Підліткові голоси Кремля: як молодіжні блогери на окупованій частині Запорізької області поширюють російську пропаганду

Росія вже четвертий рік системно русифікує дітей і підлітків на окупованій частині Запорізької області. Їм нав’язують ворожість до України, витісняють українську ідентичність і формують лояльність до держави-окупанта.

Останнім часом ця політика набуває нових форм. Окупаційна влада заохочує самих підлітків створювати контент, який формує «позитивний образ регіону» в російському трактуванні та поширює кремлівські наративи серед однолітків. Молоді блогери знімають відео, записують інтерв’ю, відвідують заходи окупаційної адміністрації – і цей контент потрапляє у стрічки соцмереж, де збирає десятки, а подекуди й сотні тисяч переглядів.

«Перший Запорізький» розповідає, які саме пропагандистські меседжі молодіжні блогери поширюють в окупації.

Молодіжні голоси як зброя в інформаційній війні

Російська пропаганда на окупованих територіях давно діє за відпрацьованими схемами, однак нині переходить на новий етап – активне залучення до її поширення української молоді. 

Окупаційна влада вибудувала розгалужену мережу медіа, які щодня транслюють ворожі наративи, але водночас враховує зміну споживання інформації: молодь майже не дивиться телебачення, не слухає радіо і не читає друкованих видань.

Саме тому акцент зміщується на «молодіжні голоси» – тих, хто для однолітків виглядає ближчим і переконливішим за офіційних пропагандистів. Через підлітків кремлівські меседжі адаптують до звичних для соцмереж форматів: коротких відео, розважального контенту, вуличних опитувань і трендів. У такий спосіб пропаганда непомітно вбудовується в їхній повсякденний інформаційний простір.

Головна мета – через таких «лідерів думок» формувати лояльність до Росії та водночас культивувати ненависть до всього українського. Найактивніше цей контент поширюється в TikTok, де алгоритми самі підсилюють його охоплення.

Найбільш розгалужена мережа підконтрольних РФ молодіжних блогерів сформована в Мелітополі. Місто, яке окупаційна влада називає «адміністративним центром», стало головним майданчиком для відпрацювання пропагандистських інструментів у захопленому регіоні.

«Тут все добре»: як створюють ілюзію щасливого життя під окупацією

Одним із ключових наративів, які просувають молоді блогери, є ідея «мирного і стабільного життя» під контролем Росії. На четвертий рік повномасштабного вторгнення вони продовжують створювати відео з «красивою картинкою»: естетичні кадри міст, усміхнені обличчя, затишні кав’ярні та доглянуті вулиці. Водночас усе, що суперечить цьому образу, залишається за кадром.

Поширеним форматом стали вуличні опитування, у яких перехожі відтворюють типові пропагандистські тези про нібито турботу Росії, розвиток інфраструктури та «покращення» життя. Як аргументи наводять оновлений транспорт, озеленення, нові заклади, ремонт доріг, зміни в освіті та медицині. При цьому ігнорують очевидне: ці процеси відбувалися і до повномасштабного вторгнення та могли б тривати без окупації.

Такий контент знімають у різних окупованих містах та селищах – Бердянську, Дніпрорудному, Токмаку, Кам’янці-Дніпровській, Приморську, Михайлівці. Його доповнюють тезами про «російську ідентичність» цих територій. Окрему увагу приділяють освіті: блогери приходять із камерами до окупаційних навчальних закладів, де адміністрації розповідають про «покращення» і просувають нав’язану систему.

Помітне місце в контенті займають і масові заходи, організовані окупаційною владою та партією «Єдина Росія». Підлітки висвітлюють акції, форуми, молодіжні зустрічі та публічні події за участі російських чиновників, зокрема гауляйтера Євгена Балицького.

Також вони демонструють участь у ініціативах на підтримку російських військових, наприклад, плетіння маскувальних сіток чи роздачу агітаційних матеріалів.

У відео з’являються й сюжети про відкриття нових закладів, кав’ярень, запуск транспорту або інфраструктурні об’єкти, зокрема льодову арену в Мелітополі. У підсумку такий контент створює ілюзію активного, насиченого життя, у якому окупація подається як звична й прийнятна реальність.

Росія «будує», Україна «нічого не робила»: міф про відбудову окупованих міст

Паралельно з наративом про «мирне життя» блогери активно просувають іншу тезу – нібито саме Росія принесла в регіон розвиток і відбудову. У TikTok регулярно з’являються відео з будівництвом дитячих майданчиків, інфраструктурних об’єктів і ремонтами. Окрему увагу приділяють проєкту нового житлового району в Мелітополі, детально показуючи хід робіт. Наскрізний меседж таких роликів – до приходу Росії розвитку буцімто не існувало, а окупанти прийшли і «навели порядок».

