Після 40 років змінила професію та відкрила власну справу: історія запоріжанки Ольги Бикової
Жителька Запоріжжя Ольга Бикова перетворила інтерес до ландшафтного дизайну на власну справу з догляду та благоустрою територій. Для розвитку бізнесу вона отримала 250 тисяч гривень державного гранту, придбала спеціальну техніку та працевлаштувала робітницю.
Як підприємиця починала з роботи у парку та чому вирішила змінити професійний напрям після 40 років – у матеріалі «Першого Запорізького».
У 47 років вступила до коледжу та почала опановувати ландшафтний дизайн
Ольга Бикова родом із селища Приазовське Запорізької області. До 19 років жила там, а у 1995 році після одруження та народження дитини переїхала у Запоріжжя. Невдовзі здобувши декілька кваліфікацій у різних сферах, згодом зацікавилася озелененням і благоустроєм.
Більше уваги ландшафтному дизайну почала приділяти після тяжкої хвороби, яку пережила у 40 років. Під час відновлення розвивала свій кругозір щодо рослин, облаштування ділянок і створення садів. Поступово захоплення переросло у бажання займатися цією професією та почала шукати де придбати ці знання.
У 2020 році Ольга влаштувалася на роботу до комунального підприємства «Титан», яке опікується міськими парками та зеленими зонами Запоріжжя. Невдовзі стала бригадиркою. Працюючи, зокрема, у парку Придніпровському, вона на практиці побачила, скільки сил потребує догляд за великими зеленими зонами та як спеціальна техніка може полегшити фізичну працю.
Ця робота несподівано привела її і до майбутньої професії. Узимку працівникам дозволяли зігріватися у приміщенні Запорізького гідроенергетичного фахового коледжу. Саме там жінка дізналася про можливість здобути освіту у сфері, якою давно цікавилася.
«Коли побачила ландшафтний дизайн, одразу пішла запитувати, чи можу вступити. Мені сказали: «Без проблем, готуйтесь до іспитів та вступайте на наступний рік», – згадує вона.
На той момент Ользі було 47 років. Спочатку вона навчалася за контрактом, а згодом завдяки високій успішності її перевели на бюджетне місце.
Поєднувати заняття із заробітком було непросто. Крім основної програми, майбутня фахівчиня опановувала AutoCAD – програму для створення технічних креслень і проєктів. Ландшафтним проєктуванням додатково займалася з викладачем із Харкова.
У 2024 році Ольга отримала диплом за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія» зі спеціалізацією будівництва гідротехнічних споруд. До них належать, зокрема, дамби, канали, шлюзи, скважини, зелена енергетика, сонячні електростанції та інші об’єкти, пов’язані з використанням і регулюванням енергії в сучасному просторі.
Особливо тепло вона згадує викладачів коледжу: «Мені дали дуже міцну базу знань та навичок. Я тільки в космос не можу літати. Безмежно вдячна своїм викладачам Запорізького гідроенергетичного коледжу з галузі гідроенергетики , які мені допомагали в навчанні для подальшого мого просування як кваліфікованого спеціаліста в житті міста Запоріжжя. Поєднувати все було важко, але мені настільки подобалося те, що вивчала, що хотілося йти далі».
Тепер отримані знання Ольга використовує для проєктування територій. У AutoCAD вона може створювати точні креслення з розмірами та розташуванням об’єктів. Ландшафтне проєктування допомагає заздалегідь продумати, який вигляд матиме ділянка: де будуть дерева й інші рослини, доріжки, лавки, малі архітектурні форми та система поливу. Також фахівчиня готує плани й креслення, за якими у майбутньому можна облаштувати територію.
Починала з дворів та ОСББ, а згодом оформила власну справу
Після звільнення з парку Ольга почала самостійно брати замовлення у мешканців Запоріжжі. Спершу прибирала двори біля житлових будинків, доглядала за зеленими насадженнями, косила траву та виконувала інші господарські завдання. Частину клієнтів знаходила через знайомих, а згодом її почали рекомендувати головам ОСББ.
З деякими будинками співпраця триває вже кілька років. Підприємиця каже, що на початку не планувала створювати окремий бізнес – кількість об’єктів збільшувалася поступово. Зрештою голови ОСББ самі почали радити їй офіційно оформити діяльність, щоб було простіше укладати домовленості та оплачувати виконані послуги.
