Переробляє одяг із секонд-хендів і створює речі в одному екземплярі: історія Карини Буряк із Запоріжжя
Карина Буряк почала переробляти одяг кілька років тому, коли вирішила самостійно спробувати розпис на тканині. Після початку повномасштабного вторгнення до малювання додалося шиття, а речі із секонд-хендів та старий одяг поступово стали основою її робіт.
Сьогодні дівчина створює вироби в одному екземплярі, приймає індивідуальні замовлення та працює у власній майстерні в Запоріжжі.
Як випадково розмальована джинсова куртка стала початком нової справи, чому Карина обирає речі, які інші вже не хочуть носити, та як поєднує розвиток майстерні з материнством – у матеріалі «Першого Запорізького».
Після роботи у ресторанах почала розмальовувати речі вдома
Карина Буряк почала працювати у 16 років. За наступні роки встигла спробувати себе офіціанткою, барменкою, кухаркою та адміністраторкою у різних закладах громадського харчування.
Певний час жила за кордоном. Саме там з’явилася чорна джинсова куртка, яка згодом підштовхнула її до творчості. Одна зі знайомих навчалася у художньому університеті, тож одного разу вони вирішили нанести на джинсовку малюнок.
«Ми знайшли зображення, і вона намалювала його звичайними художніми фарбами. Я з цією курткою дуже довго ходила. Настільки подобалася, що навіть коли вже з’явилися дірки, я не викинула її, а переробила й подарувала іншій дівчині», – згадує Карина.
У 2020 році через пандемію COVID-19 заклади почали закриватися, а з працевлаштуванням стало складніше. Тоді дівчина повернулася до Запоріжжя. Після невеликої перерви знову влаштувалася у сферу обслуговування.
Наприкінці того ж року вирішила самостійно спробувати розписувати тканину. Купила необхідні матеріали, знайшла кілька недорогих речей у секонд-хенді та почала експериментувати вдома. Перші роботи робила для себе й друзів. Одним із найбільших на той час замовлень стала джинсова куртка, на спині якої попросили зобразити персонажа з аніме «Наруто».
Свої білі штани з плямами Карина також вирішила не викидати, а перетворити. На всю штанину нанесла героїв мультфільмів і продовжила їх носити: «Прийшла в них на роботу. Керівник питає: «Де ти такі джинси купила?» Кажу: «Сама намалювала». Він здивувався, а я подумала: мабуть, у цьому щось є».
Основи розпису тканини дівчина опановувала за відео в інтернеті, а далі вчилася вже на практиці – через власні спроби, помилки та нові роботи.
Шукає речі із недоліками та перетворює їх на авторський одяг
Новий етап почався після повномасштабного вторгнення. У 2022 році Карина вперше сіла за швейну машинку. До цього часто бачила, як шиє мама, але сама майже не пробувала. Почала з простих шоперів. Згодом навчилася підшивати речі, змінювати крій і поєднувати різні матеріали.
«Коли почався ковід – почала малювати. Коли почалася велика війна – почала шити. У мене, напевно, так працює: коли навколо відбувається щось складне, треба щось створювати», – говорить Карина.
З часом головним напрямом стала переробка вже наявного вбрання. Частину їй віддають знайомі, інше вона знаходить у секонд-хендах. Найбільше майстриню цікавлять речі, які втратили актуальність, мають плями чи інші недоліки й у первісному вигляді навряд чи привернуть увагу покупців.
«Я намагаюся брати речі, які вже не дуже цікаві людям, і перетворювати їх на щось із характером. Думаю, що переробити можна практично все, якщо бачиш, що з цим зробити», – пояснює вона.
Детальний ескіз майбутнього виробу Карина готує не завжди. Іноді створює приблизний референс, але частіше ідея змінюється вже безпосередньо у процесі.
