Мілітаризація дитинства: як на окупованій частині Запорізької області Росія готує школярів до війни

На окупованій частині Запорізької області понад 40 тисяч українських школярів змушені навчатися за російськими програмами. Під прикриттям «патріотичного виховання» окупанти масово готують дітей до участі у війні проти власної держави.

Школи Мелітополя, Бердянська та інших міст регіону дедалі більше перетворюються на осередки мілітаризації. Замість звичайних занять підлітки вчаться стріляти, керувати бойовими дронами та складають присягу на вірність окупантам. Така системна робота спрямована на повне залучення молоді до підтримки воєнної машини РФ та знищення їхньої української ідентичності.

«Перший Запорізький» розповідає, як саме відбувається мілітаризація школярів в окупації.

Росія різко активізувала військово-пропагандистську роботу з дітьми

На початку 2026 року Росія розпочала нову хвилю цілеспрямованої мілітаризації дітей і підлітків на тимчасово окупованих територіях України. Після відносного «затишшя» восени 2025 року вже з початку 2026-го різко зросла кількість військово-пропагандистських заходів. Одним із регіонів, де цей процес набув особливої інтенсивності, стала окупована частина Запорізької області.

Про масштаби свідчать і дані самих окупаційних адміністрацій. У 2025/2026 навчальному році на окупованій частині Запорізької області на російські освітні стандарти переведено 175 шкіл, де навчається понад 40 тисяч учнів. Усі вони перебувають під системним впливом русифікації та мілітаризації – від підручників і навчальних програм до «виховної роботи» та позакласних заходів.

Показово, що попри загальне скорочення фінансування окупованих територій витрати на пропаганду та ідеологічну роботу з дітьми стабільно зростають. Це свідчить, що Москва розглядає формування лояльного до себе молодого покоління як стратегічне завдання в умовах тривалого протистояння.

Школа як інструмент підготовки майбутніх солдатів

У російській окупаційній політиці школа розглядається не стільки як освітній заклад, скільки як інструмент формування майбутніх солдатів. Тому на захоплених територіях запроваджують спеціальні навчальні програми з акцентом на «патріотичне виховання». Насправді йдеться про системне формування лояльності до державної ідеології Росії та підготовку дітей до майбутньої служби в її армії.

Одним із ключових інструментів став федеральний предмет «Основи безпеки і захисту Батьківщини». Цей обов’язковий курс замінив традиційні уроки з безпеки життєдіяльності та передбачає елементи військової підготовки для всіх старшокласників, зокрема й дівчат.

Під час занять учні опановують основи військової дисципліни, тактику пересування та орієнтування на місцевості, а також відпрацьовують алгоритми дій у змодельованих бойових ситуаціях. На практиці вони вчаться розбирати й збирати автомати та користуватися військовим спорядженням.

Окремим напрямом стала підготовка операторів безпілотників: школярів навчають збирати та керувати бойовими дронами. Для таких занять навчальні заклади отримують спеціальне обладнання.

Ще одним елементом залучення дітей до війни є «волонтерська діяльність», яку окупаційна влада нав’язує школярам як норму. Учнів заохочують плести маскувальні сітки, виготовляти окопні свічки та збирати гуманітарні посилки для російських військових, які передають на фронт. Такі ініціативи подаються як прояв «патріотизму», проте насправді вони є психологічним тиском – вони примушують дитину відчувати себе співучасницею воєнної машини, спрямованої проти її власного народу.

Автомат і хрест: українських дітей в окупації виховують російські бойовики та священники

Окупанти активно інтегрують у шкільне середовище двох нових «вихователів» – учасників «СВО» та представників Російської православної церкви.

Ветеранів і діючих військових запрошують до шкіл як «наставників» і «героїв». Вони проводять «уроки мужності», розповідають про «подвиги» на фронті та формують у дітей образ солдата як взірця для наслідування. Через такі зустрічі школярам нав’язують героїзоване сприйняття війни.

Показово, що ініціатива залучення учасників війни до «виховної роботи» з молоддю походить безпосередньо від очільника Кремля Володимира Путіна. У серпні 2024 року він доручив опрацювати їхню участь у роботі зі школярами та передбачити для цього додаткове бюджетне фінансування. Це свідчить, що мілітаризація освіти реалізується як державна політика на найвищому рівні.

