Від хобі до власної справи: як запорізька майстриня Марина Вітвіцька почала створювати в’язані сумки
Марина Вітвіцька після років роботи на сцені за кордоном під час пандемії повернулася до України й повністю змінила сферу діяльності. Професійна вокалістка, для якої довгий гастролі та міжнародні виступи були частиною щоденного життя, нині створює в’язані сумки вручну.
Сьогодні запоріжанка розвиває власну справу, де кожен виріб створюється як авторська робота з продуманою ідеєю, матеріалами та стилем. Її сумки поєднують функціональність і естетику, а серед клієнток – жінки з різних міст України та українки, які живуть за кордоном.
Детальніше про історію Марини Вітвіцької – у матеріалі «Першого Запорізького».
Працювала вокалісткою в Україні та за кордоном, а потім знайшла себе у рукоділлі
Марина Вітвіцька після навчання в училищі працювала кухаркою та офіціанткою. Згодом зрозуміла, що ця робота фізично складна і не приносить бажаного задоволення. Паралельно займалася вокалом. З часом музика стала її основною діяльністю.
Протягом кількох років виступала як вокалістка в Україні, а потім вирушила працювати за кордон.
«Працювала з різними бендами – кубинцями, філіпінцями. Загалом це був яскравий і насичений період життя – нові країни, люди та постійний рух», – ділиться колишня співачка.
Повернулася додому Марина під час пандемії COVID-19. Через обмеження за кордоном та зміну ситуації в індустрії розваг залишилася в Україні. Жінка влаштувалася продавчинею в ювелірний магазин, працювала до початку повномасштабної війни. У перші місяці вторгнення заклад тимчасово закривався, працівники часто перебували в укриттях, а роботи ставало значно менше.
Саме в цей період у Марини з’явився вільний час, який і став поштовхом до нового захоплення. Ще з дитинства вона вміла в’язати – цього 20 років тому навчила викладачка Ольга Федорівна Пилипенко. Вона досі працює в Центрі дитячої та юнацької творчості Шевченківського району.
Ідея повернутися до в’язання виникла випадково: під час однієї з перерв разом із колегою Марина натрапила на відео з майстер-класу на YouTube. В’язані сумки здалися цікавими та сучасними, жінка вирішила спробувати. Перший виріб створила за інструкцією, показала чоловікові – його підтримка стала вирішальною.
Втім, перехід від хобі до підприємницької справи був поступовим. Через перфекціонізм Марина довго не наважувалася продавати результати свого рукоділля : «Перша моя сумка з’явилася на початку восени 2022 року. Але поки не зроблю ідеально, не зможу показати це людям. Дуже довго працювала над виробами: десь зв’язала, а потім перев’язала, щось викидала, знову купувала нитки. Витратила на це багато часу і грошей, але це того варте».
Лише нещодавно, коли якість виробів повністю задовольнила, майстриня почала показувати свої роботи у соціальній мережі.
Від перших кроків за шаблонами – до власних авторських виробів
Спершу Марина працювала за готовими майстер-класами, але швидко зрозуміла, що не хоче копіювати чужі ідеї. Для неї важливо власноруч створювати продукт, у якому є індивідуальність. Саме тому з часом почала розробляти авторські вироби.
«Ідеї з’являлися одна за одною: поки створювала одну сумку, в голові вже формувалися кілька нових. Так поступово накопичувалася ціла колекція виробів, кожен із яких проходив етап доопрацювання», – розповідає Вітвіцька.
Робота над новою сумкою починається з ідеї, яка може з’явитися будь-де – під час прогулянки або в інтернеті. Жінка помічає окремі деталі, запам’ятовує їх, а згодом складає в цілісну картинку.
Далі починається етап продумування. Марина обирає візерунок, матеріали та фурнітуру. Іноді робить ескізи, але частіше тримає все в уяві. Водночас враховує технічні обмеження, адже не кожну ідею можна реалізувати.
