Аналіз перших місяців війни. Як устояла Україна

У Британії спробували систематизувати інформацію про перебіг бойових дій України проти Росії. Основним джерелом для доповіді Британського Королівського інституту об’єднаних служб стали дані Генерального штабу ЗСУ, значну частину яких досі було закрито для публіки.

Доповідь складається із п’яти розділів. У перших двох описується план вторгнення Росії (у тому вигляді, в якому він був викладений у наказах та інструкціях, відданих ряду підрозділів збройних сил РФ і пізніше захоплених ЗСУ) та вихідні позиції України. У третьому розділі описані перші три фази війни, що тривали з лютого до липня 2022 року. Четвертий і п’ятий розділ присвячені аналізу дій російської армії та рекомендацій для армії Великобританії.

Підхід Росії

Концепція вторгнення РФ в Україну мала на увазі, що діяти треба швидко, щоб міжнародне співтовариство не встигло відреагувати на агресію. Ключовими військово-стратегічними завданнями російської сторони було знищення повітряних, морських сил і сил ППО України, щоб підірвати її здатність до оборони, блокування та розгром українських сухопутних військ на Донбасі, усунення військового та політичного керівництва України, окупація важливих центрів політичної та економічної влади. У принципі всі завдання провалилися.

Основним напрямом удару російської армії мало стати київське. Водночас російські війська мали наступати з півдня, захопивши Запорізьку та Южно-Українську АЕС, а також на сході, зв’язавши боями на Донбасі близько половини всіх військ ЗСУ.

Російське командування виходило з того, що так звана спецоперація завершиться не більше ніж за 10 днів. У документах 1-ї гвардійської танкової армії Західного військового округу РФ, захоплених під Києвом у березні, вказувалося, що через 10 днів угруповання «перейде до блокування та знищення окремих розрізнених частин ЗСУ та залишків загонів націоналістичного опору».

Помилка у дислокації українських військ

Перед початком війни близько половини сил ЗСУ перебувало на Донбасі; крім того, великі українські угруповання перебували у Харкові, Дніпрі, Сумах та Одесі. Великих частин, призначених для захисту від вторгнення з Криму, не було, хоча це передбачалося планом національної оборони. Наразі в Україні розслідують, чому так сталося.

Те, що російська армія збирається кинути основні сили на Київ та Чернігів, ЗСУ зрозуміли буквально в останній момент. За сім годин до початку вторгнення українське командування віддало наказ про передислокацію військ. В результаті багато українських частин до початку вторгнення не перебували у призначених ним оборонних районах на півночі країни.

Прорахунки РФ

Російський Генштаб до кінця тримав у секреті (від своїх військ) намір наступати на Київ. Більшість російських підрозділів отримали накази про настання не раніше ніж за 24 години до вторгнення. Через це їм не вистачало боєприпасів, пального, продовольства та, найголовніше, чіткого розуміння, як їхні дії вписуються у загальний план.

Таким чином, за рахунок збереження секретності збройні сили РФ отримали перевагу раптовості на оперативному рівні, але на тактичному рівні ЗСУ краще розуміли, що їм робити, оскільки готувалися відбивати настання російської армії вісім років.

Бойовий дух проти артилерії

І в битві за Київ і в битві за Донбас бойовий дух ЗСУ залишався на підйомі, але ключовою проблемою була нестача техніки та боєприпасів. Російська артилерія робила на Донбасі близько 20 тисяч пострілів на добу, українська через брак стовбурів та боєприпасів рідко робила понад шість тисяч пострілів. Протягом травня-червня перевага Росії в артилерії на Донеччині зросла до 12:1.

Залежність від перевезень залізницями, значні відстані від залізничних станцій до польових складів — усе це робило систему постачання слабким місцем ЗС РФ. Отримавши далекобійні ракетні системи HIMARS і M270, українські військові почали бити цими слабкими місцями. Цей момент можна розглядати як точку, в якій російський наступ на Донбасі закінчився і війна вступила до нової фази, йдеться у доповіді.