«Парти героїв СВО»: як Росія мілітаризує школи на окупованій частині Запорізької області

На окупованій частині Запорізької області Росія системно використовує освіту як інструмент ідеологічного впливу. Одним із проявів цієї політики стала практика встановлення «парт героїв СВО».

Через такі об’єкти у школах культивують війну, героїзують участь у ній і формують у дітей систему цінностей, у якій загибель під час загарбницького вторгнення подається як норма й привід для гордості.

Окупаційна влада активно поширює цю ініціативу, перетворюючи її на обов’язкову складову освітнього середовища. На захоплених територіях України вже встановили понад 1400 таких «парт». У Запорізькій області йдеться про десятки об’єктів у школах різних населених пунктів, і їхня кількість зростає.

Як працює ця практика, яких масштабів вона набула та які меседжі через неї просувають – у матеріалі «Першого Запорізького».

Шкільна парта як носій пропаганди

Ініціатива встановлення «парт героїв СВО» є частиною ширшої державної політики Росії, спрямованої на мілітаризацію освіти та формування лояльності серед дітей і підлітків.

Проєкт започаткували у 2018 році за ініціативою партії «Єдина Росія» в межах програми «Нова школа». Він передбачав встановлення у школах окремих парт із інформацією про загиблих військових – переважно учасників Другої світової війни. Кожен навчальний заклад або громада мали свого «героя».

Згодом зміст проєкту розширили: до таких осіб додали учасників воєн в Афганістані та Сирії. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну ініціативу переорієнтували на героїзацію сучасної війни.

Проєкт на федеральний рівень вивів російський військовий і депутат Держдуми від «Єдиної Росії» Юрій Швиткін. Офіційно мету визначають як «формування поважного ставлення до історії Вітчизни та її героїчного минулого і сьогодення». Насправді ця риторика прикриває системну мілітаризацію свідомості школярів.

Після незаконної анексії окупованих територій України цей підхід швидко поширили і на них. Зокрема, на частині Запорізької області «парти героїв» почали встановлювати з 2023 року разом з іншими інструментами ідеологічного впливу, такими як «уроки мужності», зустрічі з військовими та програми на кшталт «Розмов про важливе». Перші такі об’єкти з’явилися у школах Мелітополя.

«Парта героя» – це звичайний учнівський стіл, оформлений як меморіальний об’єкт: із фото, біографією, описом «подвигу», переліком нагород і QR-кодом із посиланням на пропагандистські ресурси.

Встановлення таких парт супроводжується публічними церемоніями з елементами ритуалізації. Під час відкриттів звучать промови про «героїзм» і «захист Батьківщини», школярів залучають до виступів, читання віршів і покладання квітів. У заходах беруть участь представники окупаційної адміністрації, духовенства та військові, що надає їм виразно мілітарного й пропагандистського характеру.

На окупованій частині Запорізької області відкрили вже 30 парт загарбникам

За останні роки темпи впровадження цієї ініціативи помітно зросли. Якщо у 2023 році йшлося про поодинокі випадки, переважно у великих містах, то нині окупаційна влада активно розширює цю практику і заявляє про намір встановити «парти героїв» у всіх школах регіону.

За даними окупаційного «міністерства освіти» Запорізької області, у 2025 році в регіоні встановили дев’ять таких «парт». Водночас станом на квітень 2026 року пропагандистські джерела заявляють уже про понад 30 об’єктів. Центр національного спротиву повідомляв, що Москва розіслала окупаційним «освітнім відомствам» вказівку прискорити їх встановлення, що пояснює різке зростання за останній рік.

Як зазначає «Локатор-Медіа», у 2025 році «парти» відкривали як на честь учасників війни проти України, так і радянських діячів. Серед військових ідеться про Ігоря Ткаченка (Мелітополь, школа №6), Артура Вальчука (Мелітополь, Вознесенська школа №4), Олександра Міщенка (Мелітополь, школа №20) та Дмитра Поліщука (Новоданилівка, школа №32).

