Зберіг колектив і збільшив студентську спільноту: як працює Таврійський агротехнологічний університет після релокації
До повномасштабної війни Таврійський державний агротехнологічний університет імені Дмитра Моторного був одним із провідних центрів аграрної освіти й науки південного сходу України. Після окупації Мелітополя заклад тимчасово релокувався до Запоріжжя.
Попри втрату навчальних корпусів і лабораторій, університет зберіг колектив, продовжив освітній процес і збільшив кількість студентів майже на дві тисячі порівняно з довоєнним періодом. Нині заклад активно відновлює матеріально-технічну базу, розвиває міжнародне партнерство, проводить вступну кампанію та готується до нового навчального року.
Про релокацію університету, роботу та розвиток в умовах війни «Першому Запорізькому» в інтерв’ю розповів ректор Сергій Кюрчев.
Окупація перекреслила плани, але не зупинила роботу університету
– Розкажіть, будь ласка, про ваш університет. Як повномасштабне вторгнення та окупація Мелітополя вплинули на його роботу?
– Сьогодні Таврійський державний агротехнологічний університет імені Дмитра Моторного – це регіональний центр вищої освіти, до складу якого входять шість відокремлених структурних підрозділів – фахових коледжів: Мелітопольський, Бердянський, Ногайський (Приморськ), Василівський, Оріхівський та Новокаховський.
Окупація Мелітополя й усієї інфраструктури університету перекреслила наші плани та поставила перед нами серйозні виклики. Тому було ухвалено непросте рішення про релокацію університету до Запоріжжя.
26 квітня наказом Міністерства освіти і науки України ТДАТУ офіційно набув статусу тимчасово переміщеного закладу вищої освіти.
Сьогодні університет продовжує працювати в Запоріжжі на базі Інженерного навчально-наукового інституту імені Юрія Потебні Запорізького національного університету, зберігаючи колектив, освітній процес і свою місію.
– Як окупанти встановлювали контроль над університетом? Коли вони почали втручатися у його роботу?
– У перші місяці окупації загарбники насамперед взялися за школи. Їм було важливо якомога швидше відновити там навчальний процес – планували розпочати його вже з 1 квітня 2022 року. А вже у травні окупаційна влада дісталася до закладів вищої освіти.
27 травня в Мелітополі окупанти прийшли до наших університетів зі зброєю. Саме тоді вони створили так званий Мелітопольський державний університет – фейковий заклад освіти, який вони намагалися сформувати на базі трьох українських ЗВО: нашого Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного, Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького та Бердянського державного педагогічного університету.
Згодом Бердянський державний педагогічний університет вивели зі складу цієї структури та перейменували на Азовський державний педагогічний університет.
– Чи багато викладачів погодилися співпрацювати з окупаційною владою?
– Основна частина колективу нашого університету залишилася відданою Україні. Із перших днів повномасштабної війни більшість викладачів виїхала на підконтрольну Україні територію або за кордон.
Тому, за нашою інформацією, в окупації є проблема з кваліфікованими кадрами. Точної кількості ми не знаємо, але частину викладацького складу окупанти завезли з різних регіонів Росії.
«Головне – не стіни, а люди»: як ТДАТУ зберіг освітній процес
– Що вдалося зберегти під час релокації, а що було втрачено?
– На жаль, ми втратили матеріально-технічну базу, адже вивезти її було практично неможливо.
Крім того, університет мав 1800 гектарів земель сільськогосподарського призначення, які були важливою базою для проведення дослідницької діяльності та практичної підготовки здобувачів освіти. У 2010 році за участю здобувачів спеціальності «Садівництво» було закладено майже 100 гектарів власних черешневих садів. Тут майбутні фахівці не лише опановували практичні навички, а й долучалися до дослідницької роботи, безпосередньо працюючи з культурами та технологіями їх вирощування.
Водночас рішення про тимчасове переміщення університету до Запоріжжя дозволило зберегти найголовніше – колектив, освітній процес, сам університет і його репутацію. Адже головне – не стіни, а люди.
– Наскільки складно було відновити роботу університету після переїзду?
– До початку повномасштабної війни ми вже працювали дистанційно через пандемію COVID-19. Тому після релокації до Запоріжжя проблем із продовженням освітнього процесу не виникло – навчання й надалі відбувалося в змішаному форматі.
Усі навчальні матеріали були розміщені на освітньому порталі університету, а заняття проводилися на платформі Zoom. Найбільшими викликами стали відсутність навчальних корпусів, аудиторій і необхідного обладнання.
Перші місяці після релокації були надзвичайно складними. У цей непростий період ми відчули підтримку колег із Запорізького національного університету. Щиро вдячний колективу університету та його тодішньому ректору Миколі Фролову, якого, на жаль, вже немає з нами, за допомогу й підтримку нашого колективу. Окремо хочу подякувати ректорці Запорізького національного університету Галині Шило та Запорізькій обласній військовій адміністрації за всебічну підтримку, сприяння та допомогу, які були надзвичайно важливими для університету й наших працівників у перші місяці після переміщення.
Попри складні умови прифронтового регіону та втрату матеріально-технічної бази в Мелітополі, яку ми поступово відновлюємо, університет продовжує розвиватися. Ми запроваджуємо змішаний формат навчання, проводимо вступні кампанії, акредитуємо освітні програми, постійно долучаємось до нових міжнародних наукових проєктів.
– Як університету вдається відновлювати матеріально-технічну базу?
– Одним із моїх пріоритетів на посаді ректора є відновлення та модернізація матеріально-технічної бази університету. Поступово нам вдається реалізовувати це завдання завдяки участі в державних і міжнародних грантових програмах та проєктах.
