З поверненням додому: як у Запоріжжі та Одесі будують ефективні містки для адаптації ветеранів

Щоб підтримувати захисників та захисниць, які повертаються з фронту додому, громади Одеси та Запоріжжя розвиваються і змінюються, втілюючи нові рішення, які сприяють якнайкращій адаптації до цивільного життя учасників та учасниць бойових дій.

У спільному матеріалі «Перший Запорізький» та Informer.od.ua розповідають про деякі дієві рішення, які втілюють в обох регіонах для ефективної підтримки ветеранів та ветеранок.

Запорізька та Одеська області чекають на повернення захисників

Після повномасштабного вторгнення до лав Збройних сил України долучились сотні тисяч людей. Деякі з них тримають фронт вже більше трьох років. В Одеській області наразі зареєстровано вже понад 60 тисяч ветеранів та ветеранок. На Запоріжжі – понад 58 тисяч.

Чимала кількість захисників та захисниць поступово повертаються до цивільного життя. Дехто завершив службу через життєві обставини чи за віком, хтось – внаслідок отриманих поранень. Наприклад, на Запоріжжі з початку 2022 року таких було близько 5 тисяч учасників бойових дій.

В Одеському та Запорізькому регіонах чимало демобілізованих військовослужбовців стали прикладами ефективної фізичної реабілітації, а також соціальної та економічної адаптації. Зокрема, ветерани з бойовим досвідом відкривають себе у ролі підприємців та стають драйвером підтримки економіки рідних громад.

Ефективні містки для адаптації і підтримки захисників та захисниць, які повертаються з фронту додому, будують як державні та муніципальні служби, так і чимало громадських та благодійних організацій, а також місцеві ветеранські ініціативи. Реінтеграція людей, які повернулись із фронту, вимагає комплексних рішень, і деякі з них вже вдалось реалізувати.

Підтримка на Одещині: повертаючи до цивільного життя

Дуже часто демобілізовані військові спілкуються між собою, утворюючи своєрідні бойові братерства. Вони не завжди можуть поділитись усім, що бачили та знають, зі знайомими з цивільного життя, а такий же боєць здебільшого зможе зрозуміти та підтримати. Люди, які пройшли разом фронт, в довоєнному минулому могли між собою не перетинатись, мати різні професії та зацікавлення. Але таке різноманіття якраз дозволяє влитись в цивільне життя, познайомитись з новими людьми та подекуди знайти роботу.

Одним з таких майданчиків в Одесі, де збираються ветерани, є Інклюзивний пляж, недалеко від історичного центру міста. Він став простором, де відпочивають та спілкуються військовослужбовці.  Спочатку туди приїжджали люди після важких поранень, на реабілітації, яким без спеціальних умов важко дістатися моря. Потім сюди потяглися військові, які не потребують спеціально організованих умов для відпочинку і теоретично можуть перебувати будь-де. Але вони знають, що можуть зустріти тут «своїх» та почувати себе максимально комфортно.

«Ми активно співпрацюємо з ветеранськими організаціями та військовими частинами. У нас підписані меморандуми про співпрацю, і ми приймаємо ветеранів на відпочинок цілими групами. Більше того, люди, які повернулись з фронту, працюють у нашій команді. Наприклад, Емін Ібрагімов, керівник Інклюзивного пляжу, після поранення та ампутації ноги повернувся з фронту і тепер працює з нами на рівних. Ми цінуємо службу кожного нашого захисника й намагаємось створити можливості для гідного життя, реабілітації та працевлаштування», – говорить приватний підприємець та засновник Інклюзивного пляжу Юрій Дегас.

У групах самопідтримки запорізькі ветерани допомагають один одному

За принципом «рівний-рівному», коли підтримку один одному надають ветерани зі схожим життєвим досвідом, працюють і в запорізькій благодійній організації «Мережа 100% життя Запоріжжя». На базі цього об’єднання два роки тому створили ветеранську групу підтримки «Фенікс». У цьому безпечному просторі учасники бойових дій можуть відверто поговорити один із одним про пережите, отримати допомогу, зміцнювати соціальні контакти й знаходити психологічну рівновагу.

