ЗАПОРІЖЖЯ

Виживання замість нормального життя: що відбувається в окупованих Пологах на Запоріжжі (ІНТЕРВ’Ю)

В окупованих Пологах і селах громади залишається трохи більше ніж 7 тисяч жителів. Через близькість до лінії фронту вони живуть під постійною загрозою обстрілів, а забезпечувати навіть базові потреби їм стає дедалі складніше.

Мешканці потерпають від перебоїв з електропостачанням, нестачі води, проблем з опаленням і пальним. Ускладнений доступ до медичної допомоги та загальне погіршення умов життя призводять до зростання смертності серед населення.

Водночас російські окупанти продовжують переслідувати місцевих жителів, затримувати їх і засуджувати до багаторічних термінів ув’язнення.

Про ситуацію на тимчасово окупованій території та труднощі, з якими стикаються її мешканці, «Першому Запорізькому» розповів начальник Пологівської міської військової адміністрації, міський голова Юрій Коноваленко.

«В окупації людям доводиться виживати» 

– Якою зараз є ситуація в окупованих Пологах і селах громади? Чи змінилася вона за останній рік?

– З кожним днем підтримувати зв’язок із тимчасово окупованою територією нашої громади стає дедалі складніше. За цей час частина людей виїхала до Запоріжжя, інших підконтрольних Україні регіонів або за кордон. За нашими спостереженнями, щомісяця з окупації виїжджають близько десяти людей. Деякі залишили територію буквально нещодавно.

Одним із тих, кому вдалося вибратися з окупації, став 69-річний Володимир Войченко. Майже п’ять років він залишався в окупованих Пологах, доглядаючи хвору тещу.

Російські військові погрожували чоловікові розстрілом і грабували його оселю. Понад рік він не отримував пенсію. Після смерті тещі Володимир вирішив виїхати самостійно. 28 вересня він вирушив із Пологів на велосипеді напряму через лінію фронту, дорогою оминаючи міни та російські дрони. Наступного дня дістався позицій українських військових поблизу Оріхова, звідки його доправили до Запоріжжя.

Інформацію про ситуацію на окупованій території ми отримуємо від людей, яким вдалося виїхати. Водночас вважаємо, що загалом добре обізнані з тим, що сьогодні відбувається в Пологах і селах громади.

Начальник Пологівської міської військової адміністрації, міський голова Юрій Коноваленко.
Начальник Пологівської міської військової адміністрації, міський голова Юрій Коноваленко.
Фото з сайту Пологівської міської ради

Ситуація в окупації важка, людям доводиться виживати. Насамперед це пов’язано з близькістю до лінії фронту. Поруч розташовані Гуляйполе та Оріхів, тому жителі перебувають безпосередньо поблизу бойових дій. Це становить для них серйозну небезпеку.

Ще одна проблема – складнощі із забезпеченням людей медичними та гуманітарними послугами. Зокрема, йдеться про роботу магазинів, аптек та інших закладів. Деякі з них іще працюють, інші вже закрилися. Не всюди вдається доставляти необхідні товари. З кожним днем людям стає дедалі важче залишатися на окупованій території та забезпечувати собі хоча б більш-менш нормальні умови життя.

Найскладніша безпекова ситуація – на територіях, розташованих найближче до лінії фронту. Зокрема, це мікрорайон Пологи-5 у напрямку Оріхова, а також села Костянтинівка, Пологи, Українське та Інженерне. У цих населених пунктах лінія фронту проходить буквально за кілька сотень метрів. Людям доводиться пересуватися перебіжками – від дерева до дерева.

Трохи краща ситуація в південній частині громади, зокрема в селах Семенівка та Григорівка. Однак і там становище залишається складним.

Пологівська міська громада об’єднує 23 населені пункти: місто Пологи, яке є адміністративним центром, та 22 села. Територія громади була окупована російськими військами на початку березня 2022 року.

Стела
До повномасштабного вторгнення в Пологівській громаді проживало близько 30 тисяч людей, нині в окупації залишилося трохи більше ніж 7 тисяч.

