Створює дерев’яні прикраси, які купують за кордоном: історія Станіслава Асєєва із Запоріжжя

Запорізький майстер Станіслав Асєєв самотужки опанував роботу з деревом і зумів перетворити захоплення на справу життя. Спочатку він спеціалізувався на антикварі, створював експонати для музеїв та робив меблі. 

Сьогодні ж чоловік створює авторські прикраси з природних матеріалів, які цінують не лише в Україні – їх замовляють і за кордоном. Однак на цьому зупинятися не збирається і вже планує масштабувати для міжнародного ринку і виробництво меблів.

Як розвивалася його справа та що стоїть за кожним виробом – далі у матеріалі «Першого Запорізького».

Від антикварних речей – до музейних об’єктів Хортиці: понад 20 років роботи з деревом 

За освітою Станіслав Асєєв – автослюсар, однак професійний шлях склався інакше. Інтерес до дерева зародився ще в дитинстві: разом із батьком, який працював на запорізькому заводі й займався деревообробкою, проводив багато часу в майстерні. Саме там вперше з’явилося захоплення ремеслом. У родині панувала творча атмосфера: мати вишивала, а тато вправно працював із різними матеріалами.

Перші кроки у цьому напрямі Станіслав зробив у школі. У восьмому класі він взяв участь у міських змаганнях із деревообробки та посів п’яте місце: на швидкість створював підсвічники і токарні деталі.

Після служби в армії, де також мав практику в майстернях при військовій частині, розпочав трудовий шлях як учень у столярному цеху знайомого батька. Там опановував ремесло цієї професії з нуля: спочатку допомагав і шліфував деталі, згодом перейшов до роботи на станках і вже самостійно виготовляв різні предмети. Значну частину діяльності тоді займала різьба.

Через кілька років вирішив розвиватися далі й спробувати сили у складнішій роботі. Почав працювати в майстерні, яка спеціалізувалася на антикварних і музейних предметах. Там долучався до створення меблів для музею на Хортиці, зокрема інтер’єрних елементів і експонатів. 

«Хотілося перевірити власні можливості – мене завжди тягнуло до антикварних речей. Пам’ятаю історію з дубовим ліжком для куреня кошового отамана: спочатку воно вийшло завеликим і не поміщалося в кімнату, тому довелося переробляти й підганяти під простір. Окрім цього, працював і над іншими елементами інтер’єру – зокрема, стільцями для сусідньої зали. Тож у музеї й досі залишаються предмети, до створення яких я долучився», – ділиться майстер.

Близько 15 років тому через проблеми зі здоров’ям Станіслав вимушено звільнився з роботи та облаштував власну майстерню у батьківському домі.

До початку повномасштабної війни мав стабільний потік клієнтів із різних регіонів України, а графік формувався на кілька місяців наперед. Після 24 лютого 2022 року попит на його послуги суттєво знизився: обсяги скоротилися, сфера меблевого виробництва та ремонту зазнала різкого спаду. Тому майстер вирішив змінити формат роботи та перейти до створення невеликих дерев’яних виробів – прикрас.

Унікальність прикрас – у природній красі дерева та ручній роботі майстра 

Створення кожної роботи починається з задуму, який спершу виникає в уяві майстра. Далі ідею переносять на ескіз, після чого обирається спосіб його реалізації. Контур майбутньої прикраси одразу вирізають, а інколи спочатку створюють модель із пластиліну, щоб точніше передати пропорції та уникнути зайвих втрат матеріалу.

Наступний етап – обробка: заготовку шліфують і поступово доводять до потрібного вигляду. Після цього Станіслав наносить фінішне покриття. Він принципово не використовує фарби, щоб зберегти природну текстуру та колір деревини. Поверхню обробляють маслом-воском, олією або дорогими фірмовими лаками, які з часом не відшаровуються і лушаться, а навпаки – підкреслюють природну фактуру матеріалу.

Саме автентичний вигляд часто дивує покупців. Прикраси нерідко сприймають за камінь чи інший матеріал, поки не дізнаються їхнє справжнє походження. Важливу роль відіграє й вибір порід дерева.

