Планувати майбутнє попри війну: як сьогодні живе Павлівська громада на Запоріжжі (ІНТЕРВ’Ю)

Попри повномасштабну війну та загрозу обстрілів, Павлівська громада неподалік Вільнянська на Запоріжжі продовжує жити й розвиватися. Тут створюють безпечні умови для навчання, модернізують інфраструктуру, приймають внутрішньо переміщених осіб та впроваджують оновлену стратегію розвитку.

Про те, як сьогодні живе Павлівська громада, розташована приблизно за 30 кілометрів від лінії фронту, як вона підтримує мешканців і які пріоритети визначила для свого розвитку, «Першому Запорізькому» розповів сільський голова Анатолій Клименко.

«У Павлівській громаді зафіксовано понад 30 пошкоджених будинків»

– Розкажіть, будь ласка, яка нині безпекова ситуація у Павлівській громаді?

– Павлівська громада розташована більш ніж за 30 кілометрів від лінії бойового зіткнення. Безпекова ситуація стабільна, хоча, як і по всій Україні, залишається складною. У громаді 21 населений пункт, проживає близько 5 тисяч людей, а також понад тисяча внутрішньо переміщених осіб. Люди живуть і працюють, масового виїзду немає. Водночас обстріли трапляються. У червні внаслідок одного з них загинули двоє людей. Це перший випадок загибелі жителів нашої громади з початку повномасштабного вторгнення. 

– Які населені пункти громади найбільше потерпають від російських обстрілів?

– Найбільше страждають села, які межують із Вільнянськом. У більш віддалених населених пунктах ситуація дещо краща.

– Чим російські війська найчастіше обстрілюють територію громади?

– Переважно це БпЛА. Бувають і ракетні удари. Керовані авіабомби також застосовували – був один випадок на околиці, на межі громади. Але останнім часом найчастіше атакують FPV-дронами.

– Скільки приблизно домогосподарств у громаді було пошкоджено від початку повномасштабного вторгнення?

– Ми ведемо облік пошкодженого та зруйнованого майна. Люди звертаються, ми допомагаємо оформлювати необхідні документи. Водночас на державну компенсацію (за програмою «єВідновлення», яка передбачає компенсацію за пошкоджене або знищене внаслідок війни житло, – прим.) через «Дію» наразі подали заявки лише власники 11 домогосподарств.

Проблема полягає в тому, що багато людей не мають належно оформлених документів на нерухомість. У когось залишилися старі технічні паспорти БТІ, хтось узагалі не оформив право власності. Тому ми постійно проводимо роз’яснювальну роботу й закликаємо жителів привести документи у відповідність до чинного законодавства. Адже без цього отримати компенсацію за пошкоджене житло неможливо.

Загалом у громаді зафіксовано понад 30 пошкоджених будинків. Є й зруйновані, але таких небагато.

– Як у громаді допомагають людям впоратися з наслідками російських обстрілів?

– У громаді це організовано таким чином: одразу після прильоту на місце виїжджає комісія, проводить обстеження, складає акт і визначає, якої допомоги потребують люди. 

Якщо пошкодження часткові, наприклад, пошкоджений дах, і в громаді є необхідні матеріали, ми надаємо шифер, а ремонтна бригада, яка працює за договором із громадою, допомагає його відновити. Звісно, усе залежить від масштабу руйнувань. 

Якщо вибито вікна, разом із гуманітарними організаціями забезпечуємо людей плитами OSB. За потреби наші працівники самі закривають ними вікна, щоб законсервувати будинок. Також надаємо плівку, рейки, брезент та інші матеріали першої необхідності.

Гуманітарні організації також надають людям психологічну та юридичну допомогу.

Громада шукає партнерів для встановлення мобільних укриттів і розвиває безпечну освіту

– Скільки укриттів є у вашій громаді та в якому вони стані? Чи вистачає їх мешканцям?

