Підприємець з окупованого Енергодару відновив бізнес у Запоріжжі: як йому вдалося розпочати все з нуля
Олександр Дєвочкін – підприємець та громадський діяч з Енергодару. До повномасштабного вторгнення він мав успішний бізнес: займався викупом, ремонтом і продажем автомобілів.
Після російської окупації йому довелося покинути дім і власну справу та переїхати до Запоріжжя. У прифронтовому місті чоловік з нуля створив новий автосервіс і тепер допомагає лагодити авто місцевим жителям та військовим.
Як Олександр Дєвочкін втратив все, але при цьому зберіг оптимізм і наснагу, щоб з нуля почати будувати бізнес вже на новому місті – про все це він розповів «Першому Запорізькому».
Від першого велосипеда – до власного автосервісу: про довоєнне життя в Енергодарі
До початку повномасштабної війни Олександр Дєвочкін активно займався громадською діяльністю у рідному Енергодарі – місті-супутнику Запорізької АЕС. Він був засновником і головою громадської організації «Громадський контроль», яка об’єднувала енергодарців у прагненні розвивати і покращувати місто. Разом із небайдужими земляками Олександр контролював діяльність міської влади, відстежував розподіл бюджетних коштів та раціональне їхнє використання.
«Це моє рідне місто», – пояснює свою мотивацію Олександр. Він відчував та прагнув вирішити проблеми, які існували в Енергодарі. Такі повсякденні незручності, як-от незадовільний стан доріг, спонукали його до дій.
Олександр любить Енергодар за його комфорт для спокійного життя, що сильно контрастує з такими великими містами, як Запоріжжя і поготів Київ.
«В Енергодарі завжди було просто жити. Це було відкрите і світле місто, – розповідає чоловік. – Коли ти приїжджав до нього, тебе нічого не навантажувало й не напружувало. Плюс Енергодару – гарне місце розташування. Ти живеш практично в раю: навколо річка, пісок, ліс – весь український простір і краєвид».
Щоб зробити рідне місто кращим, у 2020 році Олександр Дєвочкін навіть балотувався на посаду міського голови. Підприємець зізнається, що кар’єра у політиці його до цього не надто цікавила, але він мав на меті зсередини поборотися за благоустрій та успішне процвітання міста.
Після поразки на виборах чоловік усі сили спрямував на розбудову власної справи.
«У моєму житті завжди було місце для техніки. Коли в однолітків з’являлися мотоцикли, то в моєї сім’ї такої фінансової можливості не було. Тому я самостійно зібрав перший велосипед і обміняв його на мотоцикл. Який потім відремонтував та обміняв на інший, – згадує Олександр. – Пізніше у мене з’явився автомобіль, який я також привів у належний стан і продав».
Отримавши перший заробіток, Дєвочкін зрозумів, що автомобільний сервіс може стати прибутковою справою. Спочатку він займався викупом, ремонтом та продажем машин марки BMW.
«Перше BMW я придбав і зробив у 2010 році. Потім купив і зробив друге авто. І так потроху розширювався і почав займатися усіма марками автомобілів», – згадує підприємець, як починав ще у невеликому гаражі.
Насичення українського ринку американськими автомобілями підштовхнуло до відкриття власної станції технічного обслуговування.
«Було складно конкурувати, тож ми також почали займатися пригоном авто зі США та Кореї. Звичайно, їх треба було десь ремонтувати. Через цю необхідність і з’явилася ідея відкрити власне СТО», – говорить Олександр.
Так у 2020-му році на в’їзді в Енергодар відкривається станція технічного обслуговування «АвтоДом Сервіс». Метою Олександра було створити підприємство повного циклу: від придбання та доставки авто з-за кордону – до ремонту та продажу.
«Ми хотіли зробити все «під ключ». Щоб людина могла показати пальчиком на автомобіль, який вона хоче, а за два-три місяці отримати ключі та автомобіль», – пояснює підприємець.
В Енергодарі його автосервіс мав велику популярність. Бізнес постійно розвивався та розширювався. Незадовго до лютого 2022-го підприємець встиг придбати нове обладнання. Однак повномасштабне вторгнення і російська окупація зупинила історію «АвтоДом Сервіс» в Енергодарі.
Росіяни погрожували розстріляти і змусили викопати могилу: про нестерпні три місяці в окупації
У перші дні повномасштабного вторгнення, відчуваючи загальну тривогу, Олександр вивіз свою родину за місто.
«Тоді я ще не зіткнувся зі смертю і сподівався, що росіяни нас полякають та підуть», – зізнається Дєвочкін.