Тривалість виготовлення залежить від складності. Кулони у вигляді серця виготовляються приблизно за годину. На створення шпильок для волосся зазвичай йде кілька годин. Тоді як більш деталізовані вироби можуть займати до одного дня.

Натхнення Станіславу приходить із повсякденності: природа, звичайні спостереження, випадкові деталі довкола. Так, наприклад, кулон у формі сонечка з’явився після зустрічі з комахою.

«Завжди наголошую: піддивитися можна та робити потрібно своє. Саме індивідуальність створеної прикраси дозволяє виділятися й приваблювати клієнта. Зараз дуже багато копіювання. Наприклад, у роботі з глиною: люди беруть готові форми, заливають матеріал і видають це за власний унікальний дизайн, хоча по суті такі вироби майже однакові в усіх. Тому важливо не повторювати, а створювати власне», – зазначає Станіслав.

Дерев’яні прикраси із Запоріжжя, що знаходять своїх покупців за кордоном

Після початку повномасштабної війни діяльність майстра зазнала суттєвих змін. Якщо раніше існувала можливість розвивати онлайн-продажі з України, то нові обмеження значно ускладнили вихід на закордонні ринки безпосередньо із Запоріжжя. 

Ситуація почала покращуватися близько двох років тому після знайомства Станіслава з підприємцем, який уже мав досвід роботи з кількома магазинами. Спільна спроба вийти на міжнародний ринок через тестування ніші хендмейду, зокрема на платформі Etsy, спочатку не дала швидкого результату – у перші місяці продажів майже не було. Згодом з’явилася позитивна динаміка: спершу одне замовлення на тиждень, потім два-три.

«Ручну роботу у нас в країні цінують менше, ніж за кордоном, для людей це задорого. Тому багато майстрів зараз працюють саме на зовнішні ринки – фактично залишилися ті, хто має можливість продавати й відправляти продукцію за кордон», – пояснює Станіслав.

З часом сформувалося і коло постійних клієнтів: близько 30% покупців повертаються знову. Наприклад, одна жінка збирає колекцію дерев’яних сердець, тож нові моделі фактично створюються з урахуванням її вподобань. Для таких замовників зазвичай діють невеликі знижки.

Зараз майстер продає свої роботи через Instagram, TikTok тощо. 

Серед нестандартних виробів за весь час роботи майстра – дитяча люлька, над якою довелося працювати близько двох з половиною місяців. Ескіз замовник привіз із виставки в Італії, а відтворення відбувалося за фотографіями. У результаті вийшла настільки незвична форма, що її часто плутають із ванною. 

У планах – масштабуватися та розвивати нові напрямки роботи

Станіслав планує розширювати діяльність і переходити до виробництва меблів для закордонного ринку. Саме цей напрям у майбутньому має стати ключовим. Разом із партнером стартувати планують з доступнішого асортимента – практичних меблів для щоденного використання, які можна швидко виготовити, компактно запакувати та відправити. Зокрема, йдеться про кухонні стільці-трансформери – своєрідні стільці-драбини з незвичним дизайном. Ідея в тому, щоб покупець міг за відносно невеликі гроші замовити меблі, самостійно їх зібрати вдома й одразу користуватися. У перспективі асортимент планують значно розширити – додати консолі, пуфи, дзеркала. Для цього вже є напрацювання, креслення та розуміння подальшого розвитку.

Окрім розвитку нового напрямку з меблями, у планах залишається й подальше масштабування роботи з прикрасами: «Потрібно розширюватися, виходити на інші платформи, відкривати нові магазини. Але на це потрібен час і кошти, передусім на рекламу».

Станіслав Асєєв радить іншим аналізувати ринок перед стартом бізнесу. Адже в хендмейді важливо одразу зрозуміти попит і правильно обрати нішу, інакше можна витратити час і ресурси на те, що не буде працювати: «Краще працювати в вузькій спеціалізації. Бо коли людина шукає, наприклад, двері, і бачить у тебе широкий вибір – є шанс, що вона знайде щось для себе. А якщо в асортименті всього потроху – швидше за все, піде до того, хто пропонує більший вибір у конкретній категорії».

Текст – Анастасія Заводюк, фото з архіву Станіслава Асєєва

Читайте також:

Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp

Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!