– Ви згадували, що підтримувати зв’язок із жителями окупованої території стає дедалі складніше. Це пов’язано не лише з виїздом людей і перебоями з електропостачанням, а й із блокуванням месенджерів росіянами? Чи намагаються жителі знаходити альтернативні способи комунікації?

– Так, дійсно, усе правильно. Підтримувати зв’язок за допомогою інформаційних технологій стає дедалі складніше, оскільки росіяни блокують усі канали комунікації: Telegram, WhatsApp, Viber.

Хтось знаходить способи залишатися на зв’язку. Ми не розпитуємо людей про це, оскільки розуміємо, що багатьох із них, імовірно, прослуховують. Не хочемо, щоб вони розкривали зайву інформацію. У кожного вже напрацьований власний механізм зв’язку.

Через небезпеку мешканці окупованої громади намагаються виходити з дому лише за найнеобхіднішим. Зокрема, жителям деяких сіл дуже складно дістатися до Пологів.

Руйнування в Пологах після одного з обстрілів.
Руйнування в Пологах після одного з обстрілів.

Жителі залишаються без стабільного світла, води та опалення

– Чи мають жителі громади електроенергію? Як вони вирішують проблеми з опаленням?

– Точно знаємо, що практично вся громада залишається без електроенергії. Світло періодично вмикають, але напруга дуже низька. Тому люди змушені користуватися генераторами. Водночас придбати пальне для них також проблематично.

Оскільки це фактично лінія фронту, пересуватися в напрямку Бердянська, Кам’янки та Маріуполя дуже небезпечно. Відомі випадки, коли під час таких поїздок гинули люди та розбивався транспорт. Однак жителі все одно намагаються дістати бензин і газ, щоб хоча б раз на день увімкнути генератор, зарядити ноутбуки й телефони, випрати речі.

Дуже складна ситуація з опаленням. Централізованого опалення в громаді не було: у Пологах використовували газове опалення, а в селах – тверде паливо. Фактично зараз люди позбавлені можливості обігрівати свої оселі, у квартирах холодно. Якщо раніше їм надавали гуманітарну допомогу – вугілля та дрова, то цього року її отримало лише дуже обмежене коло людей. Тому для багатьох опалення стало серйозною проблемою.

Знаємо, що частину паркової зони на острові Бублик (зона відпочинку у місті Пологи, розташована в межах русла та заплави річки Конка, – прим.) вже вирубали на дрова. До лісосмуг людей не пускають, оскільки там, наскільки ми розуміємо, перебувають російські військові. Тож виживати в таких умовах дуже важко.

Постачання газу до Пологів припинилося у травні 2022 року через пошкодження магістральних газопроводів внаслідок бойових дій.

– Чи продовжують працювати комунальні служби в окупованій громаді? Як зараз організоване обслуговування, зокрема вивезення сміття?

– У місті надають окремі комунальні послуги. Водопостачання залежить від електроенергії. Передусім це стосується міста.

До повномасштабної війни після відключення електроенергії одразу зникала й вода. Зараз, за словами жителів, вона може подаватися ще кілька днів. Наша насосна станція розташована у верхній частині міста, тому вода самопливом доходить до нижніх вулиць. Через невелику кількість споживачів її запасів вистачає на довший час.

У селах ситуація з водопостачанням інша: люди користуються власними колодязями та свердловинами. Наприклад, у селах Пологи та Тарасівка є кілька свердловин, але вони частіше не працюють, ніж працюють. Тому з водою там велика проблема.

Що стосується вивезення сміття, то до повномасштабної війни ми надавали таку послугу та вивозили тверді побутові відходи. Навіть придбали нову техніку, але через окупацію, на жаль, не змогли її вивезти. Окупаційна влада використовувала ці автомобілі для вивезення сміття. За останньою інформацією, яку я мав кілька місяців тому, машини були пошкоджені, а один із водіїв загинув.

