ЗАПОРІЖЖЯ

Повернулася з окупації та відкрила дитячий центр: як психологиня Поліна Плетниченко розвиває власну справу в Запоріжжі

Ще до повномасштабного вторгнення психологиня Поліна Плетниченко хотіла створити власний дитячий центр, але реалізувати задум тоді не вдалося. Після початку великої війни вона опинилася в окупованій Кам’янці-Дніпровській, де через проукраїнську позицію зіткнулася з перевірками, допитами та погрозами.

Згодом Поліна виїхала на підконтрольну Україні територію та повернулася до Запоріжжя. Тут вона знову почала працювати з дітьми, а навесні 2026 року разом із партнеркою відкрила Panda Smart Club – простір із мінісадком, табором, заняттями для школярів і сенсорною кімнатою.

Як Поліна повернулася до давньої мрії, відкривала дитячий центр у прифронтовому місті та чому зараз не поспішає радити іншим починати бізнес у Запоріжжі – у матеріалі «Першого Запорізького».

Понад десять років із дітьми: як Поліна Плетниченко прийшла до ідеї власного центру 

Поліна Плетниченко родом із Кам’янки-Дніпровської Василівського району Запорізької області. За освітою – психологиня, навчалася у Мелітопольському педагогічному університеті. Цю професію обрала свідомо: їй завжди була цікава психологія та можливість допомагати людям робити своє життя хоча б трохи кращим.

Професійний шлях розпочала у 2010 році в дитячому будинку, де провела близько п’яти років. Згодом перейшла до мовного центру й займалася там із малечею. Наступним місцем став онлайн-інститут психології, де Поліна відповідала за просування навчальних курсів.

Та найближчою для неї весь цей час залишалася саме взаємодія з дітьми: «З дітьми простіше. Вони щирі. Я просто люблю дітей, із ними завжди почуваюся краще, мені легше з ними працювати».

Про свій дитячий центр психологиня замислювалася ще задовго до повномасштабного вторгнення. Вона шукала приміщення та потенційних інвесторів, однак реалізувати задум тоді не вдалося. Почалася пандемія COVID-19, заклади закривалися, тож плани довелося відкласти.

Поліна хотіла створити не просто місце для занять, а простір, у якому могла б втілити накопичений за роки досвід і своє бачення того, якою має бути атмосфера для малечі.

До цієї ідеї вона повернулася вже за кілька років. 

Через проукраїнську позицію почали погрожувати: як Поліна залишила окуповану Кам’янку-Дніпровську 

Початок повномасштабного вторгнення Поліна зустріла у Запоріжжі, де продовжувала працювати в онлайн-інституті. Перші тижні війни згадує як час страху й невизначеності, коли було складно зрозуміти, що робити далі.

Згодом частина команди виїхала за кордон, а Поліна втратила роботу. Навесні 2022 року вирішила поїхати до батьків у Кам’янку-Дніпровську. Сподівалася, що залишиться там ненадовго.

Місто на той момент уже перебувало під російською окупацією. На вулицях з’явилися російські прапори, змінювалася місцева влада, а посади тих, хто виїхав, займали інші люди. Більшість часу жінка проводила з родиною, майже не спілкувалася зі знайомими та намагалася не привертати до себе уваги.

Усе змінилося після поїздки до подруги в Мелітополь. На блокпосту в Енергодарі її зняли з автобуса й перевірили телефон. Там знайшли скриншоти з інформацією про можливі шляхи виїзду на підконтрольну Україні територію, а також контакти людей із проукраїнською позицією.

Після цього її почали викликати на допити, вивчали телефон і погрожували. Попереджали й про можливі наслідки за підтримку України та висловлювання проти окупаційної влади: «Мама дуже просила, щоб не їхала, не залишала їх. Але я зрозуміла, що просто не зможу там залишатися. Залишатися в окупації з українською позицією було неможливо».

Можливість виїхати Поліна шукала й раніше, однак після погроз зрозуміла, що далі відкладати небезпечно. У 2023 році вирушила на підконтрольну Україні територію через Росію. Дорога тривала близько двох діб. Вона їхала разом із перевізниками. На блокпостах переважно перевіряли документи, а найретельніший контроль був перед переходом на український бік.

