Російські війська нищать села й полюють на людей: яка ситуація у прифронтовій Таврійській громаді на Запоріжжі (ІНТЕРВ’Ю)

Таврійська громада Запорізького району розташована за 40 кілометрів від Запоріжжя. Попри близькість до лінії фронту, тривалий час тут продовжували працювати установи й жити люди. Однак на початку 2026 року російські атаки посилилися, і ситуація критично загострилася. Керівництво громади та більшість мешканців були змушені евакуюватися.

Нині в громаді пошкоджені та зруйновані об’єкти інфраструктури, житлові будинки, підприємства й дороги. Посилення обстрілів призвело й до різкого зростання кількості загиблих. Наразі на території громади залишаються 62 людини.

Про те, як змінилася безпекова ситуація, чим російські війська атакують населення, як відбувається евакуація та яку допомогу отримують люди, які втратили домівки, «Першому Запорізькому» розповів Таврійський сільський голова Микола Свириденко.

Усі населені пункти громади зазнали масштабних руйнувань: знищені будівлі, підприємства та дороги

– Керівництво громади було змушене евакуюватися до Запоріжжя через безпекові ризики. Яка ситуація на її території нині?

– До 2026 року, попри те що громада перебувала в зоні активних бойових дій, на її території продовжувала функціонувати вся інфраструктура: працювали органи місцевого самоврядування, комунальні підприємства, магазини, пошта.

Однак із 5 січня 2026 року громаду почали фактично знищувати. Буквально за місяць нам довелося виїхати. Спочатку евакуювали сім’ї з дітьми, а згодом почали виїжджати й інші мешканці. Переважно люди евакуювалися самостійно, але ми також надавали транспорт. До евакуації долучилися поліція, ДСНС і волонтери. Усі працювали над тим, щоб вивезти якомога більше людей і допомогти нашим мешканцям.

Людям, які не мали де жити, надавали місця в гуртожитках. Також допомагали відновлювати втрачені документи. Усі ці процеси були добре організовані.

Нині на території громади зруйновані всі будівлі комунальної власності, магазини, підприємства та об’єкти інфраструктури. Не вціліло практично нічого.

Зруйновані й дороги, зокрема міст на в’їзді до громади. Наразі замість нього є лише насипний об’їзд, однак там постійно чергують російські дрони-«ждуни», тому проїхати практично неможливо. Транспортне сполучення з громадою відсутнє, як і електропостачання.

До складу Таврійської сільської громади Запорізької області входять три села: Таврійське (адміністративний центр), Юрківка та Любимівка. Громаду утворили 28 липня 2016 року шляхом добровільного об’єднання Таврійської та Юрківської сільських рад.

– Які населені пункти постраждали найбільше?

– Наша громада невелика, до її складу входять лише три населені пункти. Рівень руйнувань у них приблизно однаковий. Юрківка розташована на кілька кілометрів ближче до лінії розмежування. Спочатку російські війська знищили її, а потім дісталися Таврійського. Там також усе розбили, потрощили. 

Любимівка – невелике село. Нині там не залишилося жодного мешканця: усі люди виїхали.

Російські дрони та авіабомби продовжують убивати цивільних: у 2026 році кількість загиблих у громаді зросла в рази

– Скільки людей нині залишається на території громади? Хто ці люди?

– Нині на території громади залишаються 62 людини, з них 44 – віком від 60 років. Дітей немає: усіх евакуювали ще в листопаді 2025 року.

До початку повномасштабної війни в громаді проживали 4195 людей.

Таврійська громада пережила кілька хвиль евакуації. Ще у 2022–2023 роках мешканці почали самостійно виїжджати передусім із Юрківки. 

– Час від часу в медіа з’являються повідомлення про загиблих і постраждалих унаслідок обстрілів Таврійської громади. Скільки, за вашою інформацією, людей загинули або постраждали на її території від початку повномасштабного російського вторгнення?

– Із лютого 2022-го до лютого 2026 року, тобто за чотири роки повномасштабної війни, на території громади загинули двоє людей. А лише з лютого до травня 2026 року – вже 13. Це різке збільшення кількості жертв. Люди гинули внаслідок ударів керованими авіабомбами (КАБами) та безпілотниками.

На жаль, люди продовжують гинути й зараз. Є також ті, кого вважають зниклими безвісти. Наприклад, після влучання немає можливості дістатися до місця події. Людина зникає, і ніхто не знає, що з нею сталося. Ні рідні, ні ми не маємо інформації про її долю.