Одним із перших учасників цієї групи став ветеран війни, сапер 58-ї бригади Марк Закопайченко, який отримав поранення і 98 днів перебував у полоні «вагнерівців». За його словами, завдяки таких зустрічам ветерани, навіть якщо спершу налаштовані скептично, можуть знайти розуміння серед своїх товаришів. У підсумку вони активніше інтегруються в суспільство, долучаються до громадських ініціатив чи ветеранських рад, а також до підприємницької діяльності. Деякі учасники групи з часом усвідомлюють потребу у професійній психологічній підтримці та звертаються до фахівців.

Спеціаліст-айтішник до повномасштабної війни зараз є фахівцем БО «100% життя. Запоріжжя», у фокусі роботи якого – психологічна робота з військовими та підтримка ветеранів. Він проходить спеціалізоване навчання на різноманітних тренінгах, вступив до вищого навчального закладу на спеціальність психолога.

Закопайченко на власному досвіді переконався в ефективності роботи груп взаємодопомоги. Він особисто дещо скептично ставився до роботи з психологами, бо вже мав невдалий досвід після повернення з полону. Але зрештою змінив своє ставлення, бо побачив дієвість роботи у групах і під час навчання познайомився з фаховими експертами.

Він зазначає: щоб проводити подібні зустрічі, не обов’язково бути психологом, достатньо перебувати поряд із своїми побратимами. Група ветеранів, немов у компанії друзів, зустрічаються і разом допомагають один одному. За час роботи учасниками групи стали більш ніж 100 ветеранів війни.

Пошук роботи для ветеранів з фізичною інвалідністю: як це працює в Одесі

За даними Одеської ОВА, станом на кінець 2024 року, в області було зареєстровано понад 70 тисяч демобілізованих військовослужбовців. В основному це люди молодого та середнього віку, які мають сили та бажання працювати. Але не завжди роботу вдається знайти. І мова йде навіть не про упередження, а про те, що багато бізнесів припинило роботу, частина професій стала вимагати нових підходів і роботодавці самі не завжди знають, скільки людей є в місті, готових почати працювати.

Пошук роботи для ветеранів з фізичною інвалідністю сьогодні є одним з найважливіших завдань, які ставлять на рівні держави. В багатьох випадках людям не потрібні навіть спеціально обладнані інклюзивні робочі місця, бо на протезах можна пересуватися та виконувати побутові задачі. Коли ж втрачена рука або руки, тут ситуація складніша. Однак далеко не безнадійна, бо сучасні технології дозволяють себе обслуговувати, працювати, займатись спортом та навіть трохи більше.

Одесит Віталій Цвіль втратив ліву руку багато років тому, коли навчався в старших класах школи. Чоловік на фронті не був, однак на своєму досвіді знає, як це звикати до життя без кінцівки та з якими труднощами можна зіштовхнутися на цьому шляху. Але якщо знати принципи роботи протезу, все стає не так складно. Так Віталій свого часу проїхав на велосипеді з Одеси до Іспанії шість тисяч кілометрів за три місяці. В подорожах, в керуванні двоколісним транспортом, йому допомагає протез. Зараз він вчить ветеранів, як користуватися протезами та на що звертати увагу.

За його словами, найголовніша проблема полягає в тому, що держава виділяє великі кошти на протези людям з інвалідністю, але вони, їх отримавши, не знають всіх технічних нюансів і не використовують їх з максимальною для себе користю. При тому що навіть найякісніший протез не може повторити всіх функцій руки. Однак навчитись використовувати його для життєвих та побутових задач цілком реально. Інша річ, що для кожної людини, яка втратила кінцівку, цей реабілітаційний план має бути індивідуальним, бо потреби в усіх різні.

«Ми на сьогодні вирішили тисячі проблем. Наприклад, приходить до нас людина без руки і говорить, що хоче навчитись кататись на велосипеді. Ми продумали план реабілітації, залучили науковців, щоб вони зробили спеціальний гаджет для нього, і працюємо в цьому напрямку. Або людина, знову ж таки, без руки, виражає бажання грати на гітарі. І ми теж всі разом збираємось, думаємо, як можна допомогти нашому підопічному, як зробити його щасливим. І таких людей дуже багато, в кожного з них свої потреби та прагнення, які потрібно враховувати», – говорить Віталій Цвіль.

