Вежі Запоріжжя: які будинки-башти сформували архітектурний образ міста
Якщо уважно придивитися до архітектури Запоріжжя, у різних частинах міста можна побачити будинки, увінчані вежами, шпилями та баштами. Одні стали частиною великих житлових ансамблів, інші пов’язані з промисловими підприємствами, а деякі й сьогодні залишаються впізнаваними міськими орієнтирами.
Частина таких споруд з’явилася у 1930-х роках під час будівництва Соцміста – нового житлового району Запоріжжя, який формувався поруч із промисловими підприємствами. Інші башти звели вже під час повоєнної відбудови. Вони були не лише декоративним елементом, а й допомагали підкреслити важливі магістралі, перехрестя та в’їзди до окремих міських ансамблів.
Де в Запоріжжі розташовані найвідоміші будинки-башти та які історії стоять за цими спорудами – у матеріалі «Першого Запорізького».
«Ворота міста»: симетрична пара на в’їзді до Запоріжжя
Одним із найефектніших ансамблів Соборного проспекту стали два будинки-близнюки перед сучасною площею Запорізькою – за адресами Соборний, 193 та Соборний, 234. Сьогодні їх часто називають «Воротами міста». Це неофіційна назва, але вона добре передає задум архітекторів: два симетричні будинки своєю композицією обрамляють головну магістраль Запоріжжя.
Проєкт споруд затвердили у 1952 році. Його автором є архітектор Георгій Вегман, співавторкою – Есфір Бельман. Будинки завершили у 1955 році в межах масштабної післявоєнної забудови Соборного проспекту, яку прагнули зробити урочистою та композиційно завершеною.
Фасади вирізняються багатим декором і рисами радянського неокласицизму, відомого як «сталінський ампір». Симетрія, пишне оздоблення та монументальність надають спорудам особливо урочистого вигляду.
Втім, початковий задум був ще масштабнішим. Будинки мали отримати справжні вежі зі шпилями. Конструкції вже виготовили та підготували до встановлення, але в середині 1950-х років у СРСР розпочалася кампанія проти так званих «архітектурних надмірностей». Через це від веж відмовилися.
Попри це, два будинки й сьогодні формують своєрідну браму на Соборному проспекті. Їхня симетрична композиція особливо добре сприймається з боку магістралі, коли до центру Запоріжжя прямують із правобережної частини міста через греблю Дніпрогесу.
«Ворота міста» залишаються однією з найвпізнаваніших архітектурних візитівок Запоріжжя.
Будинок-башта Коксохімічного заводу: найвища житлова вежа міста
Особливе місце серед історичних житлових будинків-башт Запоріжжя займає споруда на проспекті Соборному, 175. Її 47-метрова башта стала одним із найвідоміших вертикальних акцентів Соцміста.
Будинок звели у 1951 році на замовлення Запорізького коксохімічного заводу для його працівників. Автори проєкту – архітектори Ісаак Козлінер і Леонід Гершович з інституту «Союзтопбудпроєкт».
Будівництво башти вимагало значних ресурсів. Через сильні вітрові навантаження її звели на потужному металевому каркасі, використавши близько 85 тонн металу. Попри високу вартість робіт, завод наполіг на збереженні архітектурного задуму та профінансував вежу власним коштом.
У її оформленні поєднали характерні риси післявоєнної архітектури: високий вертикальний об’єм, скляне шатро, шпиль, ліпний декор і монументальні деталі. На фасаді зберігся картуш із абревіатурою «КХЗ» та датою «1951», які вказують на замовника й час спорудження.
Сам будинок складається з двох корпусів, з’єднаних вигнутою секцією. Композицію доповнює наскрізна арка, через яку можна потрапити у внутрішній двір із фонтаном. Башта є частиною будівлі, а не окремою декоративною конструкцією: вона пов’язана з внутрішньою організацією будинку та виконує функцію сходового об’єму.
Будинок офіційно визнаний пам’яткою архітектури. У 2023 з його шпиля зняли радянську зірку та встановили тризуб.
Сьогодні ця споруда нагадує про час, коли Запоріжжя перетворювалося на великий промисловий центр, а архітектура мала не лише забезпечувати житлом працівників, а й формувати виразний образ нового міста.
Башта Козлінера: «Пізанська вежа» Запоріжжя
Ще одна знакова споруда розташована на перетині Соборного проспекту та проспекту Металургів – будинок за адресою Соборний, 220. Його звели у 1949 році за проєктом архітектора Ісаака Козлінера. Семиповерхова будівля входить до ансамблю забудови Шостого селища та має статус пам’ятки містобудування й архітектури місцевого значення.
Розташування на перетині двох великих проспектів визначило її архітектурну роль: башта від початку була вертикальною домінантою міського простору. Фасади розчленовані на яруси, а верхня частина вирізняється урочистим оформленням із характерними для повоєнного неокласицизму деталями – зокрема монументальним верхнім ярусом і своєрідним «вікном палаццо».
Спочатку на першому поверсі працювало кафе, згодом його змінив магазин промислових товарів. Житлові приміщення розміщувалися вище, а у верхній частині будівлі була тераса з видом на місто.
