися додому?». Але я такий самий, як і вони. Розумієте? Психологічно дуже важко жити нехай і у своїй країні, але не вдома, без власного житла, без звичного життя.
Але ми продовжуємо працювати, допомагати людям, підтримувати їх словом і вчинками, давати надію. Вона в нас не згасне. Ми віримо, що повернемося додому.
У липні 2026 року Таврійській сільській громаді виповнилося 10 років.
– Звісно, зараз складно щось планувати, але чи замислювалися ви, яким може бути шлях відновлення Таврійської громади після завершення війни?
– Відновлювати доведеться фактично з нуля: спочатку розчищати територію, а потім усе будувати заново.
Ще з 2022 року я щороку складав плани відновлення. Насамперед потрібно буде провести розмінування території. Ми й раніше намагалися оперативно реагувати на кожен приліт: огороджували місця влучань, викликали рятувальників ДСНС, вивозили все. Так працювали до 2026 року, поки безпекова ситуація не зробила це неможливим.
Ми намагалися все тримати під контролем. Вірили й продовжуємо вірити в нашу перемогу. У 2023 році, наприклад, очікували на контрнаступ і сподівалися, що діти зможуть повернутися до школи. Ми розробили проєкти будівництва укриттів і відновлення навчальних закладів. Але від цих проєктів уже довелося відмовитися, тому що самих шкіл, будівель більше немає. Усе зруйновано.
Але ми все одно думаємо про майбутнє і плануємо, як відновлюватимемо громаду. Щодо освіти, як я вже казав, ми оптимізували мережу закладів і маємо чітке бачення того, як організувати її роботу після повернення. Так само розуміємо, як має функціонувати медична сфера.
Окрему увагу потрібно буде приділити соціальній підтримці. Я вже давно про це говорю: наша громада розташована за 39 кілометрів від Запоріжжя. Молодь переважно виїжджає, а залишаються люди старшого віку. Тому соціальний супровід і допомога літнім людям мають бути обов’язковими. Це навіть не обговорюється.
Найголовніше зараз – щоб припинилися обстріли, перестали літати безпілотники й падати бомби. Щоб люди нарешті отримали можливість повернутися додому.
А далі об’єднаємо всіх, хто зможе взяти до рук лопату, кирку чи молоток, і будемо все відновлювати та відбудовувати. І, звичайно, сподіватимемося на допомогу наших партнерів і держави.
У першій частині інтерв’ю сільський голова Таврійської громади Микола Свириденко розповів про масштабні руйнування внаслідок російських атак, переслідування цивільних російськими дронами, загиблих і поранених мешканців, евакуацію населення та оформлення компенсацій за знищене житло.
Текст – Олександр Носок, фото – Таврійська громада
Читайте також:
Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp
Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!