Бензину ніде немає: як окупована частина Запорізької області переживає паливну кризу

На початку червня 2026 року тимчасово окупована частина Запорізької області зіткнулася з гострим дефіцитом бензину, який за лічені дні переріс у повноцінну паливну кризу.

На багатьох АЗС пальне або взагалі зникло, або його відпускають з обмеженнями. Через дефіцит люди годинами чекають в чергах.

Паливний колапс вдарив не лише по автомобілістах. Через нестачу бензину виникли перебої в роботі громадського й приватного транспорту, труднощів зазнав місцевий бізнес, а звичний ритм життя в умовах окупації був серйозно порушений.

Як мешканці тимчасово окупованої частини Запорізької області переживають паливну кризу та пристосовуються до нових обмежень – у матеріалі «Першого Запорізького».

Бензин для фронту, дефіцит для населення

Захоплена частина Запорізької області повністю залежить від зовнішніх поставок пального – з Росії та через інші захоплені українські території. Будь-які перебої в цьому ланцюзі швидко позначаються на цивільному ринку, а наявні ресурси насамперед спрямовують на потреби військових підрозділів.  

Головною причиною нинішньої паливної кризи стали успішні удари українських Сил оборони по російській паливній інфраструктурі. Впродовж весни безпілотники атакували нафтопереробні заводи, нафтобази та логістичні вузли, задіяні в забезпеченні окупованих територій пальним. За оцінкою аналітичної компанії OilX, середній обсяг нафтопереробки в Росії скоротився до 4,69 млн барелів на добу – це найнижчий показник із грудня 2009 року.

За словами президента України, від січня до травня Сили оборони уразили 15 російських нафтопереробних заводів, вивівши з ладу близько 40% переробних потужностей РФ. 

Додатковим чинником стали регулярні удари по бензовозах і паливних колонах, що рухалися так званим сухопутним коридором, який з’єднує Росію з окупованим Кримом через захоплені території України.

Втім, така ситуація не є новою. Восени 2025 року мешканці окупованої частини Запорізької області вже стикалися з дефіцитом бензину: скаржилися на черги, відсутність пального та обмеження його продажу, тоді як у вільному доступі залишалися переважно дизель і газ. Однак нинішня криза виявилася значно масштабнішою. Якщо торік дефіцит був переважно наслідком ударів по нафтопереробних заводах у глибині Росії, то тепер до них додалися атаки безпосередньо на ланцюги постачання, що зробило систему забезпечення ще більш вразливою.

Від «тимчасових складнощів» до паливного колапсу: як розгорталася криза

Перші тривожні сигнали про нестачу пального на окупованій частині Запорізької області з’явилися наприкінці травня 2026 року – паралельно з погіршенням ситуації в Криму. Мешканці окупованих міст дедалі частіше повідомляли в телеграм-каналах про черги на АЗС та зникнення окремих марок бензину.

Вже 23 травня призначений Росією «губернатор» Запорізької області Євген Балицький запровадив перші обмеження на продаж пального «в одні руки», пояснивши це «тимчасовими складнощами». Проте вже за тиждень стало очевидно, що проблема набуває значно більших масштабів.

Із 1 червня повідомлень про дефіцит пального ставало дедалі більше. Для інформаційного простору окупованих територій це була одна з найпомітніших побутових криз від початку року. 

На більшості АЗС бензин або зникав повністю, або надходив невеликими партіями без жодного графіка й розкуповувався за лічені хвилини. Водії об’їжджали міста в пошуках відкритих заправок, а деякі мешканці Мелітополя навіть пішки вирушали до сусідньої Костянтинівки, сподіваючись знайти пальне.

На окремих АЗС автомобілісти збиралися ще до відкриття, займаючи чергу, не знаючи ані ціни бензину, ані того, чи буде він у наявності. Показово, що проросійські телеграм-канали намагалися подати як привід для гордості те, що водії нібито не залишали своїх місць навіть під час атак безпілотників.

На тлі дефіциту стихійно виникли групи взаємодопомоги: у місцевих чатах люди в режимі реального часу повідомляли, де ще можна знайти пальне. Водночас там дедалі частіше лунало відкрите обурення. Мешканці критикували окупаційну владу за нездатність оперативно розв’язати проблему, яку вона сама називала лише «тимчасовими складнощами». 

Зростання цін, перебої транспорту і проблеми з генераторами: чим обернувся дефіцит

Запроваджені окупаційною владою обмеження не розв’язали проблему, а лише посилили хаос. Ціни на пальне зросли: бензин на офіційних АЗС подорожчав, але придбати його навіть за новими тарифами часто неможливо через постійну відсутність у продажу.

Паливна криза позбавила людей базової мобільності. Мешканцям стало значно складніше виїхати з міста, дістатися роботи чи лікарні, а також вирішувати повсякденні справи.

