Війна не зупинила розвиток: як живе прифронтова Широківська громада на Запоріжжі (ІНТЕРВ’Ю)
Широківська громада на Запоріжжі, розташована приблизно за 40 кілометрів від лінії фронту, стала прихистком для тисяч людей, які рятувалися від війни. Відносна безпека зробила її однією з найпривабливіших для внутрішньо переміщених осіб – нині тут офіційно зареєстровано дев’ять тисяч нових мешканців, як їх називають місцеві жителі.
Різке зростання чисельності населення спричинило чимало викликів: перевантажену інфраструктуру, брак житла, підвищені потреби у соціальних послугах. У відповідь громада впроваджує нові соціальні програми, підтримує розвиток підприємництва, створює можливості для молоді, жінок і ветеранів. Паралельно модернізує систему водопостачання, надає допомогу армії та співпрацює з міжнародними партнерами над новими проєктами.
Про життя громади в умовах війни, підтримку переселенців і ветеранів, а також про щоденні виклики й плани розвитку «Перший Запорізький» поспілкувався з головою Широківської громади Денисом Коротенком.
У тилу, але поруч із війною: Широківська громада прийняла понад дев’ять тисяч переселенців
– Широківська громада розташована відносно далеко від лінії фронту, однак деякі населені пункти інколи все ж потерпають від обстрілів. Якою наразі є безпекова ситуація у громаді?
– Наша громада знаходиться приблизно за 40 кілометрів від лінії фронту. До її складу входить 35 населених пунктів. Дякуючи Богу та Збройним Силам України, у нас немає частих «прильотів», тому ми на це не скаржимося. На мою думку, зараз Широківська громада, мабуть, є найбезпечнішою з усіх в Запорізькій області.
– Яка кількість жителів загинула або постраждала через російські обстріли у вашій громаді з початку повномасштабної війни?
– На жаль, станом на сьогодні маємо 80 загиблих захисників і ще 45 вважаються зниклими безвісти. Серед цивільного населення у нас загиблих немає.
– Скільки будинків було пошкоджено або зруйновано у громаді від початку вторгнення?
– У нас було повністю зруйновано два будинки. Пошкоджено кілька десятків, мабуть, до сотні.
– Яка зараз чисельність населення в громаді? Наскільки вона змінилася порівняно з довоєнним часом?
– До початку війни в нашій громаді проживало близько 15 тисяч людей. Сьогодні офіційно зареєстровано дев’ять тисяч внутрішньо переміщених осіб. Наша громада має певну специфіку: ми – приміська територія, і в нас дуже багато дачних будинків, приблизно 10 тисяч. Частина мешканців Запоріжжя, вважаючи нашу громаду безпечнішою, переселилася сюди й живе в цих будинках не лише влітку, а й постійно.
Через це визначити точну кількість населення складно. Але якщо орієнтуватися на обсяги вивезеного сміття та споживання води до війни й зараз, можна зробити висновок: населення зросло приблизно утричі. За нашими оцінками, загальна чисельність населення Широківської громади становить 40-50 тисяч людей.
– Скільки дітей серед переселенців, яких ви прийняли?
– Приблизно півтори тисячі.
– Як у громаді організоване забезпечення переселенців тимчасовим житлом? Де вони проживають?
– Усе, що було у власності громади, ми вже надали переселенцям – це кілька двокімнатних квартир. Також ми змогли відремонтувати деякі приміщення і переобладнати їх під житло для внутрішньо переміщених осіб. Маємо також шелтер для ВПО. Але більшість переселенців проживає в приватному секторі.
– Скільки людей проживає у гуртожитках?
– До 100 людей.
– Чи залишаються у громаді вільні місця для розміщення переселенців?
– Ні, на сьогодні вільних місць немає. Водночас ми спільно з донорами працюємо над тим, щоб переобладнати будівлі, які ще маємо, або збудувати модульні будинки.
Від гуманітарної допомоги до розвитку бізнесу: у Широківській громаді допомагають новим мешканцям адаптуватися
– Які кроки громада робить для того, щоб переселенці почувалися частиною місцевої спільноти? Чи діють спеціальні програми або ініціативи, спрямовані на їхню адаптацію?
– Ми робимо дуже багато. Ще з перших днів повномасштабної війни зрозуміли: усі громади, зокрема й наша, зіткнуться з демографічним викликом. Тому ми навіть не вживаємо слово «переселенці» – називаємо їх нашими новими мешканцями.
У нас дуже багато програм підтримки: допомагаємо з продуктами харчування, засобами гігієни, надаємо грошову допомогу. Співпрацюємо з різними фондами – щомісяця за графіком роздаємо гуманітарну допомогу.