– Ситуація з укриттями залишається складною. На жаль, не всі села забезпечені навіть найпростішими укриттями. У деяких населених пунктах немає ні комунальних підвалів, ні придатних приміщень у приватній власності, які можна було б використовувати для укриття. 

Зараз ми ведемо перемовини з гуманітарними організаціями щодо встановлення мобільних укриттів. Водночас ті найпростіші укриття, які вже є, облаштовані відповідно до чинних вимог і забезпечені всім необхідним.

– У травні у ліцеї «Лідер» в селі Солоне завершили масштабне оновлення укриття, щоб учні могли безпечно продовжувати офлайн-навчання. Розкажіть, будь ласка, про цей проєкт.

– Ще у лютому 2023 року наша громада першою перейшла на змішану форму навчання. Для цього спільними зусиллями сільської ради та педагогів у кожному закладі освіти облаштували найпростіші укриття.

У Солоненському ліцеї «Лідер» є велике підвальне приміщення, яке можна використовувати як укриття. За підтримки гуманітарних організацій ми завершили його капітальне облаштування відповідно до всіх чинних вимог.

Там зробили сучасний ремонт, облаштували вентиляцію та опалення, санвузли, зокрема для маломобільних людей, окремі туалети для дівчат і хлопців. Простір поділили на окремі навчальні зони, щоб діти могли продовжувати навчання під час повітряних тривог. Також облаштували ще один аварійний вихід – тепер укриття має один основний вхід і два аварійні виходи.

З 1 вересня діти навчатимуться вже в новому, сучасному укритті, яке повністю відповідає чинним вимогам.

– Продовжуючи тему освіти, як сьогодні загалом організований навчальний процес у громаді?

– Усі три заклади освіти працюють у змішаному форматі. Зараз у громаді є одна гімназія та два ліцеї. Крім того, минулого навчального року почала працювати підземна школа, і вона дуже добре себе зарекомендувала. І батьки, і діти задоволені, як і ми.

До підземної школи підвозять дітей з усієї громади, а також із сусідніх громад. На її базі ми відкрили й дитячий садок. Діти перебувають там із 8:00 до 18:00, мають облаштовані спальні місця, тому можуть залишатися на весь день.

Також для дітей організовано безкоштовне харчування. Їжу готують у власному харчоблоці, який ми відремонтували ще до початку повномасштабної війни. Ми повністю забезпечуємо всі свої навчальні заклади власним харчуванням.

– Скільки дітей зараз навчається у закладах освіти громади?

– Загалом у трьох наших закладах освіти навчається трохи більше 500 дітей. Це не лише діти з Павлівської громади. Наприклад, щодня ми підвозимо понад 50 учнів зі Славгорода Дніпропетровської області, що межує з нашою громадою. Кількість заявок звідти постійно зростає, тож очікуємо, що таких дітей стане ще більше.

Також підвозимо учнів із Вільнянської та Михайло-Лукашівської громад. Для цього в громаді працюють п’ять шкільних автобусів, які курсують безпечними маршрутами.

Понад 800 переселенців нині постійно проживають у Павлівській громаді

– Наскільки змінилася чисельність населення громади, якщо порівнювати період до початку повномасштабного вторгнення і зараз?

– До початку повномасштабної війни в громаді проживало близько 4 700 людей. На початку частина людей виїхала, але більшість згодом повернулася. Тих, хто не повернувся, небагато.

Загалом населення громади збільшилося. Офіційно у нас зареєстровано понад тисячу ВПО, але постійно проживають близько 800. 

– Як громаді вдається підтримувати її жителів? Яку допомогу вони отримують?

– Ми постійно забезпечуємо жителів громади гуманітарною допомогою. Це продуктові набори та питна вода, яку регулярно розвозять у всі населені пункти. Протягом місяця допомогою охоплюється вся територія громади.