На сьогодні у реабілітолога і його колег є багато успішних прикладів, коли ветерани повертаються до цивільного життя і максимально себе реалізують, попри отримані тяжкі травми. Зокрема, є чоловік, який втративши обидві руки та обидві ноги, працював з фахівцями, пройшов протезування, і наразі знову самостійно водить автівку. Тривала робота фахівців, сучасні технології та прагнення людини повернутись до максимально повного життя, зробили можливим те, що раніше мало хто міг уявити. І цей досвід стане не в нагоді не тільки людям, що зазнали травм при захисті країни, але й тим, хто отримав інвалідність з інших причин.

Не лише робота в кабінетах, а й родинний відпочинок на природі: соціальна адаптація ветеранів на прикладі Запоріжжя

Влітку 2024 року у Запоріжжі розпочав роботу реабілітаційний простір «Блокпост», діяльність якого охоплює широке коло потреб учасників бойових дій: від надання юридичних та соціальних послуг – до психологічної допомоги та фізичної реабілітації у власному спортивному залі. Окрім допомоги безпосередньо ветеранам, у центрі роблять велику роботу для дружин і дітей військовослужбовців.

Найбільш затребуваними напрямками роботи у центрі називають правову та психологічну допомогу, а також соціальний захист. Щодо надання правової допомоги спеціалісти центру кажуть, що військовослужбовці, ветерани та члени їхніх родин, наприклад, потребують роз’яснення щодо різноманітних пільг, які вони мають право отримати, і сприянні у підготовці необхідних супровідних документів.

Необхідність психологічної допомоги як самим ветеранам, так і членам їхніх родин, які живуть у прифронтовому Запоріжжі, що перебуває під постійними ударами ворога, також залишається дуже актуальною. Водночас, кажуть у центрі, цей напрямок є і найбільш проблематичним, тому що в Україні, на жаль, ще з радянських часів немає культури психологічної допомоги. Але в організації знайшли рішення, як коректно надавати необхідну людям підтримку.

«Усіх, хто до нас звертається, спочатку просимо зайти до наших спеціалістів-психологів та пройти необхідне анкетування із загальними питаннями. У результаті дев’ять людей із десяти в процесі роботи все ж розуміють свою потребу і надалі працюють з психологом. Насправді допомога спеціаліста потрібна абсолютно всім нам: і військовим, і ветеранам, і цивільним, які проживають під постійними ударами у прифронтовому Запоріжжі», – розповів керівник простору «Блокпост» Владислав Мороко.

Цього літа простір організував пілотний проєкт для соціальної адаптації ветеранів, ветеранок із Мелітопольської громади, релокованої до Запоріжжя з окупації, та їхніх родин. Спочатку для учасників (а таких понад півсотні) провели тиждевий родинний ретрит для відпочинку і відновлення.

Протягом заїзду ветеранів та їхні родини з одного боку відпочивають і відновлюють сили у безпечному рекреаційному просторі. А з іншого – долучаються до насиченої програми саморозвитку, яка включає групові та індивідуальні сесії з психологами, консультації юристів та соціальних працівників, майстер-класи з арт-терапії, гончарства, вправ для зняття напруги, а також спільні родинні заходи і окремі заняття для дітей. Кожен день завершувався розважальною концертною програмою із живим спілкуванням.

Після виїзних заходів учасники продовжуватимуть отримувати підтримку від фахівців простору у Запоріжжі, за потреби – у філіях центру в інших містах України, а також онлайн: правову або психологічну допомогу, сприяння у отриманні нової професії, працевлаштуванні або відкритті власної справи, фізичної реабілітації тощо.

***

У Одесі та Запоріжжі створюють сучасну систему допомоги, що базується на співпраці активістів, місцевої влади та ініціативних мешканців – ця модель об’єднує найкращі практики для всієї країни. Ветеранські спільноти в обох громадах демонструють згуртованість, силу духу та здатність до самоорганізації. Вони працюють для того, щоб ті, хто повернувся з війни, могли отримати повноцінну допомогу: від психологічної підтримки, адаптації до мирного життя, юридичних консультацій до сприяння відкриттю власної справи та розвитку підприємницьких навичок. Такі ініціативи не лише полегшують шлях до інтеграції, а й формують нову якість суспільних відносин – більш відкритих, людяних і солідарних.

Стаття була підготовлена у співавторстві редакціями «Першого Запорізького» та Informer.od.ua. Текст – Наталя Шевчук, Андрій Вавілов

---

Читайте також:

Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp

Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!