Заправили бензин замість дизелю: хто відповідає за зіпсований автомобіль — водій чи АЗС

Відповідь на ці питання надав адвокат, аспірант, член Комітету Національної асоціації адвокатів України з питань адвокатської практики, член Комітету адвокатської практики та підвищення кваліфікації Ради адвокатів Запорізької області, помічник-консультант депутата Запорізької міської ради — Тягунов Олег Анатолійович

Помилкова заправка автомобіля неправильним пальним може обернутися не лише дорогим ремонтом, а й судовим спором про відповідальність між водієм та АЗС.

Використання неналежного виду пального може спричинити пошкодження паливної системи транспортного засобу та стати підставою для спору про відшкодування майнової шкоди.

На практиці подібні ситуації виникають як через помилки працівників АЗС, так і через неуважність самих водіїв. Саме тому ключовим юридичним питанням стає визначення меж відповідальності, хто саме має нести відповідальність за наслідки помилкової заправки — оператор АЗС чи власник автомобіля.

Законодавче регулювання

Правовідносини у таких спорах регулюються одразу кількома нормативними актами.

Передусім застосовуються положення Цивільного кодексу України про відшкодування шкоди та відповідальність за надання товару або послуги неналежної якості.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями або бездіяльністю, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала.

Крім того, статті 1209–1211 ЦК України встановлюють спеціальні правила відповідальності за шкоду, завдану внаслідок недоліків товарів, робіт або послуг. У таких спорах саме відповідач має довести відсутність своєї вини у завданні шкоди.

Також застосовується Закон України «Про захист прав споживачів», який гарантує споживачу право на безпечну продукцію та відшкодування шкоди, завданої товарами або послугами неналежної якості.

Окреме значення мають Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442. Вони покладають на суб’єкта господарювання обов’язок забезпечити належну якість нафтопродуктів та безпечне обслуговування споживача.

Судовий погляд

Українська судова практика поступово сформувала доволі чіткий підхід, що у випадку якщо помилкова заправка стала наслідком дій працівника АЗС, відповідальність, як правило, покладається на оператора автозаправної станції.

Однією з ключових є постанова КЦС ВС у справі № 161/626/17.

У цій справі автомобіль із дизельним двигуном був заправлений бензином, після чого транспортний засіб вийшов з ладу. Верховний Суд зазначив, що заправка дизельного автомобіля бензином з точки зору законодавства є продажем продукції з дефектом, оскільки наслідком стало пошкодження майна споживача.

Суд наголосив, що саме відповідач повинен довести відсутність своєї вини у завданні шкоди. Натомість позивач має довести факт заправки, наявність шкоди та причинний зв’язок між діями АЗС і пошкодженням автомобіля.

Верховний Суд також звернув увагу на положення Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно з якими шкода, завдана майну споживача внаслідок використання нафтопродуктів неналежної якості, підлягає відшкодуванню суб’єктом господарювання у повному обсязі.

У справі № 760/9914/21 Київський апеляційний суд  також дійшов висновку, що у спорах про пошкодження автомобіля через заправку невідповідним пальним діє презумпція вини АЗС, тобто саме відповідач має довести відсутність вини своїх працівників, тоді як позивач повинен підтвердити факт шкоди та її розмір.

Суд зазначив, що заправка дизельного автомобіля бензином є продажем товару з дефектом і порушенням прав споживача, а відповідальність за правильність заправки покладається на оператора АЗС відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами. Оскільки позивач надав чеки, дані Fishka, документи про ремонт і витрати, а АЗК не спростувало причинного зв’язку та не довело відсутність вини своїх працівників, суд стягнув з АЗС матеріальну шкоду, моральну шкоду та витрати на правничу допомогу. Також суд підкреслив, що сам факт недоведення, хто саме фізично вставив пістолет у бак, не звільняє АЗС від відповідальності.

Таким чином, навіть за наявності очевидної помилки АЗС суди вимагають чіткого підтвердження:

• факту заправки саме на конкретній АЗС;
• виду відпущеного пального;
• причинного зв’язку між заправкою та пошкодженням автомобіля;
• реального розміру збитків.

Тому особливе значення у таких справах мають:

• фіскальні чеки;
• відеозаписи з камер спостереження;
• акти СТО;
• результати технічної діагностики;
• експертні висновки.

Проблемні аспекти правозастосування

Попри наявність сформованих підходів Верховного Суду, на практиці залишається низка проблем.

1) Складність доказування

Найбільша проблема — доведення причинного зв’язку між заправкою та поломкою автомобіля.

АЗС нерідко посилаються на попередні технічні несправності автомобіля, використання неякісного пального, придбаного раніше, порушення правил експлуатації транспортного засобу, а також відсутність доказів того, що заправку здійснював саме працівник АЗС.

Через це вирішальне значення набуває оперативність дій самого водія після такого інциденту.

2) Відсутність єдиного стандарту доказів

Суди по-різному оцінюють достатність доказової бази. В одних випадках достатнім є чек та акт СТО, в інших — суди вимагають проведення повноцінної автотехнічної експертизи.

3) Межі відповідальності водія

Якщо водій самостійно вставив пістолет із неправильним пальним, відповідальність АЗС істотно зменшується.

У таких спорах треба аналізувати, чи повідомляв водій працівника про тип пального, хто саме здійснював заправку, чи були на колонці відповідні попереджувальні позначення та чи мав водій можливість самостійно уникнути помилки.

4) Проблема моральної шкоди

Навіть у разі задоволення позову суми компенсації моральної шкоди можуть залишаються незначними порівняно з реальною вартістю незручностей для власника автомобіля.

Таким чином, судова практика в Україні поступово формує підхід, за яким помилкова заправка автомобіля неправильним видом пального може розглядатися як продаж товару з дефектом або неналежне надання послуги. Якщо неправильне заправлення стало наслідком дій працівника АЗС, оператор станції, як правило, несе обов’язок відшкодувати матеріальну шкоду.

Водночас ключове значення у таких спорах має доказова база. Без належних документів, чеків, актів СТО та технічних висновків навіть очевидна помилка АЗС не гарантує успішного захисту прав споживача.