Окремий напрям – зимова підтримка. Люди отримують паливні брикети та грошову допомогу. Цього року багато жителів уже отримали виплати по 10 800 гривень. Також підписано меморандум, і вже триває реєстрація жителів населених пунктів, де немає централізованого газопостачання. Вони зможуть отримати допомогу на придбання дров. Крім того, ведемо перемовини з іншими гуманітарними організаціями щодо забезпечення паливними брикетами й інших категорій населення.

Також у громаді регулярно працюють мобільні медичні бригади. Приїжджають стоматологи, гінекологи, терапевти, проводять УЗД, кардіографію та інші обстеження. Усі ці послуги для жителів є безкоштовними.

– Які кроки громада робить для того, щоб внутрішньо переміщені люди почувалися частиною місцевої спільноти? Чи є для цього спеціальні програми або ініціативи?

– Ми намагаємося допомогти людям адаптуватися через різні заходи. Запрошуємо дітей переселенців до наших закладів освіти, хоча не всі погоджуються – багато хто продовжує навчатися онлайн у своїх рідних школах. Водночас є сім’ї, які вже перевели дітей до наших навчальних закладів, придбали житло і ми можемо сказати, що вони вже стали частиною нашої громади та залишаться тут. 

Дехто живе тут, отримує гуманітарну допомогу, працевлаштовується, в нас є вакансії. Є й люди, які поки що живуть за рахунок допомоги й не працюють. Ми ведемо з ними роз’яснювальну роботу. Питання працевлаштування залишається дуже важливим.

«Цього року громада вже спрямувала 6,4 мільйона гривень на потреби військових»

– Яку підтримку громада надає Збройним силам України? Які програми діють для військовослужбовців, ветеранів та членів їхніх родин?

– У громаді діють програм підтримки військовослужбовців. Зокрема, кожен житель громади після мобілізації отримує одноразову виплату в розмірі 30 тисяч гривень. Також передбачена грошова допомога військовим, які отримали поранення, і одноразова виплата родинам загиблих захисників. Окремою програмою громада забезпечує оплату поховання військовослужбовців. Крім того, надаємо гуманітарну допомогу нашим захисникам. 

Після демобілізації ветерани також отримують підтримку. У громаді працює фахівець із супроводу ветеранів, який допомагає їм та їхнім родинам із вирішенням необхідних питань. 

Також громада фінансово підтримує Збройні сили. Цього року ми вже перерахували 6,4 мільйона гривень на потреби військових. Ці кошти були спрямовані в першому кварталі, і такі видатки ми передбачаємо щороку.

– У громаді вже тривалий час триває модернізація системи водопостачання. Яких результатів уже вдалося досягти і яка нині ситуація з водозабезпеченням?

– Ми постійно працюємо над покращенням водопостачання, адже громада велика, а загальна протяжність водогонів становить понад 60 кілометрів. Ремонтуємо мережі, підводимо воду до нових населених пунктів.

Великий обсяг робіт виконали у селі Солоному. Минулого року ми підвели воду до резервуарів, однак внутрішні мережі населеного пункту ще не розведені. Зараз ведемо роботу з Фондом державного майна, щоб отримати ці мережі у комунальну власність. Це дасть можливість продовжити роботи з водопостачання.

Загалом ситуація з водозабезпеченням складна. Одна з головних проблем – заборгованість населення за послуги водопостачання. Через це комунальне підприємство накопичує борги, які доводиться покривати коштом місцевого бюджету. 

– Ви сказали, що роботи з оновлення водогону тривають. Чи є орієнтовні терміни їх завершення? 

– Роботи ще дуже багато, тому завершити все до кінця цього року ми точно не встигнемо. Матеріали є, усе необхідне є, але немає кому працювати. У комунальному підприємстві переважно працюють люди віком 60+, і їх небагато. Тому у нас проблема з нестачею працівників.

У Павлівській громаді оновили стратегію розвитку та визначила пріоритети на найближчі роки

– Навесні цього року громада затвердила оновлену Стратегію розвитку. Розкажіть, будь ласка, про цей документ.