Частина людей була змушена перейти на громадський транспорт, однак і він почав працювати з перебоями. Через дефіцит пального окремі маршрути скорочували або тимчасово призупиняли. Так, 9 червня в «Василівському муніципальному окрузі» призупинили рух автобусів на маршруті «Дніпрорудне – Балки» у денні години. Окупаційна адміністрація пояснила це нестачею пального та «нестабільною оперативною обстановкою», закликавши жителів планувати поїздки з урахуванням нових обмежень.

Подорожчали й послуги таксі, через що для багатьох мешканців вони стали недоступними.

Окремим проявом кризи стали труднощі із забезпеченням роботи генераторів. В умовах нестабільного електропостачання та регулярних відключень світла вони стали необхідністю для багатьох родин і підприємців. Проте зникнення бензину з продажу означало, що навіть наявність генератора вже не гарантувала можливості компенсувати перебої з електрикою.

Ситуація відрізнялася залежно від населеного пункту. Мешканці Кам’янки-Дніпровської повідомляли, що у їхньому місті пальне на тривалий час зникло повністю. Водночас представники російського «Народного фронту» звітували про доставку бензину для генераторів до місцевої лікарні, подаючи це як приклад «турботи» про населення. Однак забезпечення медичних закладів необхідними ресурсами мало б бути базовим обов’язком окупаційної адміністрації, а не приводом для пропагандистських заяв.

Проблема торкнулася й туристів із так званих «ДНР» і «ЛНР», які приїжджали на узбережжя окупованого Азовського моря власними автомобілями. Через дефіцит пального дехто з них не може продовжити подорож або безперешкодно повернутися додому. 

Окупанти забирають бензин, перекупи наживаються: тіньовий ринок пального

На тлі дефіциту пального в окупованій частині Запорізької області швидко сформувався тіньовий ринок. У телеграм-каналах і соцмережах масово з’являлися оголошення про продаж бензину «з рук» за ціною від 130 за літр – у кілька разів дорожче, ніж на офіційних АЗС.

За даними Центру національного спротиву, частину пального за завищеними цінами перепродували самі російські військові. Вони прибували на заправки бензовозами та під погрозами вилучали запаси у цивільних операторів без будь-яких документів чи офіційних рішень. Частину цього пального використовували для власних потреб, а решту збували.

Деякі місцеві «підприємці» їздили до Росії, купували пальне, переливали його в каністри та привозили назад для подальшого перепродажу.

Навіть окупаційні телеграм-канали повідомляли про боротьбу зі перекупники. Зокрема, в Енергодарі заявляли про затримання чоловіка, який нібито завозив до міста бензин і продавав його за завищеними цінами. Пропагандистські ресурси стверджували, що його покарають «за всією суворістю закону».

Водночас дефіцит створив сприятливі умови і для шахраїв. У телеграм-каналах почали з’являтися оголошення від псевдопродавців, які брали гроші за обіцяне пальне та зникали після отримання оплати.

«Ситуація під контролем»: як окупаційна влада приховувала масштаби кризи

Призначений Росією «очільник» Запорізької області Євген Балицький був змушений визнати проблеми з пальним. У своєму телеграм-каналі він пояснював дефіцит «оперативною обстановкою» та «складнощами з доставкою», водночас уникаючи прямого визнання того, що перебої стали наслідком українських ударів по російській паливній інфраструктурі. 

Балицький запевняв, що обмеження на продаж пального мають тимчасовий і превентивний характер та діятимуть до «стабілізації постачання». Окупаційні медіа, своєю чергою, акцентували увагу на поодиноких випадках появи бензину на АЗС, замовчуючи системні причини дефіциту та його реальні масштаби. 

Паралельно мешканців закликали «не панікувати», не скуповувати пальне про запас, довіряти владі та економніше використовувати бензин – уникати зайвих поїздок і ретельніше планувати маршрути. 

Втім, такі звернення мали протилежний ефект. Заклики не хвилюватися лише посилювали тривогу й провокували нові черги. Багато мешканців сприймали їх як непряме підтвердження серйозності ситуації: якщо влада публічно просить не панікувати, отже, підстави для занепокоєння все ж існують.

***

Паливна криза в окупованій частині Запорізької області продемонструвала залежність захоплених територій від російської логістики та вразливість створеної окупаційною владою системи забезпечення. Будь-які збої в її роботі швидко позначаються на повсякденному житті людей. 

Попри заяви про «повний контроль над ситуацією», окупаційна адміністрація не може гарантувати населенню доступ навіть до базових ресурсів. У результаті мешканці змушені самостійно пристосовуватися до нових обмежень і долати наслідки цієї кризи.

Текст – Олександр Носок

Читайте також:

Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp

Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!