ЗАПОРІЖЖЯ

Хотіла зручний шопер для себе: як Аліна Дудка разом із мамою створила сімейну справу

Аліна Дудка разом із мамою Катериною Трофімовою створює шопери для книголюбів. Ідея з’явилася, коли дівчина не змогла знайти для себе практичну сумку з потрібними кишенями, вишитими написами та різними варіантами ременів.

Донька займається дизайном, замовленнями та просуванням, а Катерина власноруч шиє вироби у Запоріжжі. За майже два роки їхня кількість наблизилася до тисячі. 

Як бажання створити річ для власних потреб переросло у сімейну справу – у матеріалі «Першого Запорізького».

Шукала заняття для мами, а знайшла ідею для сімейної справи 

Аліна Дудка родом із Запоріжжя. За освітою – маркетологиня й працює за фахом. У 2008 році поїхала навчатися до Харкова, де згодом залишилася. З початком повномасштабного вторгнення деякий час перебувала за кордоном, потім жила у Львові, а нині – в Ірпені.

Її мама Катерина Трофімова мешкає у Запоріжжі. Вона за освітою швачка: професію опанувала ще в Криму, звідки родина переїхала у 1993 році. Спочатку працювала на швейних фабриках, проте більшу частину життя – у сфері торгівлі.

Водночас удома завжди була швейна машинка. У дитинстві жінка шила доньці одяг, пізніше перешивала та підшивала речі. Кілька років тому вирішила знову займатися цим професійно й у 2023 році влаштувалася на виробництво. Через значне фізичне навантаження за рік їй довелося звільнитися.

Тоді Аліна почала шукати для мами заняття, яке дозволило б використовувати її навички, але працювати у комфортнішому темпі: «Хотілося, щоб вона могла і займатися тим, що вміє, і заробляти».

Однією з ідей стало давнє захоплення дівчини – читання. Літературу любила ще з дитинства. На початку великої війни на певний час відклала художні твори, а згодом відкрила для себе сучасних українських авторів, повернулася до класики та стала поповнювати домашню бібліотеку.

Наприкінці 2023 року Аліна завела блог у TikTok, де ділилася враженнями від прочитаного та спілкувалася з іншими книголюбами. Нині в її колекції понад 400 видань. Ще близько сотні примірників – з автографами письменників.

У цій спільноті дівчині часто траплялися тематичні шопери від видавництв та різних проєктів. Проте в кожному їй бракувало деталей, які зробили б сумку практичнішою для щоденного використання.

«Вирішила придумати собі такий шопер, який був би мені зручний. Щоб там були кишеньки, кільце, куди можна причепити брелок або навушники, щоб він закривався і всередині була кишенька на замочку. Попросила маму допомогти мені його пошити», – згадує Аліна.

Катерина зробила кілька пробних моделей. Вони разом підбирали тканину та змінювали конструкцію, а готові варіанти донька перевіряла у повсякденному користуванні. Згодом знайомі почали запитувати, де вона придбала таку сумку. Саме тоді стало зрозуміло, що задум може зацікавити й інших.

Близько тисячі шоперів за два роки: як Катерина шиє їх удома у Запоріжжі 

Поштовхом до перших продажів став блог про книжки. Один із готових шоперів Аліна подарувала знайомій блогерці, яка показала його своїй аудиторії. Після цього надійшли замовлення від людей, яких дівчина раніше не знала.

Продавати сумки почали у грудні 2024 року: «Звичайно, було нервово: як людина відгукнеться, чи дійсно їй сподобається. Але коли люди почали отримувати шопери й писати, що вони дуже зручні, ставало трохи сміливіше їх продавати».

Деякі покупці повертаються вдруге: наприклад, до світлої моделі згодом обирають чорну. Часто шопери купують і на подарунок: їх додають до електронних списків бажань, а напередодні дня народження друзі надсилають скриншот із потрібним варіантом.

Значну частину замовлень виконують за передзамовленням, тому чекати доводиться кілька тижнів. Від початку продажів мама й донька виготовили вже близько тисячі шоперів.

Усі сумки Катерина шиє сама вдома у Запоріжжі. Для цього облаштувала окрему кімнату зі столами, двома швейними машинками, полицями для ременів, викрійок та заготовок. Меншу використовує для внутрішніх кишень, застібок та інших дрібних деталей, промислову – для основної роботи зі щільною тканиною.