Зараз у місті намагаються прибирати сміття вручну: приїжджає трактор, люди завантажують у нього відходи, після чого їх вивозять. Однак чи вдається доїхати до сміттєзвалища – сказати важко. Воно розташоване на околиці села Пологи, у напрямку Гуляйполя. Знаю, що певний час туди дозволяли заїжджати, але згодом перестали.

Оскільки людей залишилося небагато, обсяги відходів також зменшилися.

До повномасштабної війни в нашій громаді проживало близько 30 тисяч людей. Приблизно 23 тисячі виїхали. Сьогодні в окупації залишається трохи більше ніж 7 тисяч жителів. Близько 3 тисяч жителів залишаються безпосередньо в Пологах. Водночас смертність висока – багато людей померли. 

У багатоповерхівках мешканців дуже мало: у деяких будинках живуть лише одиниці. Натомість у приватному секторі людей більше, адже там дещо легше виживати: є плити та можливість опалювати будинки. Тому, мабуть, великої потреби у вивезенні сміття немає – люди спалюють те, що можуть.

Тому зараз збирання та вивезення відходів відбувається радше епізодично. 

За пальним і медичною допомогою доводиться їхати за сотні кілометрів

– Як ви зазначили, через відсутність електроенергії люди змушені користуватися генераторами. Водночас цього літа на окупованих територіях виникла паливна криза. Чи торкнулася вона Пологів? Чи мали жителі проблеми з придбанням пального?

– Дуже торкнулася. Людям було вкрай важко. Багато хто фактично весь час шукав бензин або дизельне пальне, але найбільше – бензин. За нашою інформацією, його ціна становила від 270 до 300 рублів за літр, а іноді сягала 400 рублів.

Звичайно, знаходилися сміливці, які проривалися до Маріуполя чи Ростова-на-Дону, закуповували пальне, а потім перепродавали його.

Когось пропускали, когось – ні, у когось пальне забирали. Але люди вже навчилися виживати й допомагати одне одному. Хтось на цьому заробляє, а для когось це єдина можливість вижити.

Через російську окупацію в громаді припинили роботу всі великі підприємства. Зокрема, зупинилися «Дніпрокераміка», Пологівський хімічний завод «Коагулянт», гірничодобувна компанія «Мінерал» та Пологівський олійноекстракційний завод. Унаслідок цього місцеві жителі втратили роботу.

– Яка зараз ситуація з наданням медичної допомоги жителям окупованих Пологів? Чи можуть вони отримати необхідне лікування на місці?

– Окупаційна влада створила заклад охорони здоров’я. Кілька наших медичних працівників, які залишилися в місті, пішли туди працювати. Також повернулися деякі лікарі-пенсіонери, щоб надавати медичну допомогу.

Однак здебільшого йдеться про невідкладну допомогу та консультації на рівні первинної медичної допомоги, тобто сімейного лікаря.

Якщо потрібно пройти серйозні обстеження, люди їдуть до Бердянська. Дехто намагається дістатися Мелітополя. Через Токмак проїхати важко, тому доводиться об’їжджати через Бердянськ і Приморськ, а звідти вже їхати до Мелітополя. Хто як може, той так і добирається.

Бувають випадки, коли люди настільки зволікають із лікуванням, що поїздка до Бердянська чи Мелітополя по медичну допомогу стає для них останньою.

Дехто їде лікуватися до Маріуполя або навіть Ростова-на-Дону. Знову ж таки, усе залежить від фінансових можливостей людини.

Більшість шкіл не працює, а заняття постійно перериваються 

– Скільки шкіл і дошкільних закладів працювало в громаді до повномасштабної війни та скільки працює зараз?

– До повномасштабної війни в нас було 16 шкіл і 12 дошкільних закладів. Також працювали дитячо-юнацька спортивна школа та будинок дитячої творчості. Зараз у Пологах працюють одна школа та один дитячий садочок.

Будівля Пологівського ліцею № 4 в місті Пологи Запорізької області
Будівля Пологівського ліцею №4.