Багато й поранених. Лише за останні півтора місяця п’ятеро людей зазнали важких поранень. Двоє з них уже померли, ще троє перебувають на лікуванні. Усі ці випадки пов’язані з атаками безпілотників.

Над громадою безпілотники літають цілими роями. Це дрони на оптоволокні, «Молнії» та «Ланцети». Крім того, нас часто атакують керованими авіабомбами. Останнім часом російські війська застосовують КАБи вагою до трьох тонн. Це надзвичайно потужна зброя, здатна знищувати великі будівлі й одразу кілька будинків. Це дуже страшно.

Також громаду обстрілюють із реактивних систем залпового вогню (РСЗВ). Щодо артилерійських обстрілів, такої інформації в нас немає. Атаки КАБами та з РСЗВ відбуваються не щодня, однак останнім часом ситуація була особливо складною. За останні два тижні була перерва приблизно на чотири дні, а перед цим нас близько десяти діб поспіль обстрілювали з РСЗВ.

Удари КАБами відбуваються систематично. Російські війська чергують напрямки: то атакують нашу громаду, то Комишуваську. І так постійно. Люди живуть в очікуванні нових ударів.

Над територією громади також постійно літають російські розвідувальні безпілотники. Вони не розрізняють цивільних і військових. Наприклад, якщо помічають дим із будинку, де люди розпалили піч, туди можуть спрямувати КАБ, ракету з РСЗВ або ударний безпілотник.

Такі випадки вже траплялися. Одного разу чотири російські БПЛА переслідували цивільну жінку. Вона була змушена залишити все, зокрема й худобу, та пішки покинути територію громади. Згодом на велосипеді їй вдалося дістатися до Запоріжжя.

До повномасштабного російського вторгнення Таврійська громада мала розвинений аграрний та промисловий сектори. Тут працювали понад два десятки сільськогосподарських і фермерських господарств, а також підприємства лакофарбової та машинобудівної галузей. У громаді діяли три школи, дитячий садок і заклади культури.

– У Таврійському раніше встановили антидронові сітки. Чи допомагають вони захищатися від безпілотників?

– Антидронові переважно захищають від невеликих безпілотників. Однак «Молнії» здатні пробивати такі сітки. Російські військові дуже швидко навчилися обходити такий захист. Як саме? Може прилетіти «Молнія», яка приведе за собою, наче матка, ще два дрони. Один із них б’є в сітку й прориває її, а інший залітає всередину.

На перехрестях також залишаються проміжки між сітками, через які безпілотники можуть проникати. Вони здатні залетіти, сісти просто на дорозі й чекати на свою ціль.

За чотири з половиною роки росіяни вивчили кожну будівлю, кожну опору, кожен заїзд і виїзд. Ще з 2022 року вони запускали розвідувальні безпілотники, фотографували, обстежували та вивчали територію. Тому для них тут уже майже не залишилося невідомих місць. Вони знають, як і звідки можна проникнути.

Попри це, антидронові сітки все-таки допомагають. Для захисту людей потрібно випробовувати всі можливі засоби. Наприклад, коли їдеш автомобілем, можеш не почути й не помітити безпілотник, особливо якщо не маєш спеціального детектора. А людина, яка йде пішки, принаймні може перебігти на інший бік дороги, де є захист із сітки. Тому потрібно постійно бути уважними й обережними.

Евакуаційні групи потрапляють під обстріли, але продовжують вивозити мешканців

– Ви зазначили, що з людьми, які залишаються на території громади, на жаль, немає зв’язку. Де вони беруть їжу та як забезпечують себе в нинішніх умовах?

– Люди садять городи, мають певні запаси, тримають худобу та птицю.

Крім того, деякі мешканці виїжджають звідти на велосипедах і так дістаються до Запоріжжя.

Ми продовжуємо видавати гуманітарну допомогу, але безпосередньо на територію громади її не доставляємо. Безпекова ситуація цього не дозволяє: відправляти туди цивільних людей надто небезпечно. Взяти на себе таку відповідальність дуже складно.

Однак люди можуть отримати гуманітарну допомогу тут, у Запоріжжі, і забрати її з собою. Добре, що в цьому допомагають громадські та волонтерські організації. Крім того, на території громади залишаються наші військові.

– Чи триває евакуація людей? Як організовують вивезення мешканців? Чи допомагають волонтери?