Один із останніх прикладів – атласний тренч із секонд-хенду. Він був у хорошому стані та мав цікавий крій, проте здавався занадто стриманим. Щоб додати йому виразності, майстриня вирішила поєднати легку основу з грубішим денімом.
Залишки після шиття Карина майже не викидає. Шматки матеріалів, блискавки, ґудзики та іншу фурнітуру відкладає, щоб згодом використати в нових виробах: «Ніколи не знаєш, коли знадобиться саме той ґудзик чи маленький шматок джинсу».
Через такий підхід більшість робіт існують в одному екземплярі. Повністю відтворити їх удруге часто неможливо, адже кожного разу за основу беруть інший предмет гардероба, а для оздоблення використовують різні матеріали та деталі.
Отримала 96 тисяч гривень гранту та відкрила власну майстерню
Тривалий час Карина займалася розписом і переробкою одягу вдома. З часом тканин, фарб, фурнітури, готових виробів та техніки ставало дедалі більше, а окремого простору для цього не було.
Поштовхом до розвитку власної справи стала грантова програма Mercy Corps. Про можливість отримати підтримку вона дізналася випадково в інтернеті й вирішила подати заявку.
На першому етапі потрібно було розповісти про себе, описати свою діяльність і додати посилання на сторінку з роботами. Через деякий час з нею зв’язалися та повідомили, що вона пройшла до наступного відбору.
Далі Карина готувала бізнес-план: пояснювала ідею, розписувала, як хоче розвивати цей напрям, що планує придбати та навіщо їй потрібні кошти. Під час підготовки з нею працювала кураторка, яка допомагала оформити необхідні матеріали.
«Я була здивована, що взагалі схвалили ідею з переробкою одягу. У нас ще не всі розуміють, що таке дати речі друге життя і навіщо це робити», – говорить майстриня.
Зрештою її заявку підтримали на всю зазначену у бізнес-плані суму – 96 тисяч гривень. Кошти отримала на початку 2026 року й після цього почала купувати все необхідне.
Придбала нову швейну машинку, манекен, проєктор, лампу, планшет для створення ескізів, зарядну станцію, а також нитки, голки, люверси та іншу фурнітуру.
Важливою покупкою стала зарядна станція. Через можливі відключення електроенергії Карина хотіла мати змогу продовжувати шити навіть без світла, адже машинка потребує живлення.
Після закупівель стало зрозуміло, що квартира вже не вміщує все необхідне. Нові речі, матеріали, манекени та техніка займали дедалі більше місця, тому домашній формат поступово перестав бути зручним.
Тому Карина почала шукати окреме приміщення. Зробити це виявилося непросто через високі ціни на оренду. У березні 2026 року орендувала простір для майбутньої майстерні. Спочатку він потребував ремонту, який вони з чоловіком зробили самостійно.
Тепер тут вона шиє, змінює крій, працює з готовими виробами та зберігає все необхідне для творчості. Однак лише робочою кімнатою це місце залишати не планує.
Поступово його хоче перетворити на невелику крамницю, куди можна буде прийти, роздивитися речі зблизька, відчути фактуру тканин, побачити шви та декоративні елементи, приміряти одяг і за бажання одразу його придбати.
Для таких виробів це важливо, адже фотографії та відео не завжди передають усі деталі. З цим Карина неодноразово стикалася, коли відправляла замовлення в інші міста та за кордон.
«Люди отримують замовлення і кажуть: «На фотографії взагалі не було видно, наскільки воно цікаво виглядає». Тому хочеться, щоб можна було прийти та побачити все наживо», – пояснює вона.
Разом із подругою з Дніпра створює розписи та переробляє одяг на замовлення
Зараз Карина більше зосереджена на шитті, зміні крою та розвитку власної справи. Частину роботи з малюнками вона передала подрузі, яка живе у Дніпрі.
Перед початком співпраці приїжджала до неї та показувала, як працювати з фарбами для тканини, наносити зображення й правильно їх закріплювати. Решту потрібної інформації дівчина вже опановувала самостійно.
