«Червона гвоздика»: як дитячий табір у Бердянську перетворили на конвеєр мілітаризації українських дітей

До повномасштабного вторгнення «Червона гвоздика» в Бердянську була одним із найвідоміших дитячих оздоровчих таборів на узбережжі Азовського моря. Щоліта тут відпочивали тисячі дітей із Запорізької області та інших регіонів України.

Після окупації міста Росія повністю змінила призначення закладу. Замість відпочинку й оздоровлення тут дітей навчають поводитися зі зброєю, готують до служби в російській армії та системно переконують у правильності війни проти власної країни.

Як Росія перетворила дитячий табір на осередок мілітаризації та пропаганди серед дітей – у матеріалі «Першого Запорізького».

«Свято кожен день»: якою була «Червона гвоздика» до окупації

Дитячий оздоровчий центр «Червона гвоздика» відкрили в Бердянську у 1971 році. Він розташовувався на 17 гектарах біля основи Бердянської коси. Тепле Азовське море й м’який приморський клімат створювали сприятливі умови для оздоровлення дітей, а за одну зміну табір міг прийняти близько 700 відпочивальників.

«Червона гвоздика» вважалася одним із найкращих дитячих оздоровчих центрів Приазов’я. Тут працювали вісім житлових корпусів, їдальня, кінозал, концертна зала, бібліотека, стадіон, тенісні корти, два басейни, власний піщаний пляж, «село майстрів» для гурткової роботи, музей історії табору, а також чисельні спортивні й ігрові майданчики.

Щороку сюди приїжджали діти із Запорізької області та інших регіонів України. Для них організовували спортивні змагання, творчі фестивалі, театральні вистави, інтелектуальні конкурси, туристичні й освітні програми. Гасло табору – «Свято кожен день» – повністю відображало атмосферу «Червоної гвоздики».

Нове управління, програми та призначення табору 

Після повномасштабного вторгнення «Червона гвоздика» опинилася під контролем окупаційної адміністрації. Уже у 2023 році окупанти оголосили табір філією російського міжнародного дитячого центру «Артек», заявивши, що його розвиток відбувається за дорученням кремлівського диктатора Володимира Путіна та за підтримки Міністерства просвіти РФ.

Понад два роки загарбники готували заклад до відкриття. За їхніми повідомленнями, відремонтували корпуси й їдальню, оновили інженерні мережі, облаштували пляж і набрали персонал. Ці роботи Росія подавала як «відродження» табору, хоча фактично йшлося про використання української інфраструктури, створеної ще до окупації.

Першу зміну під новим управлінням провели навесні 2024 року. Заклад очолила Лілія Швецова, яку згодом Європейський Союз включив до санкційного списку за причетність до ідеологічної обробки українських дітей та їхнього залучення до російської військової культури.

Упродовж першого літнього сезону окупаційна влада заявила про оздоровлення близько тисячі дітей із тимчасово окупованих частин Запорізької, Херсонської, Донецької та Луганської областей. За словами директора «Артека» Костянтина Федоренка, педагогічний колектив проходив стажування в окупованому Криму, а влітку працював у філії «Червоної гвоздики». Ціна путівки тоді варіювалася від 22 до 40 тисяч рублів (близько 250–450 доларів), тож дозволити собі такий відпочинок більшість жителів окупованих територій не могла.

У 2025 році росіяни заявили про подальше розширення роботи філії «Артека» в Бердянську та оголосила про намір перевести її на цілорічний режим роботи. За словами віцепрем’єра РФ Дмитра Чернишенка, протягом літнього сезону табір прийняв близько 1,5 тисячі дітей із чотирьох окупованих областей України.

Літня кампанія 2026 року розпочалася 1 червня. Цього сезону окупанти планують провести сім тематичних змін, знову прийняти до 1,5 тисячі дітей і продовжити розширення профільних програм. 

Попри заяви про «відродження», масштаби роботи табору залишаються значно меншими, ніж до війни: нині одна зміна налічує близько 200 дітей.

Відпочинок із військовим ухилом: як мілітаризували дитячі зміни

До 2022 року «Червона гвоздика» була дитячим оздоровчим центром, орієнтованим на відпочинок, оздоровлення та творчий розвиток дітей. Після окупації Росія перетворила її на майданчик для реалізації державної політики «патріотичного виховання» дітей і молоді. Майже кожна тематична зміна тепер поєднує відпочинок із підготовкою, спрямованою на популяризацію служби в російських силових структурах.