– Евакуація триває постійно. Люди телефонують на 102 або 112, після чого її організовують за участю поліції. Також долучаються волонтерські організації. Зокрема, допомагає волонтер Влад Маховський. Він багато разів бував у найнебезпечніших місцях і зробив дуже багато для порятунку людей.

Поліцейські супроводжують евакуаційні групи. Зазвичай виїжджають дві-три машини, обладнані детекторами дронів та антидроновими рушницями. На жаль, не завжди все минає успішно: автомобілі потрапляють під обстріли, люди дістають поранення. Але евакуація не припиняється.

Не завжди вдається доїхати безпосередньо до місця, де перебуває людина. У таких випадках визначають безпечнішу точку, куди мешканці мають дістатися в узгоджений час. Там їх зустрічає евакуаційна група та вивозить. Допомагають усім, хто цього потребує, зокрема пораненим і маломобільним людям.

Важливу роль у цій роботі відіграє поліцейський офіцер громади, капітан поліції Дмитро Бєсєдін. Я дуже вдячний йому за те, що він робить. Його автомобіль уже двічі пошкоджували, а сам він діставав поранення. Попри це, він не залишає роботи й продовжує евакуювати людей із нашої громади.

Невдовзі після інтерв’ю капітан поліції Дмитро Бєсєдін загинув унаслідок російського авіаудару по Комишувасі 2 листопада.

Евакуація мешканців Таврійської громади відбувалася навіть за безпосередньої загрози російських дронів. Зокрема, 6 лютого 2026 року поліцейські разом із капеланами за один день вивезли звідти 20 людей, серед яких п’ятеро дітей, а також трьох собак. Під час операції евакуаційній групі довелося долати перешкоди з оптоволокна на дорогах.

У громаді допомагають оформлювати компенсації за знищене житло: 63 родини вже отримали житлові сертифікати

– У громаді зруйновано багато домогосподарств. Як допомагають мешканцям реєструвати пошкоджене та знищене житло й майно? Як зараз відбувається цей процес?

– Відповідні комісії в нас створили давно. Оскільки громада перебуває в зоні активних бойових дій із березня 2022 року, ми вже напрацювали необхідні механізми роботи.

Зараз випадки пошкодження майна не розглядаємо, оскільки відповідною постановою це заборонено для територій, що перебувають у зоні активних бойових дій. Натомість працюють комісії, які розглядають випадки знищення майна.

Поки безпекова ситуація дозволяла, ми виїжджали на місця та проводили фото- й відеофіксацію об’єктів. Тепер такі виїзди неможливі через безпекові ризики, тому працюємо в системі Delta. Це військова інформаційна система, за допомогою якої дистанційно обстежуємо зруйновані об’єкти. До цього процесу залучені профільні спеціалісти та експерти.

– Скільки приблизно заяв уже надійшло? Скільки сімей отримали житлові сертифікати?

– До нас надійшло 168 заяв, але ще не всі їх розглянули. Частина стосується пошкодженого майна, тому за такими зверненнями ухвалюють рішення про відмову в наданні компенсації.

За 63 заявами вже нарахували компенсацію, і люди отримали житлові сертифікати. Деякі мешканці, які звернулися раніше, вже придбали нове житло в інших населених пунктах, зокрема за межами Запорізької області.

Робота триває: двічі на місяць проводимо засідання комісії та розглядаємо заяви. Наразі на розгляді залишається ще приблизно 20–25 звернень. За процедурою розгляд може тривати до 90 днів. Зокрема, це пов’язано з тим, що дані в системі Delta оновлюються не так часто, як хотілося б.

Наприклад, якщо територію громади востаннє обстежували за допомогою цієї системи на певну дату, а будинок людини зруйнували вже після цього, ми не можемо самостійно перевірити ці обставини, оскільки доступ до нього заборонений. У системі ще немає новіших знімків, які підтверджували б руйнування.

Тому в таких випадках ми призупиняємо розгляд заяви, щоб з’ясувати всі обставини та перевірити інформацію. Також надсилаємо запити до космічного агентства, але отримання необхідних даних потребує часу. Через це процедура може затягуватися. Водночас ми намагаємося ретельно все перевірити й ухвалити рішення.

У другій частині інтерв’ю сільський голова Микола Свириденко розповів про роботу Таврійської громади після релокації, підтримку мешканців і військових, співпрацю з громадами-партнерами та плани щодо відбудови після завершення війни.

Текст – Олександр Носок, фото – 65 окрема механізована бригада ЗСУ

---

Читайте також:

Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp

Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!