Спочатку Поліна потрапила до Сум, а вже звідти дісталася Запоріжжя. Тут у неї залишалася власна квартира, тому вирішувати побутові питання було простіше. Натомість звикнути до життя після пережитого в окупації вдалося не одразу.

У Кам’янці-Дніпровській вона постійно чула роботу російської артилерії у напрямку Нікополя та Марганця. Від пострілів будинок здригався вдень, увечері та вночі. Після цього життя у Запоріжжі спочатку здавалося їй майже мирним: «Бачила, що люди ходять, не бояться просто виходити. Перший час навіть військові машини викликали тривогу, а потім уже розуміла, що все нормально».

Її батьки залишилися на окупованій території. Зараз регулярно спілкуватися з ними не вдається: через проблеми з електроенергією та інтернетом вони можуть вийти на зв’язок лише кілька разів на місяць.

Після повернення Поліна ще близько року працювала у благодійному фонді «Посмішка ЮА» у спільних із UNICEF проєктах та знову займалася з дітьми. У 2024 році народила сина. А коли йому ще не виповнилося року, вирішила повернутися до давньої мрії про власний дитячий центр.

Пошук приміщення, ремонт і перші відвідувачі: як відкривали Panda Smart Club 

У 2025 році Поліна дізналася про програму «Власна справа» й вирішила податися, щоб нарешті реалізувати давню мрію. Заявку надіслала наприкінці жовтня, а вже 5 листопада – у свій день народження – отримала повідомлення про схвалення.

Такого швидкого результату вона не очікувала. Була готова до того, що документи доведеться виправляти або ще раз проходити співбесіду, однак заявку підтримали з першої спроби.

За програмою вона отримала 500 тисяч гривень. Більшу частину коштів витратила на обладнання, меблі, канцелярію, іграшки та розвивальні матеріали. Окремо закупила все необхідне для сенсорної кімнати. Частина грошей пішла на рекламу й оплату оренди на той час, поки тривали ремонт та облаштування.

Знайти відповідне приміщення вдалося не одразу. Два варіанти, які підходили за площею, станом і ціною, встигли орендувати інші люди.

Спочатку Поліна шукала переважно у Хортицькому районі, який добре знала. Пізніше почала розглядати й інші частини міста та зрештою зупинилася на приміщенні на вулиці Жаботинського, 49. Договір підписали у лютому 2026 року.

Площа майбутнього Panda Smart Club становила понад 120 квадратних метрів. Там облаштували велику кімнату для малюків, ігрову, клас для занять і майстер-класів, сенсорну кімнату та службові приміщення.

Відкривати власну справу Поліна вирішила разом з Анною Шириконос. Вони познайомилися ще у мовному центрі, де Анна була керівницею, а Поліна займалася з дітьми. Разом організовували різні заходи й уже тоді говорили про те, що колись хотіли б створити свій простір.

Дитячий центр Panda Smart Club відкрили наприкінці травня 2026 року на вулиці Жаботинського, 49, у Запоріжжі.
Дитячий центр Panda Smart Club відкрили наприкінці травня 2026 року.

Коли з’явилася можливість отримати державну підтримку, Поліна запропонувала Анні повернутися до давнього задуму. На той момент у неї вже був маленький син, тому самостійно запускати таку справу було б складно: «Класно, коли є людина, яка розуміє твою мрію, також про це мріє і може вкладатися і емоційно, і фінансово».

За умовами програми потрібно було створити два робочі місця. До команди взяли двох виховательок із числа внутрішньо переміщених людей. Одна переїхала з Бердянська, інша – з Вільнянська.

Кілька місяців пішли на ремонт, закупівлі та підготовку до прийому дітей. Наприкінці травня 2026 року Panda Smart Club офіційно запрацював. Для родин влаштували день відкритих дверей і свято, а вже у червні почали набирати групи до літнього табору.

На початку відвідувачів було небагато. Поліна згадує, що одного дня до них прийшла лише одна дитина, однак згодом відвідувачів ставало більше й групи почали наповнюватися. Зараз, залежно від дня та обраної програми, Panda Smart Club відвідують приблизно від 10 до 20 дітей.