Упродовж 2024–2026 років на базі табору регулярно проводять профільні зміни, військово-спортивні збори та навчальні форуми за участю мілітарних організацій. До роботи з дітьми залучають інструкторів центру «Воїн», представників рухів «Юнармії» та «Руху перших», ветеранів війни проти України.

Підлітки проходять стройову підготовку, вивчають тактичну медицину, основи поводження зі стрілецькою зброєю, орієнтування на місцевості, командну взаємодію та опановують керування безпілотниками на симуляторах.

Військову підготовку інтегрують у звичне табірне життя через командні змагання, тематичні квести, конкурси та військово-спортивні ігри. Такий формат формує у дітей сприйняття військових навичок як природної частини дозвілля, а службу в російській армії подає як престижний і почесний життєвий вибір. 

Одним із прикладів такого підходу є проведення в «Червоній гвоздиці» регіональних етапів військово-патріотичної гри «Зірниця 2.0». Під час змагань діти проходять смуги перешкод, виконують стройові вправи та відпрацьовують навички тактичної медицини й командної взаємодії.

Ідеологічне перезавантаження свідомості підлітків

Військова підготовка в таборі нерозривно поєднана з психологічною та ідеологічною обробкою дітей. Російські куратори використовують різні форми позашкільної роботи, щоб поступово стирати українську національну ідентичність, нав’язувати російське бачення історії, війни та майбутнього окупованих територій.

Кожна тематична зміна включає лекції, зустрічі, урочисті лінійки, концерти, флешмоби, кінопокази та так звані виховні заходи. Дітям розповідають про історію Росії, її державні символи, «традиційні цінності» та героїв «спеціальної військової операції». Важливе місце посідає культивування радянського міфу про «Велику Перемогу», який Кремль використовує для виправдання війни проти України.

Показовим прикладом стала вікторина «Та сама Росія», проведена в червні 2026 року. Її організували для «патріотичного виховання» дітей та ознайомлення з культурою, географією й історією Росії. Програма охоплювала три тематичні блоки, а учасники відповідали на запитання про народні промисли, географію країни та «трудові подвиги» радянського народу під час Другої світової війни. За задумом організаторів, такі заходи мають формувати у дітей «гордість за досягнення батьківщини». 

Щороку вихованці беруть участь в акції «Артека», під час якої пишуть листи підтримки російським військовим. Крім того, їх систематично залучають до так званої «волонтерської» діяльності: під час масових заходів і спеціальних змін діти плетуть маскувальні сітки, виготовляють «сухі душі», шиють тактичне спорядження та інші речі для російської армії.

Окупаційна влада називає це «добровільним волонтерством», хоча фактично йдеться про системне залучення українських дітей до підтримки армії держави-агресора. У травні 2026 року до виготовлення таких виробів під виглядом добровільної допомоги російським військовим залучили понад 200 дітей, які перебували в таборі.

Пропагандою пронизаний і сам простір табору. Вихованці регулярно піднімають російський триколор, двічі на день виконують гімн РФ, беруть участь в урочистих церемоніях і заходах із символікою російських молодіжних організацій. У такий спосіб дітей привчають сприймати російську державну символіку, військову культуру й пропагандистські наративи як норму, водночас нав’язуючи їм уявлення про нібито історичну єдність окупованих територій з Росією та заперечуючи українську державність.

Одна з ланок системи мілітаризації дітей на окупованій Запорізькій області

«Червона гвоздика» є лише одним із елементів масштабної системи військово-патріотичного виховання, яку Росія послідовно впроваджує на окупованій частині Запорізької області. Її мета – охопити дітей різного віку єдиною моделлю, у якій освіта, дозвілля, громадська діяльність і військова підготовка підпорядковані формуванню відданості РФ.

Статус філії «Артека» дає змогу використовувати єдині освітні програми, методичні матеріали та сценарії виховної роботи.

Табір став продовженням ідеологічного впливу, який окупаційна влада здійснює через школи. Учнів навчають за російськими освітніми стандартами, проводять уроки «Разговоры о важном» і залучають до діяльності мілітарних організацій. Улітку цей підхід переноситься до дитячих таборів, де школярі протягом кількох тижнів перебувають у повністю контрольованому російському інформаційному середовищі.

Путівки до «Червоної гвоздики» та інших російських дитячих центрів насамперед отримують школярі, які активно долучаються до мілітарних заходів і діяльності прокремлівських рухів. Можливість літнього відпочинку фактично пов’язують із підтримкою окупаційної влади та активністю в створених нею організаціях.

Текст – Олександр Носок

Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації не відображає офіційну позицію ІМІ та Королівства Нідерланди.

Читайте також:

Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp

Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!