Через безпекову ситуацію діти частіше не відвідують заклади, ніж приходять на заняття. За останньою інформацією, до дитячого садочка батьки приводять приблизно 7–10 дітей, а до школи ходять 30–40 учнів.

Якщо в закладах немає опалення або виникає інша небезпека, навчання зазвичай переводять на дистанційну форму або взагалі припиняють.

Також відкрили дві школи в селах – Григорівці та Шевченковому. Григорівка розташована на півдні громади, у напрямку Чернігівки, і є однією з найбезпечніших територій. Там школа працює. Натомість школа в Шевченковому частіше не працює, ніж працює. 

Раніше батьків примушували віддавати дітей до російських шкіл, погрожуючи відібрати їх. Зараз такої інформації немає. Ми розуміємо, що батьки також усвідомлюють необхідність навчання дітей, тому все-таки приводять їх до закладів. Однак, коли стає небезпечно, заняття відвідують лише одиниці.

– Чи вистачає вчителів для роботи цих шкіл?

– Як і в медицині, у Пологах кілька наших учителів пішли працювати до місцевих шкіл. Також до роботи повернулися деякі вчителі-пенсіонери.

Ми розуміємо, що це неправильно. Думаю, життя все розставить на свої місця. Водночас усвідомлюємо, що, можливо, люди просто не мали за що жити, тому й погодилися працювати.

Чи є там учителі із так званої «ДНР» або з Росії, ми не знаємо – такої інформації не маємо. Водночас є люди, які раніше ніколи не працювали вчителями, але тепер пішли працювати до шкіл.

До повномасштабного вторгнення на території Пологівської громади проживало близько 3600 дітей шкільного віку.

Росія продовжує репресії проти мирних жителів

– За останній рік з’являлося кілька повідомлень про затримання та засудження жителів окупованих територій. Чи відомо вам про нові випадки переслідування мешканців Пологівської громади?

– Ми маємо точну інформацію про те, що молоду вчительку з одного із сіл громади, яка не виїхала з окупації та відмовилася працювати в окупаційній школі, зараз ув’язнили. Суду ще не було, але його очікують. Ми вже бачили повідомлення про цей випадок у джерелах окупантів.

Їй загрожує від 12 до 18 років ув’язнення за те, що вона задонатила на Збройні сили України. Її звинувачують у тероризмі.

На жаль, зв’язку з нею немає, ситуація складна. Ми повідомили про цей випадок усі відповідні органи.

Переслідування жителів окупованої території тривають. Зокрема, у жовтні російська ФСБ затримала 31-річну жительку Пологів за нібито донат на Збройні сили України. А 12 листопада окупаційний суд засудив Світлану Романенко та Олену Ліпосавицьку з Пологівського району до 14 років колонії загального режиму та ще одного року обмеження волі. Росіяни звинуватили жінок у «державній зраді». Такі випадки переслідування є частиною системної практики окупантів.

– Окупаційна влада на захоплених територіях часто заявляє про нові проєкти, ремонти та відновлення інфраструктури. Чи відомо про подібні ініціативи в Пологах? Чи проводять там якісь роботи?

– Піаритися вони вміють. Наприклад, замінили кілька метрів водопровідної труби. Після цього довго розповідали про ремонт у своїх соцмережах, публікували дописи про те, що нібито ледь не врятували ціле місто від проблем із водопостачанням. Насправді ж ішлося лише про перемичку між мікрорайонами. Вона працювала й раніше, але, можливо, згодом виникли проблеми.

Про інші подібні роботи ми не знаємо. Водночас точно відомо, що в Григорівці окупанти відремонтували школу. Наскільки якісно виконали ці роботи, ми не бачили, але росіяни активно звітували про них у своїх інформаційних ресурсах.

У другій частині інтерв’ю Юрій Коноваленко розповів про роботу Пологівської громади після релокації до Запоріжжя, підтримку переселенців, військових і ветеранів та співпрацю з громадами-партнерами.

Текст – Олександр Носок


Читайте також:

Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp

Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!