Тепер обов’язки розподілені між двома містами: у Запоріжжі Карина переважно шиє та переробляє одяг, а її напарниця у Дніпрі займається художнім оформленням. Іноді виріб спочатку змінюють за фасоном або доповнюють новими деталями, після чого відправляють на розпис. Буває й навпаки – основу для майбутньої роботи подруга самостійно знаходить у секонд-хенді.
Працює Карина у кількох форматах. Можна придбати вже готовий виріб, принести власний одяг на переробку або замовити щось практично з нуля.
У випадку індивідуального замовлення спочатку обговорюють кольори, стиль, бажані деталі та те, наскільки помітним має бути результат. Якщо людина сама ще не знає, чого саме хоче, разом шукають референси та поступово формують майбутній образ.
Так до майстрині звернулася дівчина з костюмом тілесного кольору. Фасон їй подобався, однак у самому комплекті вона почувалася надто непомітною. Хотілося додати яскравих акцентів, але зберегти можливість носити його у повсякденному житті. Після обговорення Карина підібрала кілька варіантів і вже на їхній основі почала переробку.
Є й запити на подарунки. Для однієї клієнтки, наприклад, сумочку пошили повністю з нуля, а потім доповнили малюнком, люверсами та ланцюжками. Усі деталі заздалегідь погодили відповідно до побажань замовниці.
Окрему увагу Карина приділяє тому, наскільки готові вироби зручні у щоденному використанні. До одягу з розписом додає пам’ятку з рекомендаціями: радить прати за невисокої температури та з невеликим віджимом, а сушити й зберігати – на вішаку.
Власні роботи вона, навпаки, навмисно перевіряє у звичайних побутових умовах. Так майстриня дивиться, як поводяться малюнки, тканини та декоративні елементи після прання і тривалого носіння: «Хочу, щоб людина купила річ і носила її, а не боялася до неї торкнутися».
Основним майданчиком для спілкування з клієнтами залишається Instagram та TikTok, де показує процес створення нових виробів та пробує різні формати публікацій.
Не боїться помилок і продовжує розвивати власну справу
Розвиток власної справи Карина поєднує з материнством. Її день зазвичай починається з домашніх клопотів і турботи про дитину, потім вона їде до майстерні, а ввечері повертається до родини.
Значну частину обов’язків бере на себе чоловік. Поки майстриня займається замовленнями, він залишається з малечею. Також допомагав шукати приміщення та облаштовувати його після оренди.
Саме після народження дитини Карина вирішила серйозніше поставитися до заняття, яке раніше залишалося домашнім хобі. Якщо до цього вона час від часу щось розписувала чи перешивала для знайомих, то згодом захотіла перетворити творчість на постійне джерело доходу.
Поєднувати майстерню, родину й побут непросто. Бувають дні, коли сил майже не залишається, однак відмовлятися від того, що вже вдалося створити, Карина не хоче. Водночас вона розуміє, що обрала непростий напрям. Переробка старого одягу поки зрозумілі не всім покупцям, тому сформувати стабільний попит вдається поступово.
Попри це з’являються нові звернення та постійні клієнти. Карина продовжує експериментувати з матеріалами, створювати нові вироби, шукати власний стиль і працювати над тим, щоб майстерня приносила стабільний дохід.
Навіть після кількох років практики страх зіпсувати річ повністю не зник. Проте тепер невдалий результат вона сприймає насамперед як досвід і привід спробувати ще раз: «Я теж досі іноді беру річ і думаю: а раптом не вийде? Такі ситуації бувають. Але якщо не вийшло це – вийде інше. Треба просто пробувати. Краще зіпсувати одну річ і отримати досвід, ніж взагалі нічого не зробити».
Текст – Анастасія Гавриш, фото з архіву Карини Буряк
Читайте також:
Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp
Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!