Після цього замовляє матеріали і переходить до виготовлення. Якщо під час роботи виникають труднощі – змінює конструкцію або навіть повністю переробляє виріб.
«Найбільше задоволення у створенні сумок приносять в’язання та фінальний етап – пакування та відправка. Адже це означає завершення роботи і передачу виробу новій власниці», – ділиться майстриня.
Замовлення надходять від українок із різних міст України та з-за кордону
Марина продає свої вироби в Instagram, хоча перші клієнти прийшли до неї з Threads. Саме там почала ділитися фото робіт і отримала перший відгук від аудиторії, який додав упевненості.
«Раніше взагалі соцмережі майже не вела, але коли почала займатися сумками, довелося цьому вчитися. Було незрозуміло навіть, як історії викладати чи куди натискати, щоб щось опублікувати. Мені важливо отримувати відгук – як будь-якій творчій людині, потрібне певне підживлення у вигляді коментарів і реакцій», – пояснює майстриня.
Вироби замовляють із різних міст України, зокрема часто з Києва, а також за кордоном. Деякі поїхали до українок в інші країни.
Від початку продажів, які стартували наприкінці січня, Марина виготовила вже понад 20 сумок і продовжує працювати над новими замовленнями, поступово розвиваючи власну справу.
Майстриня працює з індивідуальними замовленнями та час від часу створює вироби для наявності. Через високу завантаженість це не завжди вдається. У періоди пауз жінка поповнює асортимент. Зазвичай відтворює найпопулярніші сумки в нових кольорових варіантах.
Свої роботи майстриня описує як такі, що тяжіють до естетики old money – стриманої, елегантної класики без зайвих деталей. В асортименті є компактні кросбоді, які носять через плече та більш місткі сумочки. Наприклад, модель Elegance вирізняється мінімалістичністю і невеликим розміром, тоді як Essence – одна з найбільших у колекції. Марина не створює габаритні вироби по типу шоперів та більше. Адже через специфіку матеріалів занадто великі можуть ставати важкими.
У планах – розширити асортимент та створити тематичну українську колекцію
Найціннішим у своїй справі Марина називає не лише заробіток, а насамперед емоційну складову. Для неї важлива творча реалізація: «Коли почала цим займатися, ідеї просто не давали спокою: якщо їх не втілювати, вони постійно кружляють в голові й ніби просяться назовні».
Відгуки, фотографії та щирі емоції людей, які носять її вироби, стають головною мотивацією продовжувати: «Особливо цінно усвідомлювати, що людина віддала свої зароблені гроші за річ, створену моїми руками. Це дає відчуття, що твоя робота справді варта уваги. Це не про великий заробіток. Мої сумки мали б коштувати дорожче, але поки що це радше справа для душі, яка сама себе окупає: продаю вироби і знову вкладаю ці кошти в матеріали для нових».
Майстриня планує оновити вже існуючі варіанти сумок: працює і над новими формами, кольорами, поєднанням матеріалів.
Тим, хто планує перетворити хобі на справу, Марина Вітвіцька радить звернути увагу на дві ключові моменти. Перша – індивідуальність. На її думку, саме унікальність виробу вирізняє хендмейд серед масових товарів. Це має бути не просто річ, а щось із характером і власною ідеєю, що відображає бачення майстра.
Друга складова – якість: «Від першої сумки до першого продажу пройшло близько трьох років: постійно переробляла, змінювала матеріали, тестувала. Це був процес проб і помилок, щоб знайти, що справді зручно, гарно і довговічно. Багато хто починає продавати одразу, але потім дивується, чому немає попиту. Люди ж не будуть платити за сирий продукт. Потрібні практика, якість і своя ідея. І тоді обов’язково з’являється свій покупець».
Текст – Анастасія Заводюк, фото з архіву Марини Вітвітцької
Читайте також:
Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp
Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!