«До нас іноді звертаються й запитують про великі партії, бо думають, що в нас велике виробництво. Але це не так. Ми всюди пишемо, що це ручна робота, і я вкладаю до замовлень листівочки, де розповідаю, що ці шопери шиє моя мама», – говорить Аліна.

Ще однією особливістю стали вишиті написи. Від термодруку відмовилися одразу, адже хотіли, щоб оформлення довше зберігало вигляд. Вишивку на кишенях робить майстриня, яка раніше працювала у Запоріжжі.

Серед перших з’явилася фраза «Сміливі завжди мають щастя» з роману Івана Багряного «Тигролови» – однієї з улюблених книжок Аліни. Вона й досі залишається серед найпопулярніших.

Від оформлення передзамовлення до готової сумки минає орієнтовно два-три тижні. Спершу формують партію, готують кишені й відправляють їх на вишивку. Коли деталі повертаються до Запоріжжя, Катерина береться за пошиття. Якщо все необхідне вже підготовлено, за день вона може зробити приблизно три-п’ять шоперів.

Нові моделі створюють разом, а частину деталей додають після прохань покупців

Над новими моделями мама й донька працюють разом. Аліна зазвичай визначає, якою має бути сумка, а Катерина продумує, як це втілити технічно.

Перші шопери не мали верхньої застібки. Усередині були відкриті відділення для книжки чи пляшки з водою, а також невелика кишенька на замку для грошей, ключів та інших дрібниць. Ще одну зробили зовні – для речей, які мають бути під рукою.

Згодом клієнти почали запитувати, чи можна повністю закривати сумку, тож конструкцію допрацювали. Пізніше додали й довгий ремінь, щоб шопер можна було носити через плече: «У мене з’являється якась ідея, що повинно бути, а мама вже придумує, як це реалізувати. Вона робить декілька варіантів, я їх ношу, тестую, і ми шукаємо оптимальний – щоб було і зручно шити та користуватися».

Чимало часу пішло й на пошуки матеріалу. Хотілося натуральної бавовни, але достатньо щільної, щоб сумка тримала форму та була зносостійкою. Мама й донька замовили чотири-п’ять зразків і зрештою обрали найбільш відповідний.

Основними кольорами стали молочний, чорний і коричневий. Минулого літа пробували також червоний, синій та жовтий, але ця лімітована серія мала менший попит.

Розширювати асортимент великою кількістю різних товарів Аліна й Катерина поки не планують. Серед ідей були, зокрема, чохли та сумочки для книжок, однак від них вирішили відмовитися:«Нас уже трохи знають у книжковій спільноті. Тому, щоб не розпилятися, вирішили сконцентруватися на одному товарі, але робити щось нове в межах цих шоперів».

Час від часу вони виконують і спеціальні замовлення. Сумки вже шили як мерч для тематичного проєкту та клубу читачів. Був і благодійний досвід: разом зі знайомою волонтеркою Аліна підготувала партію для збору. За роботу взяли лише вартість матеріалів, а весь прибуток від продажу передали на допомогу.

На великі фестивалі зі своїми виробами поки не виходять. Для невеликої сімейної справи це означає не лише витрати на оренду місця, а й потребу заздалегідь підготувати значний запас товару, тоді як усі сумки шиє одна людина.

«У нас є стабільні замовлення кожного місяця. Люди приходять за рекомендаціями, бачать шопери в інших або додають їх у свої списки бажань. Для нашого маленького виробництва такий формат зараз комфортніший», – розповідає Аліна.

«Головне – робити те, чим ти сам хотів би користуватися»

Сімейна справа почалася не з бізнес-плану чи наміру створити велике виробництво. Першим був один шопер – річ, якої Аліні бракувало у повсякденному житті.

Згодом з’явилися інші кольори, написи, ремені, застібка та додаткові деталі. Водночас принцип залишився незмінним: Катерина власноруч шиє всі сумки у Запоріжжі, а донька тестує кожну нову модель перед запуском.

Такий підхід Аліна Дудка радить і тим, хто лише замислюється над власною невеликою справою: «Головне – робити щось таке, чим ти сам хочеш користуватися. Якщо робити річ, якої тобі не вистачає і яку ти хотів би мати, мені здається, вона знайде відгук і в інших людей. Треба в першу чергу робити як для себе».

Текст – Анастасія Гавриш, фото з архіву Аліни Дудки


Читайте також:

Від Лахті та Обергаузена до Бірмінгему та Бельфору: міста-побратими Запоріжжя ― історія братерства і дружби

Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp

Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!