Паралельно з військовими активну роль відіграє Російська православна церква, яка виступає ідеологічним союзником держави-агресора. Церква надає мілітаристській пропаганді «духовного» забарвлення: священнослужителі благословляють «патріотичні» збори, освячують символіку загарбників, проводять «виховні бесіди» та регулярно виступають почесними гостями на військово-пропагандистських подіях і посвятах до різних мілітарних молодіжних організацій.

Таким чином, мілітаризація дітей має всебічне підкріплення: військова пропаганда, практична підготовка та «духовне наставництво» діють як єдиний механізм.

Кадетські класи і молодіжні рухи у системі підготовки майбутніх військових

Паралельно зі змінами у формальній освіті Росія значно посилила вербування дітей до воєнізованих молодіжних рухів, зокрема «Юнармії» та «Руху перших», а також розширює мережу кадетських класів Росгвардії та ФСБ у школах. Ці інструменти взаємодоповнюють один одного, формуючи безперервну систему ідеологічного та військово-патріотичного впливу.

Наразі в окупації вже діє щонайменше 13 кадетських класів, створених під кураторством російських силових структур. Водночас окупаційна влада планує значно розширити цю мережу та відкрити до ста таких класів у школах регіону.

Станом на 2025 рік до «Юнармії» залучили понад 43 тисячі українських дітей. Щонайменше 320 із них перебувають у Запорізькій області, і ця кількість продовжує зростати. Зафіксовані також випадки, коли учасники руху після досягнення повноліття вступали до збройних сил Росії.

Окрему роль у цій системі відіграє російський центр військової підготовки «Воїн». Його філія в Бердянську стала першою на окупованій частині Запорізької області. Цей проєкт є одним із найяскравіших проявів мілітаризації дітей. Підлітки віком 14–18 років проходять тут «курс молодого бійця». Їх навчають стріляти, керувати безпілотниками, основам тактичної підготовки та мінної справи. Окрім цього, програма передбачає тренування зі штурму та оборони позицій, орієнтування на місцевості, тактичної медицини, а також роботу в групах під час бойових сценаріїв. Заняття проводять російські військові та інструктори з бойовим досвідом.

Учасників молодіжних рухів і кадетських класів також регулярно залучають до різних воєнізованих ігор, зборів і змагань. Наймасовішим заходом залишається військово-патріотична гра «Зарниця 2.0» – модернізована версія радянського воєнізованого змагання. У 2025 році в ній взяли участь понад дві тисячі дітей із окупованої частини Запорізької області. У цьому році організатори розширили вікові категорії учасників: тепер до гри залучають дітей від семи років. Фактично першокласники, які лише починають навчання у школі, уже стають частиною мілітаризованої системи виховання.

У такий спосіб Росія вибудовує послідовну систему мілітаризації, що охоплює різні етапи дорослішання – від школи та кадетських класів до молодіжних рухів, які готують майбутні кадри для силових структур РФ. Кожна ланка цієї системи підсилює попередню, поступово втягуючи дітей у середовище російської ідеології та нормалізуючи для них військову службу.

Поки триває окупація – триває й злочин

Масштабна та системна мілітаризація дітей на окупованих територіях є грубим порушенням міжнародного права. Вона суперечить Конвенції ООН про права дитини та Женевським конвенціям про захист цивільного населення під час війни. Ці документи забороняють державі-окупанту примушувати мешканців окупованих територій, особливо дітей, служити у своїх збройних чи допоміжних формуваннях, а також використовувати пропаганду для їх залучення до таких структур.

Практики індоктринації, мілітаризації та русифікації українських дітей на окупованих територіях засудила Парламентська асамблея Ради Європи. Попри це Росія продовжує посилювати таку політику, зокрема збільшуючи фінансування військово-патріотичних програм.

Українські та міжнародні правозахисні організації документують ці порушення, однак через триваючу окупацію ефективних механізмів негайного захисту дітей наразі немає. За таких умов міжнародний тиск залишається одним із небагатьох інструментів протидії цим практикам.

Текст – Олександр Носок

Читайте також:

Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp

Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!