Після фронту знайшов нову місію: як Олександр Трофименко готує запоріжців до загроз війни та розвиває підтримку ветеранів
Олександр Трофименко з Мелітопольщини понад 15 років жив за кордоном і мав успішний бізнес. Після початку повномасштабного вторгнення він повернувся в Україну, щоб захищати її. Служив оператором безпілотників на Донецькому, Запорізькому та Херсонському напрямках.
Після поранення та демобілізації Олександр зіткнувся з труднощами адаптації до цивільного життя. Власний досвід спонукав його разом із побратимами заснувати громадську організацію «Разом.UA», яка допомагає ветеранам долати складнощі та знаходити себе після служби.
Нині Олександр очолює Запорізький обласний центр національного спротиву та ветеранської політики. Тут цивільних навчають військових навичок, а ветеранам допомагають знайти нові можливості для самореалізації.
Про бойовий шлях, повернення до цивільного життя та нову місію Олександр Трофименко розповів «Першому Запорізькому».
Залишив бізнес у Данії, щоб захищати Україну
До початку повномасштабного вторгнення Олександр Трофименко жив у Данії. Він переїхав туди у 2005 році за студентською програмою обміну від Таврійської державної агротехнічної академії (нині – Таврійський державний агротехнологічний університет імені Дмитра Моторного), але згодом залишився в країні.
У Данії Олександр заснував фірму, яка організовувала концерти українських артистів для діаспори. Він мав налагоджене життя, стабільний бізнес і можливості для розвитку.
Однак 24 лютого 2022 року все змінилося. Про початок повномасштабного вторгнення чоловік дізнався від друзів, які почали телефонувати й повідомляти про російський напад.
«Перша реакція – що такого взагалі не може бути», – згадує Олександр.
Остаточно повернутися в Україну він вирішив після розмови старшого сина з бабусею, яка тоді перебувала під обстрілами в селищі Веселе на Мелітопольщині.
«Вони спілкувалися, а потім вона каже, що має йти в укриття, тому що почався обстріл. Син кладе трубку і починає там дуже сильно плакати. І я питаю: “Чому ти плачеш?” Він відповідає: “Бабусю шкода”. Це дуже мене зацепило. Я подумав, що я, її син, тут, а мій син плаче за бабусею. Тому я вирішив повернутися», – розповідає чоловік.
Тим часом російські війська швидко захопили Мелітопольщину, і рідні Олександра опинилися в окупації.
На початку березня чоловік приїхав до Львова. Очікуючи на спорядження, він волонтерив і допомагав людям, які рятувалися від війни. Згодом вирушив до Запоріжжя.
Провів два роки на війні
Після евакуації рідних у квітні Олександр долучився до Хортицького полку, який обороняв Запоріжжя, та пройшов підготовку. У травні він приєднався до взводу розвідки 501-го окремого батальйону морської піхоти, де став оператором безпілотних систем. У війську отримав позивний «Данія».
Олександр виконував бойові завдання на Донецькому, Запорізькому та Херсонському напрямках.
«На війні на будь-якому напрямку важко, – пригадує ветеран. – Але на Кринках Херсонської області для мене було найважче».
Він згадує один із днів на правому березі Дніпра, коли російські війська скинули 71 керовану авіабомбу вздовж смуги бойового зіткнення завдовжки близько 10–15 кілометрів. За словами Олександра, це був надзвичайно важкий досвід.
У листопаді 2023 року під час боїв на цьому напрямку чоловік зазнав поранення. Він отримав переломи в ділянці плеча та грудини й важкі контузії. Лікування та реабілітація тривали близько чотирьох місяців.
Через стан здоров’я Олександр уже не міг повернутися до виконання бойових завдань. 3 квітня 2024 року його звільнили з військової служби.
Труднощі після демобілізації переросли в спільну справу допомоги ветеранам
Повернення до цивільного життя виявилося непростим. За словами Олександра, на той час ветеранам бракувало дієвих механізмів підтримки. Щоб оформити виплати й документи, доводилося самостійно розбиратися в процедурах, звертатися до різних установ і домагатися вирішення своїх питань.
Після пережитого на фронті чоловікові було важко прийняти, що замість належної підтримки він змушений долати бюрократичні перешкоди.