У 2023 році вона зареєструвала ФОП. На той час уже мала постійних замовників і досвід догляду за різними об’єктами.
Нині перелік послуг значно ширший, ніж на початку. У Ольги є команда, яка прибирає прибудинкові ділянки та газони, косить траву, миє під’їзди й скляні вітрини, очищає дитячі майданчики. Також виконує роботи з деревами – обрізає та кронує їх, тобто видаляє окремі гілки, щоб сформувати крону, прибрати пошкоджені частини або зробити рослину безпечнішою.
Бригаду запрошують і на території підприємств. Там можуть розчистити занедбану ділянку, прибрати рослинність чи сміття та підготувати простір до подальшого облаштування. Ольга намагається дивитися на такі замовлення ширше: після наведення ладу пропонує продумати, як територію можна використати надалі – наприклад, облаштувати зелену зону або місце для відпочинку працівників: «Я кажу: «Давайте ми не просто все приберемо». Можу ще спроєктувати, де буде лавочка, фонтан. Для мене важливо, щоб людина попрацювала, а потім могла вийти та відпочити з комфортом»
Одне з її улюблених завдань – саме робота з вітринами. Перед виїздом підбирає професійні засоби та продумує, як швидше впоратися із забрудненням: «Мені подобається з нічого зробити цукерку. Приїжджаєш, бачиш дуже брудну вітрину, а потім доводиш її до чистоти. Подобається сам результат».
З часом Ольга виробила власний підхід до організації таких робіт. Важливими вважає не лише якість, а й швидкість, адже значну частину завдань доводиться виконувати фізично. Саме тому поступово почала більше уваги приділяти техніці, яка може замінити ручну працю та дати змогу за день охопити кілька об’єктів: «Якщо просто взяти мітлу й мести до вечора, надовго тебе не вистачить. Тут потрібні досвід, тактика, і швидкість».
Грант на 250 тисяч гривень допоміг механізувати роботу та створити робоче місце
Про державну підтримку для підприємців Ольга дізналася ще у 2023 році. Після реєстрації ФОП вона звернулася до центру зайнятості, щоб з’ясувати, які можливості є для розвитку нової справи. Там їй розповіли, зокрема, про грантову програму «Власна справа».
Одразу подавати заявку жінка не стала. До цієї ідеї повернулася пізніше, коли кількість замовлень зросла, а самостійно справлятися з усім ставало складніше. Для подальшого розвитку були потрібні помічниця та обладнання, яке могло б полегшити фізичне навантаження.
У серпні 2025 року Ольга подалася на грант. З першої спроби пройти всі етапи не вдалося: виникли питання до документів, тому частину з них довелося уточнювати та подавати повторно: «Вже й нервувала, думала, що вдруге теж не отримаю. Але зрештою все вийшло».
Підприємиця отримала 250 тисяч гривень. Майже всю суму вирішила спрямувати саме на механізацію – заміну частини ручної праці спеціальними пристроями та обладнанням.
У роботі з’явилися бензинова та електрична повітродувки, які сильним потоком повітря збирають листя й дрібне сміття, кілька газонокосарок і бензокос. Також придбала міні-мийки високого тиску, підмітальні машини та ґрунтофрезу – пристрій, що розпушує землю й готує її до висаджування рослин або газону.
«Для мене техніка – це насамперед полегшення праці людини. Якщо можна виконати все машиною, навіщо годинами працювати сапою, граблями чи мітлою? Це швидкість і ефективність», – пояснює підприємиця.
Однією з умов гранту було створення робочого місця. Так у команді з’явилася Оксана – вимушена переселенка з Бердянського району Запорізької області. Окрім грантової підтримки, Ольга скористалася програмою компенсації роботодавцям за працевлаштування внутрішньо переміщених людей. Протягом кількох місяців держава відшкодовувала частину витрат на зарплату нової співробітниці.
Про Оксану підприємниця говорить з особливою теплотою: «Вона дуже працьовита й акуратна. Дуже нею задоволена. Для мене важливо, щоб людина відповідально ставилася до того, що робить».
До більших замовлень, зокрема ремонту під’їздів, укладання тротуарних доріжок, ремонту цоколів та відновлення швів у багатоповерхових будинках, підприємиця залучає знайомих майстрів і помічників, з якими працює вже не перший рік. Залежно від обсягу та виду робіт на об’єкт може виїжджати кілька людей.