Проводимо майстер-класи – як для нових мешканців, так і для місцевих. Коли була можливість – надавали житло. Діють програми психологічної, юридичної та бізнес-підтримки. Ті, хто хоче започаткувати власну справу, можуть звернутися до нашої агенції розвитку – вона допомагає з оформленням дозвільних документів, написанням та поданням грантових заявок, супроводом проєктів, підготовкою звітності.
Маємо окремі програми з оздоровлення. У громаді працюють дев’ять амбулаторій і власна лікарня. Окрім цього, до кожного населеного пункту регулярно виїжджає лікарська допомога, працює мобільна аптека – жителі можуть придбати або безоплатно отримати необхідні ліки.
Для надання адміністративних послуг, зокрема переселенцям, функціонує мобільний ЦНАП.
Тобто в соціальному напрямку маємо багато різних програм. Передбачено соціальний супровід, працює соціальне таксі.
Ми приділяємо цьому велику увагу, бо розуміємо: дехто з переселенців уже не має куди повертатися. І ми дуже хочемо, щоб вони залишилися жити та працювати в нашій громаді.
– Наскільки часто переселенці отримують гуманітарну допомогу?
– На сьогодні це більш структуровано. Щомісяця обов’язково надаються продуктові й гігієнічні набори. Мінімум раз на місяць – стабільно.
– Які труднощі виникають?
– Іноді виникають непорозуміння між місцевими мешканцями й переселенцями. Але ми намагаємося це згладжувати: проводимо роз’яснювальну роботу, організовуємо спільні заходи, щоб вони більше спілкувалися, дружили й краще адаптувалися.
Найбільший виклик для нас – це навантаження на інфраструктуру, зокрема на водопостачання та вивезення сміття. І також проблема із житлом – забезпечити ним усіх охочих ми не можемо.
– У Широківській громаді діє рада ВПО. Розкажіть, чим саме вона займається?
– Рада допомагає внутрішньо переміщеним особам адаптуватися та комунікувати зі структурами громади та місцевим населенням.
– У громаді працює центр життєстійкості. Яку саме допомогу можуть там отримати місцеві мешканці та переселенці?
– У центрі працюють четверо фахівців: психолог, соціальний менеджер і два фахівці соціальної роботи. Вони надають психологічну допомогу, соціальну підтримку. Працюють з ветеранами.
Окрім центру життєстійкості, в громаді функціонують два реабілітаційні центри: один – у Відрадному, інший – у приміщенні нашої лікарні на Верхній Хортиці в Запоріжжі. Там допомогу можуть отримати і переселенці, і ветерани, і місцеві мешканці.
Повернення до мирного життя: як у Широківській громаді дбають про ветеранів
– Яка нині ситуація з працевлаштуванням переселенців у Широківській громаді? Чи є для них доступні робочі місця?
– Насправді в нас дуже багато доступних робочих місць – як у громаді, так і в приватному секторі. Але, на жаль, не всі хочуть працювати. Говорю відверто – така ситуація є. Причини різні: комусь це, можливо, не потрібно, когось не влаштовують умови. Але робота є, її вистачає.
– У Широківській громаді функціонує притулок для постраждалих від гендерно зумовленого насильства. Це рідкісне явище для сільських громад. Як вдалося його створити і яку допомогу там надають?
– Притулок для постраждалих від гендерного насильства ми створили ще до повномасштабної війни – за державною програмою та за співфінансуванням громади. Люди, які постраждали від домашнього насильства, можуть отримати там тимчасове житло, психологічну допомогу й підтримку – усе необхідне для стабілізації їхнього стану та захисту.
– Яку підтримку надає Широківська громада ветеранам війни та учасникам бойових дій? Чи працюють у громаді спеціальні проєкти, які допомагають їм адаптуватися та соціалізуватися?
– У нас є програма підтримки. Надаємо грошову допомогу демобілізованим, пораненим, тим, хто повернувся з полону. Також – стоматологічні та реабілітаційні послуги, про які я вже згадував. Грошова допомога передбачена також до свят і в разі поховання. Суми невеликі, але така підтримка в громаді надається.
– А чи проводять якісь заходи?
– Так, у нас відбувається багато заходів. Ветерани збираються, спілкуються між собою. Зараз, наприклад, плануємо організувати рибалку на одній з водойм нашої громади – це буде можливість і відпочити, і поспілкуватися з побратимами. Я згадав про це, бо саме зараз ми займаємося підготовкою. Крім того, відправляємо ветеранів на реабілітацію та відпочинок, проводимо заходи для згуртованості. Підтримуємо їх і у сфері соціального підприємництва – якщо хтось має бажання чимось займатися, маємо донорів, які готові у цьому допомогти.