«Бюрократія… Дуже багато разів було таке питання: за що ми воювали – за те, щоб із паперами бігати? Було таке розчарування…», – зізнається Олександр.
Зіткнувшись із цими проблемами, у вересні 2024 року він разом із побратимами заснував ветеранську громадську організацію «Разом.UA». Вони поставили за мету допомагати колишнім військовим адаптуватися до цивільного життя, отримувати необхідну підтримку й долати повсякденні труднощі. Так Олександр розпочав діяльність у сфері ветеранської політики.
Підготувати суспільство до спротиву: як Трофименко продовжує службу в цивільному житті
3 квітня 2025 року, рівно через рік після звільнення зі служби, Олександр Трофименко очолив Запорізький обласний центр національного спротиву та ветеранської політики. Він долучився до розроблення концепції установи й почав розвивати її діяльність.
За словами Олександра, національний спротив передбачає передавання військовими бойового досвіду цивільним. Тому важливо, щоб навчання проводили люди, які знають про війну не з підручників, а з власного досвіду.
У центрі навчають вогневої підготовки, тактичної медицини, керування безпілотниками, орієнтування на місцевості без GPS, виживання в складних умовах і мінно-вибухової безпеки.
Команда також співпрацює із закладами освіти. У школах фахівці центру проводять практичні заняття з предмета «Захист України», а теорію викладають учителі. Крім того, центр взаємодіє з юнацьким рухом «Байда» та іншими установами.
За словами керівника, за півтора року роботи центр підготував понад 1500 людей, переважно цивільних, зокрема школярів і студентів.
Окремий напрям – навчання працівників комунальних підприємств Запоріжжя. В умовах загрози атак безпілотників їм важливо знати, як діяти в небезпечних ситуаціях і надавати домедичну допомогу. За словами Олександра, від середини червня навчання з тактичної медицини пройшли близько 2000 працівників комунальних установ.
Центр також опікується вшануванням полеглих захисників. У липні 2025 року він узяв під опіку програму «На щиті», яка передбачає супровід траурних колон і почесне поховання загиблих військових.
Водночас центр розвиває напрям ветеранської підтримки. Нині відповідний відділ перебуває на етапі формування. Він має супроводжувати колишніх військовослужбовців і допомагати їм розв’язувати юридичні та інші питання. Серед подальших планів – створення координаційного штабу з питань зниклих безвісти та військовополонених.
Бачить майбутнє України в єдності та готовності до спротиву
Попри небезпеку прифронтового Запоріжжя та розлуку з дітьми, які залишаються за кордоном, Олександр Трофименко продовжує працювати заради майбутнього України.
«Хочеться змінити країну», – зізнається ветеран.
Планувати роботу надовго в прифронтовому місті складно, адже завдання змінюються залежно від безпекової ситуації. Водночас один із головних пріоритетів Олександра – залучати молодь до навчання, виховувати відповідальність і готувати її до свідомої участі в житті країни.
Він переконаний, що такі заняття мають не лише давати практичні навички, а й допомагати молодим людям усвідомити важливість захисту своєї держави.
«Свідоме покоління – це дуже важливо!» – наголошує керівник центру.
На думку Олександра, потреба в національному спротиві зберігатиметься й після завершення війни. Україна має бути готовою захищати себе, а для цього потрібні люди, які розуміють можливі загрози й уміють діяти в критичних ситуаціях.
«Україну треба зробити сильною. Якщо ми виховаємо свідомих і сильних людей, ніхто більше не нападе», – пояснює він.
Ветеранам, які не знають, чи варто звертатися по підтримку, Олександр радить не залишатися наодинці зі своїми проблемами. Він наголошує, що існують організації чи інші установи, які безкоштовно надають юридичну та іншу допомогу, а спілкування з людьми зі схожим досвідом може стати важливим кроком до адаптації.
Детальніше про те, як працює Запорізький обласний центр національного спротиву та ветеранської політики, яких навичок тут навчають цивільних і як підтримують ветеранів, Олександр Трофименко розповів «Першому Запорізькому» в окремому матеріалі.
Текст – Олександр Носок, фото – Запорізький обласний центр нацспротиву та ветеранської політики
Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації не відображає офіційну позицію ІМІ та Королівства Нідерланди.
Читайте також:
Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp
Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!