Мінісадок, табори та сенсорна кімната: як працює дитячий центр

У Panda Smart Club Поліна прагнула створити затишну, майже сімейну атмосферу. Для неї було важливо, щоб це було не просто місце для занять, а простір, куди малеча хотіла б повертатися.

Зараз тут працює мінісадок повного та неповного дня, проводять заняття з англійської для дошкільнят і молодших школярів, діє група подовженого дня. Під час канікул організовують табори, а протягом року – різні майстер-класи. Окремий формат передбачили й на суботу: цього дня більше уваги приділяють іграм та розважальним активностям.

Ще один напрям розрахований на найменших – малюків віком від одного до двох років. Їх можна залишити на дві години. Така ідея з’явилася після розмов із мамами, яким бракує хоча б короткого часу на власні справи або відпочинок.

Більшість занять розраховані на дітей до 12–13 років. Нові формати команда додає залежно від того, що потрібно родинам.

Окрему кімнату облаштували для сенсорного розвантаження. Там є бульбашкова панель, сенсорна печера, світлові та звукові елементи, а також спеціальні гойдалки. Це місце використовують, коли дитині потрібно заспокоїтися, побути в спокійнішому середовищі та зняти напруження.

Індивідуальних психологічних консультацій Поліна тут не проводить, однак професійний досвід застосовує під час занять. Разом із вихованцями робить дихальні вправи, а також ігри, які допомагають працювати зі страхами та тривогою.

Працюючи з дітьми, психологиня помічає, наскільки на їхньому емоційному стані позначаються роки повномасштабної війни: «Зараз я бачу, що в дітей багато нервового напруження. Вони вже кілька років зростають у стані війни й постійної тривоги».

Найкраще нині набираються табори. І літні, і осінні зміни були заповнені, тоді як із мінісадком ситуація складніша.

Однією з можливих причин Поліна називає відсутність власного укриття. Під час повітряної тривоги вихованців переводять до сенсорної кімнати, яку використовують як більш захищений простір, однак повноцінного укриття у закладі немає. Батьки не завжди говорять про це прямо, але команда розуміє, що питання безпеки може впливати на рішення родин.

Не радить ігнорувати ризики: як Поліна бачить майбутнє свого бізнесу в Запоріжжі 

Найближчим часом команда Panda Smart Club хоче насамперед збільшити кількість вихованців у мінісадку та групі подовженого дня. Паралельно стежать за тим, чого потребують родини, й поступово додають нові заняття.

Зараз, наприклад, є запит на підготовчі заняття для малюків трьох-чотирьох років. Зазвичай подібні програми розраховані на старших дошкільнят, тому в Panda Smart Club думають над окремим форматом для молодшого віку.

Серед щоденних викликів залишається й нестабільне електропостачання. Для закладу придбали EcoFlow. Також намагалися отримати допомогу для підвищення енергонезалежності бізнесу, але оформити її не вдалося. Тож надалі команда шукатиме інші варіанти підтримки.

Попри власний досвід участі у програмі «Власна справа», Поліна не готова беззастережно радити іншим починати бізнес у Запоріжжі. На її думку, грант справді може допомогти запустити задумане та створити робочі місця, однак у прифронтовому місті доводиться зважати не лише на фінанси, а й на безпеку.

Думки про виїзд виникають і в самої Поліни. У неї маленький син, а обстріли та постійна небезпека змушують замислюватися про безпечніше місце для життя. Водночас у Запоріжжі залишається справа, про яку вона мріяла багато років і в яку разом із партнеркою вже вклала чимало сил: «Мені хочеться сказати: взагалі не думайте про бізнес і виїжджайте. Але я сама залишаюся і розумію: а хто, як не ми? Ніхто не знає, що буде далі. Якщо кожен так буде виїжджати, мабуть, це також неправильно».

Тож поки Panda Smart Club продовжує працювати у місті. Поліна та Анна хочуть розвивати мінісадок і групу подовженого дня, зберігати вже наявні програми та запускати нові, якщо бачать, що вони справді потрібні дітям і їхнім родинам.

Текст – Анастасія Гавриш, фото з архіву Поліни Плетниченко

Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації не відображає офіційну позицію ІМІ та Королівства Нідерланди.


Читайте також:

Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp

Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!