Програми для кожного покоління: у громаді є можливості і для молоді, і для літніх людей
– Як громада підтримує молодь у питаннях розвитку та дозвілля, особливо з огляду на виклики воєнного часу?
– 29 липня ми провели молодіжний фестиваль. Це вже наша традиція – другий рік поспіль його організовуємо. У громаді діє молодіжна рада, яка бере участь у багатьох заходах. Молодь багато подорожує Україною, відвідує різні заходи, бере участь у спортивних змаганнях.
Маємо дуже ефективну профорієнтаційну програму. У її межах проводимо багато заходів. Наприклад, День дублера, знайомимо з різними професіями, організовуємо виїзди на різні підприємства не тільки в межах громади, а й в межах нашої країни. Ми тестуємо дітей на таланти й допомагаємо розвивати їхні здібності.
У нас також є жіночий рух – громадське об’єднання «Клуб успішних пані». Це потужна організація, яка об’єднує жінок, що працюють, ведуть бізнес. Вони проводять різні заходи, беруть участь у грантових проєктах і допомагають фронту.
А для людей літнього віку діє Інститут третього віку – дуже популярна програма. Там проводимо навчання з комп’ютерної та фінансової грамотності, організовуємо літературні вечори, співи та інші заходи. Зараз в Інституті навчається близько 300 літніх людей.
У нашій громаді діють 26 різноманітних гуртків для дітей та молоді. Хочу зазначити, що це не просто для галочки – ці гуртки дійсно працюють.
– Скільки укриттів є у вашій громаді і який їхній стан? Чи вистачає мешканцям укриттів?
– Укриттів нам не вистачає. У громаді є лише два найпростіших укриття та одна підземна школа – це все, що маємо на сьогодні. Звісно, цього недостатньо. Ми працюємо над цим питанням і шукаємо фінансування, щоб збудувати більше захисних споруд.
– У селі Петропіль будується безпековий центр. Розкажіть детальніше про цей проєкт: які служби там працюватимуть і на якій стадії зараз будівництво?
– Зараз тривають внутрішні роботи. У центрі безпеки працюватимуть поліцейський офіцер громади та наша пожежно-рятувальна служба. Крім цього центру, в нас на території громади вже діють дві пожежні станції – і в цьому напрямку ми також успішно працюємо.
У нас працює чотири офіцери поліції громади. У центрі безпеки плануємо створити ситуаційний центр із системою відеонагляду. Камери будуть встановлені по всій території громади, а вся інформація надходитиме до цього центру.
– Коли плануєте завершити будівництво?
– На жаль, маємо проблеми з фінансуванням – у 2023 році у нас вилучили частину військового податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), тому стало складніше. Але в планах завершити роботи до кінця цього року. Сьогодні (29 липня. – прим.) був на об’єкті, подивився, як ідуть справи – будівництво триває.
Перша реконструкція за 50 років: у громаді запрацював оновлений водогін
– Розкажіть, як у громаді організовано освітній процес і як навчальні заклади адаптуються до умов війни.
– Усі наші школи працюють онлайн, крім двох – вони навчаються у змішаному форматі.
Підземну школу збудували в межах державної програми. Ми очікуємо на її введення в експлуатацію і плануємо використовувати її у дві зміни. Це дозволить залучити до офлайн-навчання більше дітей.
Минулого тижня ми придбали ще чотири шкільні автобуси. Загалом у нас уже буде сім автобусів – зможемо організувати підвезення дітей до цієї безпечної школи.
– Скільки дітей вона зможе прийняти?
– У дві зміни школа зможе вмістити приблизно 450–500 дітей.
– Як просуваються роботи з ремонту та модернізації водних комунікацій у громаді?
– Те, що можемо зробити власними силами – робимо. Прямо сьогодні (29 липня, – прим.) відбувається запуск центральної водної артерії Широківської громади – це північно-груповий водогін.
Цей водогін не реконструювали близько 50 років, і зараз ми повністю реалізували проєкт. Наразі тривають пусконалагоджувальні роботи – думаю, завершаться вже завтра або післязавтра.
Частина центральної артерії громади вже буде використовувати новий водогін. Ми замінили 20 км мереж і побудували ще одну спеціальну насосно-підкачувальну станцію. Це перший настільки масштабний проєкт для громади, який вдалося реалізувати за рахунок державної субвенції та співфінансування з місцевого бюджету.
Також у напрямку водопостачання співпрацюємо з посольством Швейцарії в Україні. Завтра маю чергову зустріч. Швейцарське посольство дуже допомагає нам із матеріалами: постачають труби, засувки, обладнання, насоси. Завдяки цьому ми поступово ремонтуємо наші насосні станції та мережі.
