Після декрету знайшла себе у зефірній флористиці: історія запоріжанки Тетяни Кудимової
Ще на початку 2025 року Тетяна Кудимова не планувала займатися зефірною флористикою. Ідея з’явилася після того, як її мама побачила у TikTok відео із солодкими квітами та купила навчальний курс. Перші кілька тижнів нічого не виходило, однак запоріжанка продовжила вчитися самостійно й до 8 Березня зробила свої перші букети.
За півтора року невеликий експеримент переріс у власну справу. Тетяна створює букети, коробки та сезонні композиції, працює з кав’ярнями й іншими бізнесами, а у святкові місяці виконує десятки замовлень. Найбільшу композицію робила п’ять днів, а для одного з останніх замовлень підготувала 100 зефірних тюльпанів.
Як випадкове захоплення перетворилося на власну справу, чому перші невдачі її не зупинили та як Тетяна працює у Запоріжжі під час війни – у матеріалі «Першого Запорізького».
Після удару по сусідньому будинку виїхала із Запоріжжя та почала заробляти рукоділлям
За освітою Тетяна Кудимова – фахівчиня з менеджменту та адміністрування. Працювати почала ще студенткою: недовго була продавчинею та адміністраторкою салону краси, а восени 2018 року влаштувалася менеджеркою до магазину комп’ютерної техніки. Там консультувала покупців у соцмережах і вела Instagram-сторінку.
У 2021 році вона пішла у першу декретну відпустку, а через три роки народила другу дитину. До попередньої професії за цей час майже не поверталася, натомість почала шукати заняття, яке можна було б поєднувати з материнством.
До рукоділля Тетяна тягнулася ще з дитинства: вишивала, плела з бісеру, в’язала та навчалася у художній школі. Після народження доньки творчість допомагала перемикатися від щоденних турбот. Коли дитина засинала, вона дивилася уроки на YouTube і поступово опановувала нові техніки.
Спершу в’язала для себе та родини. Згодом роботи побачили знайомі й почали просити зробити речі на замовлення.
Восени 2022 року це заняття несподівано стало для родини важливим заробітком. У жовтні після російського удару по сусідньому будинку Тетяна з дитиною виїхала із Запоріжжя до бабусі на Черкащину. Чоловік у той період залишився без роботи.
У соцмережах запоріжанка розповіла про евакуацію та запропонувала підписникам замовити в неї шапки.
«У мене тоді була величезна черга – близько 30 людей у листі очікування. Приблизно три місяці ми жили завдяки моєму в’язанню. Тоді вперше зрозуміла, що на своїй творчості справді можна заробляти», – згадує Тетяна.
Через три місяці сім’я повернулася до Запоріжжя. В’язати вона продовжила, але з часом залишила це переважно для себе, дітей і близьких.
У 2023 році з’явився новий напрям – прикраси з бісеру. Тоді популярності набирали силянки та великі комірці, тож Тетяна почала робити їх на продаж. Цьому присвятила близько року, але після народження другої дитини на таку кропітку роботу стало бракувати часу.
Саме під час другого декрету в її житті випадково з’явився зефір – справа, якою вона займається й зараз.
Мама купила курс, а Тетяна перетворила експеримент із зефіром на власну справу
У січні 2025 року мама Тетяни побачила у TikTok відео із зефірними квітами. Згодом їй трапилася майстриня, яка продавала навчальний курс, і вона вирішила його придбати.
Жінки живуть у сусідніх будинках, тому кілька тижнів вечорами експериментували разом. Мама поверталася з роботи, а донька приходила до неї з двома дітьми. Проте спроба за спробою закінчувалися невдало.
У той самий час молодшій доньці Тетяни діагностували дисплазію кульшових суглобів. Дитина носила ортопедичні стремена. Запоріжанка була емоційно виснажена й шукала заняття, на яке могла б спрямувати сили.
Тоді вона поставила собі конкретну мету – до 8 Березня навчитися створювати зефірні квіти та спробувати їх продавати: «Була максимально мотивована. Мені потрібно було кудись спрямувати свою енергію».
До середини лютого потрібного результату все ще не було. Мама вже пропонувала відмовитися від задуму, але Тетяна забрала додому планетарний міксер та інше приладдя й продовжила експериментувати самостійно.
Вона дивилася безкоштовні уроки на YouTube, шукала інших майстринь в Instagram, приєднувалася до тематичних Telegram-спільнот і зверталася по поради. Згодом зрозуміла окремі технологічні нюанси, яких не вистачало у першому навчанні.
На початку березня їй нарешті вдалося зробити зефірні тюльпани та інші квіти.
Увесь шлях жінка показувала на особистій сторінці в Instagram, тому підписники бачили і невдалі спроби, і перший результат. Напередодні 8 Березня вона запропонувала зробити кілька букетів за невисокою ціною.