2 березня біля села Водяне, що неподалік Енергодару, Олександр разом з місцевими жителями став живою стіною, щоби не пропустити загарбників, які прямували захопити Запорізьку атомну електростанцію. Він пригадує: коли люди дізналися, що влада Кам’янсько-Дніпровської громади має намір піти на співпрацю з окупантами, на мирну акцію протесту вийшли близько тисячі жителів.
«Російський ФСБшник на переговорах вийшов і мені в очі сказав: “Що, не пропустите?”. Я відповідаю: “Ні, не пропустимо. Дивіться: тисяча людей стоїть. Будете розстрілювати?”. На що окупанти посміялися, відійшли й почали стріляти у натовп світло-шумовими гранатами», – згадує Олександр Дєвочкін.
Тоді постраждали двоє учасників акції опору, а окупанти захопили колишній районний центр Кам’янку-Дніпровську. Наступного дня росіяни почали штурм Енергодару. З 4 березня 2022 року йде відлік окупації міста-супутника Запорізької АЕС.
Невдовзі Олександра схопили російські військові.
«Вони знали, що ми виводили людей на акції в Кам’янці-Дніпровській і розуміли, що можемо зробити це і в Енергодарі. Приїхали – почали обстрілювати місто. Потім влаштували стрільбу під час мітингу біля виконкому, – розповідає підприємець про злочини, які коїли загарбники. – Пізніше повезли на СТО: виводили на вулицю та інсценували розстріл. Усе намагалися виманити інформацію. Коли ж росіяни зрозуміли, що користі від мене ніякої й інформації вони не доб’ються, дали в руки лопату, змусили викопати собі могилу і почали закопувати живцем».
У цей час один з окупантів знайшов машини – яскраві та дороговартісні, над якими працював Олександр.
«Він вибіг і закричав: «Подивіться, які у нього автомобілі!». І вони всі побігли кататися, як маленькі діти», – говорить підприємець.
Завдяки тому, що росіяни відволіклися, чоловіку вдалося врятуватися. Зрештою, після численних погроз командир тієї групи Росгвардії відпустив Олександра додому.
«Мені сказали: «Ти можеш іти, але якщо намагатимешся виїхати через “зелені коридори”, ми вб’ємо тебе, всю твою сім’ю і спалимо цю “халабуду”», – пригадує слова російських військових Олександр.
Окупанти викрали всі авто, які знаходилися на території СТО. Пізніше підприємець натрапляв на відео в інтернеті, де бачив росіян за кермом своїх машин.
Російські загарбники забирали і допитували Олександра тричі. Останнього разу вони приїхали напередодні 9 травня. Тоді окупаційна адміністрація готувалася до масових проросійських заходів в Енергодарі, щоби створити пропагандистську картинку для своїх медіа.
«Вони забрали мене і сказали: якщо завтра я організую патріотичну акцію – мене розстріляють. Слова «ми тебе розстріляємо» звучали постійно», – каже Дєвочкін.
Після цього Олександр зрозумів, що це остання його зустріч з окупантами. Якщо він залишиться – вони все одно його вб’ють. Тож він попри попередження росіян вирішив евакуюватися з міста. Його родина виїжджала двома автомобілями. У першій їхала дружина Олександра разом з дітьми. Друге авто він винайняв, щоб виїжджати самому.
«Я розумів: якщо росіяни зупинять мене на блокпості, то розстріляють, а так жінка з дітьми зможе проїхати. Господа Бога молили і він нас благословив: 13 травня ми виїхали з окупації до Запоріжжя», – розповідає чоловік.
В окупованому Енергодарі Олександр з сім’єю провів понад три місяці. Каже, що життя у неволі було нестерпним. Кожного дня він відчував страх за власне життя та життя своєї родини.
Після виїзду з Енергодару з нуля побудував СТО вже у Запоріжжі і допомагає військовим
Олександр Дєвочкін вирішив, що залишиться саме в Запоріжжі, щоб допомагати захисникам і захисницям, аби швидше повернутися додому. За словами переселенця, починати життя у новому місті складно не було. Підприємець пояснює: «Ми звикли все життя з чимось боротися і не сидіти на місці».
«Ми вирішили відкрити СТО у Запоріжжі, тому що у нас було два завдання. Перше – допомагати нашим військовим і робити їм авто. Друге – до нас ще їхали биті автомобілі з Америки, які треба було ремонтувати. Ми закривали ці дві потреби одночасно».
Нову станцію технічного обслуговування «АвтоДом Сервіс» відкрили неподалік центрального парку міста «Дубовий Гай» у серпні 2023 року. Для цього підприємець винайняв порожнє приміщення та придбав необхідне обладнання. Також Олександр відкрив філіал з ремонту автомобільних двигунів поблизу електротехнічного заводу «Імпульс».