Частину об’єктів присвятили радянським постатям: Івану Мякотіну (Семенівка, місцева школа), Степану Нагозі (Кам’янсько-Дніпровський район, одна зі шкіл громади), Григорію Зубенку (Мелітополь, Вознесенська школа №4) та Петру Одинцю (Костянтинівка, школа №2). Окремий випадок – Валерій Горобець (Бердянськ, школа №6), якого російські джерела подають як земляка, хоча його зв’язок із регіоном не підтверджений.

Переважно «парти» присвячують російським військовим, загиблим у боях проти України, часто – уродженцям цих територій. Так формують образ «героя із сусіднього двору», посилюючи емоційний зв’язок і персоналізуючи війну.

Зміст таких об’єктів варіюється – від описів нібито бойових епізодів до відтворення радянських міфів і сучасних пропагандистських наративів. Їх відкриття зазвичай приурочують до пам’ятних дат або державних свят Росії.

За нинішніх темпів поширення щонайменше одна така «парта» може з’явитися в кожній школі на окупованій частині регіону.

Урок біля фото загиблого окупанта: як «парти героїв» використовують у навчальному процесі

«Парти героїв СВО» інтегрують у навчальний процес, перетворюючи їх на інструмент впровадження військово-патріотичної ідеології в повсякденне шкільне життя.

Біля них проводять уроки, виховні години та тематичні заходи, зокрема «уроки мужності» і «Розмови про важливе», де увагу зосереджують на «героїчних» сюжетах війни. Під час таких занять школярам розповідають про «подвиги» загиблих, демонструють їхні нагороди, а інколи організовують зустрічі з родичами або бойовими побратимами. Крім того, ці об’єкти використовують під час шкільних зборів і заходів, приурочених до «патріотичних» дат.

Водночас педагоги, незалежно від власних переконань, змушені відтворювати наративи про «захисників Батьківщини» та «героїчну місію». В умовах окупації відмова може призвести до втрати роботи чи інших наслідків.

Окрему роль відіграє система заохочення: сидіти за такими партами дозволяють лише найкращим учням. Враховують не тільки успішність і поведінку, а й участь мілітаризованих організаціях, як-от «Юнармія» чи «Рух Перших».

У результаті формується чітка ієрархія: лояльні до режиму учні отримують публічне визнання та привілейоване становище. Це посилює психологічний тиск і створює внутрішній конфлікт, коли для досягнення успіху дитина змушена приймати символіку й цінності держави-агресора.

Культ смерті в класній кімнаті

Через практику «парт героїв» окупаційна влада поступово нормалізує війну в сприйнятті дітей. Смерть у бойових діях подають не як трагедію, а як почесний і бажаний вчинок.

Цю практику використовують і для виправдання війни. Під час занять її пов’язують із подіями Другої світової, формуючи уявлення про нібито «безперервну боротьбу з нацизмом», у якій Росія виступає захисником. Так створюється викривлена картина реальності, де факти підмінюють кремлівськими вигадками.

Важливу роль відіграє персоналізація: через історії загиблих у дітей формують емоційний зв’язок із «героями» та сприйняття їхнього шляху як прикладу для наслідування. Історії українців, які воювали на боці Росії, подають як приклад «правильного вибору».

Так у молоді закріплюється проста установка: воювати за Росію – правильно і почесно, а лояльність до неї – обов’язкова. Найбільше це впливає на дітей, у яких ще формується світогляд.

У довгостроковій перспективі така політика спрямована на формування покоління, готового брати участь у війні на боці Росії.

За заявами російських чиновників, програму планують розширювати, тож кількість «парт героїв СВО» на окупованих територіях зростатиме, а сама практика дедалі глибше інтегруватиметься в освітню систему.

Текст – Олександр Носок

Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації не відображає офіційну позицію ІМІ та Королівства Нідерланди.

Читайте також:

Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp

Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!