Передусім ідеться про оновлення технічного оснащення університету: придбання комп’ютерної та офісної техніки, багатофункціональних пристроїв, проєкторів, мультимедійних дошок та іншого сучасного обладнання для оснащення лабораторій, необхідного для забезпечення якісного освітнього процесу та роботи колективу.
Ми активно розвиваємо міжнародне партнерство та беремо участь у грантових конкурсах і програмах, які відкривають нові можливості для університету. Лише впродовж 2025–2026 навчального року нам вдалося залучити міжнародні проєкти загальною вартістю близько 400 тисяч євро.
Саме завдяки таким проєктам ми маємо можливість поступово оновлювати й зміцнювати матеріально-технічну базу університету. Тому міжнародна співпраця й надалі залишається одним із ключових стратегічних напрямів нашого розвитку.
Університет зберіг і примножив студентську спільноту після релокації
– Скільки студентів зараз навчається в університеті?
– Загалом у нашому регіональному центрі сьогодні навчається близько 10 тисяч здобувачів освіти. Майже шість тисяч із них здобувають освіту безпосередньо в університеті, ще близько чотирьох тисяч – у шести фахових коледжах.
Важливо, що нам вдалося не лише зберегти контингент, а й суттєво його збільшити порівняно з 2021 роком. Сьогодні в університеті навчається на дві тисячі здобувачів більше, ніж до початку повномасштабної війни. Це свідчить про те, що, попри всі виклики, нам вдалося зберегти довіру до університету та забезпечити його подальший розвиток.
– Це переважно переселенці з Мелітополя чи до вас також вступають абітурієнти із Запоріжжя та інших регіонів України?
– До нас вступають абітурієнти з різних регіонів України. Ми єдиний аграрний заклад вищої освіти в Запорізькій області, а до початку повномасштабної війни ТДАТУ був одним із центрів аграрної освіти півдня України. Саме тому й сьогодні до нас вступають абітурієнти з різних областей.
Відповідно до правил вступу, абітурієнти з тимчасово окупованих територій можуть вступати до українських закладів вищої освіти за спрощеною процедурою. Так держава підтримує цю категорію вступників.
– Чи проводяться зараз в університеті заходи для студентів? У якому форматі вони відбуваються?
– Так, наше студентське самоврядування активно працює тут, у Запоріжжі, і здобувачі освіти постійно долучаються до різноманітних міських та обласних заходів. Зокрема, Запорізька обласна військова адміністрація регулярно організовує молодіжні ініціативи, у яких бере участь молодь нашого університету.
Студентське самоврядування в ТДАТУ сьогодні є справді активним і дієвим. Я завжди підтримую молодіжні ініціативи, адже саме молодь – це майбутнє нашої держави. Важливо, щоб здобувачі освіти не лише навчалися, а й мали можливість спілкуватись, реалізовувати власні ідеї, брати участь у громадському житті та розвивати лідерські якості.
«Ми робимо все можливе, щоб університет розвивався і рухався вперед»
– Як зараз проходить вступна кампанія?
– Зараз вступна кампанія триває. Прийом заяв до закладів вищої освіти розпочався 19 липня. Для окремих категорій абітурієнтів передбачені очні вступні випробування відповідно до чинного порядку вступу. Уже проводяться співбесіди для пільгових категорій, зокрема учасників бойових дій.
– Скільки спеціальностей сьогодні має університет і які з них користуються найбільшою популярністю серед вступників?
– В університеті можна здобути освіту за 20 спеціальностями. Освітніх програм значно більше – майже сотня на рівнях бакалаврату й магістратури.
Найбільший попит мають аграрні спеціальності, зокрема агроінженерія, агрономія, екологія, галузеве машинобудування та енергетика.
– Що є головним аргументом для вступників обрати саме ваш університет?
– Насамперед те, що Україна – аграрна держава, а аграрні спеціальності сьогодні залишаються серед пріоритетних. Саме тому до нашого університету вступають ті, хто вже працює в аграрній галузі, планує пов’язати з нею своє майбутнє або хоче долучитися до її розвитку. Тому що аграрна галузь – це майбутнє України.
– Які сьогодні найбільші виклики стоять перед університетом?
– На жаль, сьогодні наш університет є тимчасово переміщеним закладом вищої освіти, і саме з цим пов’язані основні виклики. Насамперед це забезпечення житлом викладачів, гуртожитками студентів, а також подальше зміцнення матеріально-технічної бази. Саме ці три питання сьогодні є для нас ключовими.
– Яким ви бачите майбутнє університету? Які плани маєте?
– Ми всі живемо мрією повернутися до рідного Мелітополя. Для нашого колективу це найзаповітніша мрія й головна мета. Я впевнений, що завдяки Силам оборони України ми повернемося до рідного міста, своїх домівок і стін університету.
Ми продовжуємо розвивати змішаний формат навчання. Для основних спеціальностей уже організували очну підготовку на базі Іллінецького фахового коледжу у Вінницькій області, де навчаються студенти спеціальностей «Агрономія», «Агроінженерія» та «Галузеве машинобудування».
Також плануємо й надалі активно брати участь у наукових і міжнародних проєктах.
Ми робимо все можливе, щоб університет розвивався й рухався вперед. Це підтверджують результати 2025 року: майже в усіх рейтингах ми увійшли до трійки найкращих аграрних закладів України та вперше – до десятки найкращих закладів вищої освіти півдня України.
Університет вистояв і став символом стійкості, незламності, відданості своїй справі та віри в майбутнє.
Текст – Олександр Носок, фото – ТДАТУ ім. Дмитра Моторного
Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації не відображає офіційну позицію ІМІ та Королівства Нідерланди.
Читайте також:
Псевдоосвіта під окупацією: що сталося з університетами на захоплений частині Запорізької області
Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp
Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!