Після російських обстрілів допомагають прибирати уламки біля будинків
Повномасштабна війна не зупинила діяльність Ольги. Більшість замовлень команда виконує , працюючи з територіями ОСББ, тому продовжує працювати у Запоріжжі попри постійну небезпеку.
Водночас після початку вторгнення до звичних завдань додалися ті, з якими раніше стикатися не доводилося. Після російських ударів бригада допомагає приводити до ладу подвір’я біля пошкоджених багатоповерхівок: збирає розбите скло, уламки та інше сміття.
Особливо Ользі запам’ятався випадок 23 березня 2023 року. Внаслідок російського обстрілу постраждав будинок на вулиці Запорізькій, територію біля якого вона на той час обслуговувала. Після удару жінка разом із помічниками взялася розчищати подвір’я від розбитого скла. Людей для такої роботи було небагато. До них приєднався навіть іноземний волонтер, який допомагав вивозити уламки та сміття.
Цей випадок Ольга згадує й через те, наскільки складно після обстрілу впоратися з наслідками силами кількох людей. Вона переконана: у таких ситуаціях мешканцям варто за можливості долучатися до спільної роботи, а не чекати, що всю територію самотужки приведе до ладу двірник: «Після прильоту не можна сподіватися на одну людину. Якщо є сили й можливість допомогти, потрібно виходити разом».
Попри обстріли та близькість фронту, переїжджати з міста Ольга не планує. У 2024 році вона їздила до родичів у Німеччину, які дуже наполягали там залишитися, але вирішила повернутися додому.
Жінка каже, що бачить своє майбутнє саме тут. Після завершення війни хоче не лише продовжувати власну справу, а й долучатися до відновлення та благоустрою міських просторів.
Хоче перейти від прибирання територій до комплексного благоустрою міста
Нинішні замовлення Ольга сприймає як один з етапів розвитку власної справи. Надалі хоче не лише доглядати за вже облаштованими ділянками, а й створювати проєкти з нуля – від початкового плану до реалізації.
Насамперед її цікавлять двори, паркові зони, дитячі майданчики, парковки та простори для відпочинку. На думку підприємиці, їх варто продумувати так, щоб кожна частина мала своє призначення: автомобілі не займали зону для прогулянок, діти могли безпечно гратися, а дорослі – перепочити у затінку.
Для цього вона хоче використовувати знання, отримані у коледжі, а також навички роботи в AutoCAD і програмі Landscape, яка дає змогу створити візуальну модель майбутнього простору та показати замовнику, як він виглядатиме після облаштування.
Перші такі пропозиції жінка вже робить клієнтам. Наприклад, коли бригаду запрошують розчистити ділянку біля підприємства, Ольга пропонує не зупинятися лише на прибиранні. Після цього можна продумати доріжки, озеленення, встановити лавки та облаштувати куточок, де працівники зможуть перепочити.
«Для мене найважливіше – створити комфорт для людей. Людина відпрацювала і повинна мати місце, де можна вийти, сісти на лавочку, відпочити, побачити навколо красу», – пояснює вона.
Окремо підприємиця хотіла б долучатися до благоустрою громадських просторів Запоріжжя. Серед її ідей – створення більшої кількості затінених ділянок із навісами та альтанками, упорядкування парковок, оновлення дитячих майданчиків і озеленення дворів.
Особливо важливими вважає затінені зони. Через спекотне запорізьке літо, на її думку, у парках, біля зупинок та інших місцях відпочинку має бути більше навісів, альтанок та інших малих архітектурних форм – невеликих конструкцій, які доповнюють громадський простір.
Водночас розвивати справу Ольга хоче поступово. Поки що зосереджується на техніці, яку придбала за грантові кошти, та прагне повністю використовувати її можливості. Наступним кроком може стати збільшення кількості замовлень, створення нових робочих місць і розширення переліку послуг.
Свій шлях Ольга Бикова вважає прикладом того, що змінити професійний напрям можна і в дорослому віці. Вона повернулася до навчання у 47 років, а після 50 продовжила розвивати власну справу, хоча спочатку таке рішення підтримували не всі близькі: «У 40-50 років не пізно. Це якраз і є початком. Я теж боялася, чула, що мені вже не треба вчитися, що варто все кинути. Але розуміла: це моє. Тому просто продовжувала йти».
Текст – Анастасія Гавриш, фото з архіву Ольги Бикової
Читайте також:
Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp
Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!