Першими замовниками стали кум та його брат: «Збирала ці букети, а в мене руки трусилися. Поряд сидів чоловік і казав: «Заспокойся, будь ласка, все буде добре». Коли закінчила, дивилася на них і не вірила, що це зробила я».
Покупці залишили ще й чайові. Перші зароблені гроші одразу вклала у нові кондитерські насадки та наступний курс.
У квітні 2025 року Тетяна створила окрему Instagram-сторінку для своєї справи. Паралельно продовжувала вдосконалювати техніку: проходила курси й тематичні марафони, готувала нові композиції до Великодня, Різдва, Нового року та інших свят.
За перші півтора року майстриня пройшла кілька великих курсів і близько семи марафонів. Восени 2026 року кількість підписників її сторінки сягнула тисячі.
На один букет витрачає від двох годин, а найбільший робила п’ять днів
Основою зефіру є сироп із цукру, яблучного соку та агар-агару. Окремо Тетяна збиває альбумін – сухий пастеризований яєчний білок – із цукром, після чого поєднує обидві частини.
Готову масу перекладає у кондитерські мішки. Тюльпани формує спеціальною насадкою, а троянди, півонії, хризантеми чи гортензії потребують значно більше ручної роботи – кожну пелюстку доводиться створювати окремо.
Працювати потрібно швидко, адже зефір поступово охолоджується та застигає. Частину, яка поки не потрібна, майстриня тримає за визначеної температури, щоб зберегти потрібну консистенцію.
Найбільше замовлення Тетяна виконувала близько п’яти днів. Клієнтка попросила зробити велику композицію з півоніями та особисто привезти її до Дніпра. Для цього довелося знайти більший кошик, самостійно вирізати основу й працювати не лише вдень, а й уночі, коли діти вже спали.
Нові ідеї часто з’являються під час навчальних марафонів, перед днями народження близьких або після запитів покупців. Іноді за основу бере референси живих квітів і вже під них підбирає форму та кольори.
Окрім класичних варіантів, вона робить зефір у коробках, шоколадні чашки з начинкою, сезонні фігури та порційні солодощі. До свят з’являються нові форми – сніжинки, шишки, ялинки, гарбузи та інший тематичний декор.
У 2026 році до індивідуальних покупців додалися кав’ярні та інші бізнеси. Для подій Тетяна готує, зокрема, великі тюльпани в окремому пакуванні, якими заклади можуть пригощати гостей або клієнтів.
Більшість покупців знаходять її через Instagram. З часом запрацювали й рекомендації: контакти передають знайомим, а іноді нові замовники з’являються буквально у під’їзді.
«Коли люди під’їжджають забирати замовлення, спускаюся з букетом, а сусіди в ліфті питають: «Що це? Можна сфотографувати? А можна ваш номер?». Воно вже розходиться таким сніжним комом без моєї участі», – говорить Тетяна.
Попри обстріли та перебої світла хоче й надалі працювати у Запоріжжі
Свою справу Тетяна хоче й надалі розвивати у Запоріжжі. Водночас війна змушує постійно пристосовуватися до перебоїв зі світлом, змін у постачанні та пошуку потрібних продуктів.
Для основного рецепта їй необхідний яблучний сік прямого віджиму. Раніше купувала його в одному із запорізьких магазинів, але після російського удару по будівлі довелося шукати іншого постачальника. Тепер замовляє поштою одразу по 25-30 літрів.
Складнощі виникали й із цукром. Коли потрібний продукт зник із найближчих магазинів, подружжя їздило містом і шукало його в інших точках, адже для зефіру важливі навіть такі деталі, як помел.
До можливих відключень електроенергії родина також підготувалася. Спочатку придбали зарядну станцію, пізніше встановили інвертор із великим акумулятором. Тепер хочуть додати ще одну батарею, щоб можна було готувати солодощі й під час тривалих знеструмлень.
Частина покупців нині живе в інших містах або за кордоном, але замовляє подарунки для рідних, які залишилися у Запоріжжі. Так зефірні композиції потрапляють до мам і бабусь від дітей та онуків, які не можуть привітати їх особисто.
У майбутньому Тетяна хотіла б проводити майстер-класи. Такі запити вже отримувала, однак поки що поєднати їх із двома дітьми та щоденною роботою складно. Далеких планів вона не будує. Головне зараз – залишатися у своєму місті й поступово вдосконалювати справу.
Тим, хто теж хоче спробувати себе у чомусь новому, Тетяна Кудимова радить не робити висновків після перших невдач або кількох замовлень: «Треба вірити в себе, навіть якщо навколо ніхто не вірить. Якщо зараз одне-два замовлення, щось не виходить або їх узагалі немає, через рік ситуація може бути зовсім іншою. Я сама ніколи не думала, що буду підприємицею. Але найголовніше – не здатися».
Текст – Анастасія Гавриш, фото з архіву Тетяни Кудимової
Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації не відображає офіційну позицію ІМІ та Королівства Нідерланди.
Читайте також:
Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp
Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!