Часто цей контент подають у глумливій формі – як відповідь на українські повідомлення про наслідки окупації. У відео висміюють інформацію про занепад і економічний спад, натомість демонструють поодинокі позитивні приклади. Таким чином намагаються переконати аудиторію, що Росія нібито приносить добробут. Водночас ці ролики не відображають реальної ситуації і часто розраховані на глядачів поза окупованими територіями.

Раніше «Перший Запорізький» розповідав про одну з типових тактик окупаційної влади – привласнення чужих досягнень. Йдеться про об’єкти, будівництво яких було майже завершене ще за часів України. Після мінімальних доробок окупанти урочисто «відкривають» їх і подають як власні успіхи, активно використовуючи це у пропаганді. Молоді блогери стають учасниками цієї маніпуляції, тиражуючи її в соціальних мережах.

Ненависть на замовлення: як підлітки навчаються зневажати власну країну

Найбільш небезпечна частина контенту молодих блогерів – відверто антиукраїнські меседжі. Підлітки звинувачують Україну в нібито обстрілах цивільних і «злочинах», називаючи це «звірствами» або «терактами Збройних сил України». Вони публікують фото й відео зруйнованих будинків у територіях, наближених до лінії фронту, і подають їх як наслідок дій української армії.  Паралельно поширюють тезу про нібито ненависть місцевих жителів до українських військових.

Важливою складовою є дискредитація української влади та формування образу «злого» й «терористичного» Києва. Це особливо помітно у форматі вуличних опитувань, де звучать радикальні та відверто маніпулятивні твердження. Зокрема, в одному з відео на запитання «Що ви хотіли б змінити в Україні?» підліток відповідає, що прагне змінити політичний устрій, називаючи владу в Києві «чорною чумою». У тому ж ролику лунають ще більш агресивні висловлювання, зокрема побажання, щоб Росія «захопила весь світ», завдала ударів по столицях інших держав і щоб російська мова стала єдиною для всіх.

Окремий напрям – спроби переконати аудиторію, що Україна «бреше» про ситуацію в окупації. Для цього створюють ролики, які подають як «спростування фейків». В одному з них за участі пропагандистської блогерки Альони Лоран демонструють нібито відсутність утисків української мови: вона звертається українською до російського військового й запитує, чи її за це покарають. У відповідь звучать типові пропагандистські тези про «братні народи» та відсутність переслідувань. Водночас правозахисні організації фіксують протилежне: українську мову витісняють із публічного простору, а проукраїнська позиція може призвести до тиску, переслідувань або затримань. Через страх люди змушені уникати використання рідної мови.

Також у контенті системно просувається теза, що окуповані території Запорізької області, як і вся Україна, нібито є «частиною Росії». Блогери часто демонструють російську символіку і транслюють меседжі про те, що Росія буцімто «допомагає» місцевим жителям, тоді як Україна їх начебто «покинула.

Злочин з довгостроковими наслідками

Окупаційна влада відкрито заохочує таке блогерство, проте лише в межах дозволених нею тем. Гауляйтер Запорізької області Євген Балицький публічно заявляв, що стежить за творчістю місцевих авторів і підкреслював: активність молоді в інтернеті «відіграє важливу роль у формуванні позитивного іміджу регіону та збереженні традиційних цінностей». Це свідчить, що йдеться не про спонтанну ініціативу, а про частину цілеспрямованої пропагандистської політики.

Паралельно Росія формує інфраструктуру для залучення підлітків: надає ресурси, популяризує образ «молодіжного блогера» як престижний і соціально значущий, організовує зустрічі в школах. Там підлітки знімають контент і заохочують однолітків наслідувати їх – поширювати меседжі про нібито «вдячність» Росії. У коментарях до своїх відео самі блогери нерідко заявляють, що не вважають себе українцями. Це – показник того, наскільки глибоко вже проникла пропаганда.

Системна русифікація та залучення дітей до поширення пропаганди є порушенням прав дитини і міжнародним злочином. За роки окупації ця система набула значного масштабу й глибини. Її наслідки матимуть довгостроковий вплив, передусім на процес реінтеграції регіону після деокупації та повернення молоді до українського інформаційного і культурного простору.

Текст – Олександр Носок

Читайте також:

Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp

Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!