Наприкінці 1990-х років споруда нахилилася на кілька градусів, через що запоріжці жартома назвали її «Пізанською вежею». Проблему вдалося стабілізувати, укріпивши фундамент.
У 2002 році будинок набув сучаснішого вигляду – плоский дах замінили двосхилим, а композицію завершили бельведером зі шпилем. Попри ці зміни, основна архітектурна роль башти збереглася.
Завдяки виразному силуету будинок став популярним об’єктом для фотографій і листівок із краєвидами Запоріжжя. Сьогодні він залишається одним із найпомітніших орієнтирів центральної частини міста та важливою частиною ансамблю забудови навколо Соборного проспекту.
Будинки-башти на площі Поляка: другі «ворота» проспекту
Район сучасної площі Поляка – одне з місць, де особливо добре видно, як післявоєнні архітектори формували міський силует за допомогою башт і вертикальних акцентів. Одним із таких об’єктів є будинок на Соборному, 214, споруджений у 1954 році. Він став першою багатоповерхівкою Запоріжжя, обладнаною ліфтом.
Будинок вирізняється вертикальним завершенням і декоративним оформленням верхніх ярусів – аркадами, балконами та іншими деталями, характерними для повоєнного радянського класицизму.
Вертикальні домінанти допомагали організовувати забудову, акцентувати важливі ділянки проспекту та створювати впізнаваний силует центральної частини міста. Згодом вони стали орієнтирами, за якими містяни визначали своє місце в Запоріжжі.
До цього ж архітектурного ансамблю належить і башта на Соборному, 173. Разом ці споруди формують один із найбільш насичених вертикальними акцентами фрагментів проспекту. Особливо виразно вони виглядають увечері, коли підсвічування підкреслює їхні силуети та декоративні деталі.
Так архітектори післявоєнного Запоріжжя створювали не просто окремі житлові будинки, а цілісний міський образ, у якому важливу роль відігравали вертикалі, що читалися здалеку.
Будинок із баштами на Соборному, 153: гармонія типового та унікального
Інший характерний приклад повоєнної архітектури розташований далі на Соборному проспекті – будинок №153. Його звели у 1953 році. Споруда є пам’яткою містобудування місцевого значення.
Будинок споруджували в період розширення житлового фонду для працівників запорізьких підприємств і державних установ. Від типової прямокутної забудови проєктанти відійшли завдяки наріжній вежі з баштовою надбудовою. Фасади прикрасили декоративними вазами, складними карнизами та балконами з кованими ґратами, що надають споруді виразності й певного палацового характеру.
На відміну від окремих високих башт-домінант, тут вежа є частиною загальної композиції будинку. Вона підкреслює його наріжну частину та робить силует монументальнішим.
Проєкт пов’язують із Георгієм Вегманом. Його використовували повторно: за аналогічним проєктом звели ще один будинок в Олександрівському районі Запоріжжя, а також подібні споруди у Харкові.
У 2025–2026 роках тут проводили ремонтні роботи, зокрема щодо покрівлі для усунення аварійних наслідків війни. Водночас міська архітектурно-містобудівна рада розглядала проєкти оформлення фасаду, де одним із ключових питань залишалося збереження історичних елементів будівлі.
Будинок заводу «Інтернаціонал»: архітектура раннього модернізму
Свою вежу мав і один із найстаріших промислових районів Запоріжжя, який сформувався довкола дротяно-цвяхового заводу, що у місті називали «Інтернаціоналом».
Ця назва з’явилася ще на початку XX століття. Під час Першої світової війни до Олександрівська разом із виробництвом прибули біженці з Волині, Польщі та Прибалтики. На заводі працювали представники різних національностей, тому підприємство й отримало відповідну назву.
Житловий будинок із вежею звели на початку 1950-х років для робітників і службовців заводу. На той час підприємство називалося дротяно-цвяховим, а згодом стало метизним і сталепрокатним. Навколо нього, як і в інших промислових районах повоєнного Запоріжжя, формувалася житлова забудова.
Архітектура будинку відповідала тогочасному підходу: житлова споруда мала бути не лише функціональною, а й формувати впізнаваний образ району. Кутова вежа стала головним вертикальним акцентом і виділила будинок серед навколишньої забудови.
Споруда пережила воєнні руйнування та подальшу перебудову, але її характерний силует із кутовою вежею вдалося зберегти. Сьогодні будинок залишається частиною індустріальної спадщини Запоріжжя.
Вежі, які стали міськими орієнтирами
Запорізькі будинки-башти – важлива частина містобудівної історії міста. Найбільше їх з’явилося у 1930–1950-х роках, коли Запоріжжя стрімко розвивалося як великий індустріальний центр. Разом із новими житловими районами та магістралями архітектори формували й виразний образ міста.
Башти стали одним із інструментів цього задуму: ними акцентували площі, перехрестя та важливі ділянки проспектів, а також урізноманітнювали протяжну забудову Соборного проспекту. Сьогодні ці споруди залишаються впізнаваними орієнтирами Запоріжжя.
Текст – Олександр Носок
Читайте також:
Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp
Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!