– Стратегія розвитку – це базовий документ, без якого неможливо планувати подальший розвиток громади. Ми розробляли її рік разом із програмою Polaris. За цей час проводили різні дослідження, працювали з жителями громади та визначали, як вона має розвиватися.

Документ охоплює всі ключові напрями: соціальну сферу, комунальні послуги, земельні відносини, розвиток бізнесу та інші. Polaris виступив донором цього процесу, а ГО «УкрПростір» допомагала  нам у розробці стратегії. 

Ми вже визначили план розвитку громади. Тепер наше завдання – реалізувати його, щоб громада розвивалася, люди залишалися жити на її території, а населення зростало. 

– Якщо говорити про її головні пріоритети, які напрями розвитку громади визначені як ключові?

– Один із головних напрямів – це розвиток комунальної інфраструктури. Але ми розуміємо, що якщо в людей не буде роботи, то й комунальні послуги їм уже не будуть потрібні – вони просто виїжджатимуть із громади. Тому важливим пріоритетом є також розвиток економіки та створення робочих місць. 

Під час підготовки стратегії ми проводили опитування жителів, і вони визначили свої основні потреби. Насамперед це стабільне водопостачання, ремонт доріг та розвиток транспортного сполучення між населеними пунктами громади. 

Територія громади велика, а стан багатьох доріг сьогодні незадовільний. Через це перевізники відмовляються працювати, людей мало їздить. Це теж одна з проблем, яку потрібно вирішувати.

– Павлівська громада бере участь у національному проєкті «Пліч-о-пліч: згуртовані громади». Розкажіть, будь ласка, з якими громадами ви співпрацюєте та яких результатів уже вдалося досягти?

– У межах програми «Пліч-о-пліч» ми співпрацюємо з двома громадами – Зорянською громадою Рівненської області та Шполянською громадою Черкаської області.

У нас відбувалися взаємні візити: вони приїжджали до нас, а ми – до них. Налагодили хорошу співпрацю. Ці громади надають нам гуманітарну допомогу – продукти харчування та інші необхідні речі для жителів. 

Значну підтримку отримують і заклади освіти – наприклад, нам передали 3D-принтери та інше обладнання. 

Також наші діти регулярно їздять туди на оздоровлення – приблизно чотири рази на рік, у різні пори року. Незабаром чергова група дітей поїде на двотижневий відпочинок. Крім того, ми проводимо спільні спортивні змагання, наші команди їздять до них. Ми постійно підтримуємо спілкування та співпрацю.

– А наскільки сьогодні складно налагоджувати партнерство з міжнародними донорами та фондами?

– На сьогодні громада не має міст-побратимів чи громад-партнерів за кордоном. Але ми постійно працюємо з міжнародними фондами та донорами. Для цього потрібно самостійно шукати можливості, звертатися, писати заявки й вибудовувати співпрацю. Якщо цього не робити, то ніхто сам до громади не прийде.

Уся наша команда постійно моніторить грантові можливості, готує звернення та намагається налагоджувати нові контакти. Після реалізації проєктів донори приїжджають із перевірками, ми звітуємо про виконану роботу. Усі перевірки пройшли успішно, зауважень ми не отримували. 

Загалом співпраця з міжнародними донорами складається добре. Але це кропітка робота, і на вибудову цих відносин ми витратили не один рік. 

– Які проєкти у сфері соціальної підтримки громада планує реалізувати? 

– Один із наших задумів – створення центру реабілітації для військовослужбовців, ветеранів та членів їхніх родин. У громаді є відповідна територія і приміщення, де можна було б реалізувати такий проєкт. 

У нас дуже гарна природа й хороші умови, тому це було б вдале місце для такого центру. Зараз ми намагаємося залучити міжнародних донорів, але поки що домовленостей немає. Це один із найбільших соціальних проєктів, який ми хочемо реалізувати.

Текст – Олександр Носок, фото – Павлівська громада

Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації не відображає офіційну позицію ІМІ та Королівства Нідерланди.

Читайте також:

Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp

Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!