Починати власну справу з нуля та ще у прифронтовому місті Дєвочкін не боявся.
«Головне, щоб було здоров’я, а характеру і запалу нам вистачить», – говорить власник бізнесу.
Зараз в автосервісі пропонують великий спектр різноманітних послуг: від повної діагностики автомобілів всіх марок до ремонту двигунів та ходової частини.
Крім того, Олександр, як і в Енергодарі, займається купівлею, доставкою, ремонтом та продажем автомобілів з США.
«Ми прагнемо закуповувати найновіше обладнання з останнім програмним забезпеченням. Якщо взяти стенд розвал-сходження (для регулювання кутів нахилу коліс – прим.), то він у нас із програмним забезпеченням до 2024 року, – розповідає про переваги свого автосервісу Олександр Дєвочкін. – Також ми відрізняємося професійним підходом. У мене принципова позиція: навчати та покращувати професійні здібності тих людей, які до нас приходять працювати. Шукаємо саме фахівців з досвідом або тих, у кого я побачу бажання вчитися, розвиватися і вдосконалюватися. І, звичайно, нас цінять за підхід до клієнта. Людина може залишити у нас автомобіль і не хвилюватися, що завтра з нього знімуть якусь запчастину або щось не те поставлять. Усе обговорюється з клієнтом. Ми за всі наші роботи відповідаємо».
На сьогодні в автосервісі намагаються надати весь спектр послуг і задовольнити будь-які запити клієнтів. Але Олександр зазначає, що зробити це дедалі важче через нестачу спеціалістів у Запоріжжі.
«Дуже багато людей вже виїхало з міста. Наразі я не можу знайти фахівців з ремонту кузовної частини та малярів», – ділиться підприємець.
Роботу у прифронтовому місті ускладнюють і постійні ворожі обстріли. На початку квітня цього року один із ракетних ударів стався неподалік СТО. Внаслідок вибухової хвилі в автосервісі попадало обладнання, а батарею відірвало від стіни. Але підприємці все відновили та працювали далі.
З моменту відкриття «АвтоДом Сервіс» допомагає військовим з Запорізького напрямку і планує це робити й надалі. За словами бізнесмена, у найбільш напружений час вони лагодили до 27 автомобілів військовослужбовців на місяць. На початку року Олександр Дєвочкін був нагороджений за сприяння у підвищенні боєздатності прикордонного загону Державної прикордонної служби України «Кирилівка», а також за ефективну співпрацю та взаємодію в боротьбі з російськими загарбниками.
Крім звичайного обслуговування, команда автосервісу брала участь у цікавих проєктах. Один із них – співпраця із запорізьким музеєм техніки «Фаетон», у межах якої влітку 2023 року відновили автомобіль, якому було майже 90 років.
Залишається у прифронтовому місті і чекає на звільнення рідного Енергодару
Попри всі ризики підприємець не планує переїздити у більш безпечні регіони, а працюватиме у Запоріжжі, підтримуватиме місцевий бізнес та чекатиме на звільнення рідного Енергодару.
За час повномасштабної війни Олександр вже звик до постійних тривог та «прильотів». Чоловік зізнається: «Єдине, що лякає – це повторення того, що з нами було в Енергодарі».
«Я розумію, що можна поїхати туди, де буде спокійно і можна стати більш успішним. Але поки у нас є сили і ми можемо допомагати, будемо це робити тут у прифронтовому місті», – ділиться чоловік.
«У мене найкраща дружина, найкращі діти та найкращі батьки. Я дуже дорожу своєю сім’єю. І це, можна сказати, є запорукою мого успіху, – з теплотою говорить Олександр. – Коли ти зранку прокидаєшся з усмішкою на обличчі від того, що твоя кохана людина і твої дітки поруч, то це допомагає. Це дуже сильно допомагало й тоді, коли мене затримували росіяни в окупації. Саме сім’я допомогла не опустити руки й не здатися».
Вимушеним переселенцям, які тільки планують відкривати свою власну справу, Олександр радить не зупинятися на місці та за будь-яких умов намагатися щось робити. А також не слухати людей, які розповідають, що все погано, а налаштовувати себе тільки на гарний настрій.
«Хочу побажати людям не опускати рук. Не дивлячись на невдачі, попри те, що відбувається навколо, рухатися вперед і досягати поставлених цілей. І, звичайно, до Перемоги!», – підсумовує Олександр Дєвочкін.
Текст – Олександр Носок, фото з архіву Олександра Дєвочкіна
Читайте також:
Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp
Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!