Обсяг роботи великий. Багато об’єктів роками не ремонтувалися, більшість навіть не були на обліку. Ми їх виявляємо, обстежуємо, ставимо на облік, готуємо технічну документацію, приводимо до ладу. Займаємося цим уже шість років.
Згідно зі стратегією розвитку громади, питне водопостачання – пріоритет №1. Це базова послуга, яка має бути в кожному населеному пункті.
На жаль, наразі лише 40% населених пунктів мають доступ до послуги водопостачання, і не всюди вона належної якості. Тому ми постійно працюємо над розв’язанням цієї проблеми.
Наше комунальне підприємство на початку липня завершило заміну водогону між селами Лукашеве і Петропіль. Це вже дало змогу зменшити споживання електроенергії та втрати води.
– Яка наразі ситуація з бюджетом Широківської громади? Чи виникають проблеми з його наповненням? Як він змінився від початку повномасштабної війни?
– Грошей завжди не вистачає. Але ми тримаємося завдяки нашому місцевому бізнесу. Регулярно зустрічаємося з представниками бізнесу – щокварталу проводимо зустрічі під назвою «Бізнес-діалог». Ця практика розпочалася ще до війни, і ми продовжуємо цю традицію.
Під час таких зустрічей я звітую, куди витрачаються сплачені податки, розповідаю про плани громади, а також слухаю пропозиції бізнесу – що, на їхню думку, потрібно зробити в першу чергу, в другу чергу.
Я звертаюся до підприємців із проханням, по можливості, сплачувати податки навіть у період податкових канікул. Адже це необхідно для утримання й розвитку громади, фінансування соціальних та освітніх проєктів. Завдяки цьому нам вдається виконувати бюджет. І я не можу сказати, що він суттєво зменшився – утримуємо його майже на довоєнному рівні.
Громада налагоджує співпрацю та планує реалізувати нові проєкти
– Широківська громада є активним учасником різних міжнародних програм. Як закриття програми USAID позначилося на розвитку громади? Чи вдається налагоджувати нові зв’язки з міжнародними партнерами чи фондами?
– Звісно, це негативно вплинуло, адже ми багато років співпрацювали з USAID – і з програмою DOBRE, і з іншими напрямками, підпрограмами, донорами від USAID.
Але це життя, ми не можемо на це вплинути. Тому ми шукаємо нові можливості та продовжуємо співпрацю з іншими донорами. Зараз активізувалися європейські партнери – це, зокрема, GIZ, програма U-LEAD, і ми працюємо з ними.
– Яку підтримку надає громада Збройним силам України?
– Ми постійно допомагаємо. У 2023 році, наприклад, виділили майже 130 мільйонів гривень. У 2024-му – близько 12–15 мільйонів, точно не пригадаю.
Зараз ми перераховуємо кошти до обласного фонду підтримки Збройних сил України – вже направили туди три мільйони гривень. Ще близько мільйона-півтора надали напряму деяким військовим частинам.
– Які нові проєкти у сфері соціальної підтримки або бізнесу планує реалізувати громада?
– У напрямку економічного зростання зараз працюємо над створенням системи меліорації в нашій громаді. Хочемо забезпечити окремі території технічним водопостачанням для збільшення врожаїв і, звісно, надходжень від сплати податків. Це також дасть можливість розширити сферу діяльності – щоб будувалися теплиці, щоб малий і середній бізнес міг цим користуватися.
Меліорація потрібна навіть на невеликих ділянках. Якщо фермер має 10–20 гектарів, то всі ми розуміємо: за наявності поливу врожайність може бути в п’ять разів вищою, ніж без нього. У цьому напрямку рухаємося.
Щодо соціальної сфери – постійно працюємо над новими проєктами. Зараз запускаємо дитячий будинок сімейного типу. Шукаємо родину, яка б хотіла отримати будинок і проживати в ньому разом із десятьма дітьми.
А ще ми виграли конкурс і цього року почнемо реалізацію великого реабілітаційного центру на базі нашої лікарні. Він буде створений за кошти Європейського інвестиційного банку та за співфінансування громади. Він надаватиме допомогу ветеранам, мешканцям не лише нашої громади, а й сусідніх, а також частині жителів міста Запоріжжя.
– Які зараз найбільші виклики для громади?
– Інфраструктурні, економічні та демографічні. Мабуть, це основне. З усім іншим ми впораємося.
– Які у вас плани щодо подальшого розвитку громади? Яким бачите шлях відновлення після війни?
– Звісно, щоб говорити про економічне зростання, подальший розвиток і залучення інвестицій, потрібна стабілізація ситуації в країні. Ми вже зараз працюємо в цьому напрямку, але через безпекові обмеження це дуже складно. Потрібно, щоб зупинилися бойові дії, щоб настала перемога – тоді можна буде більш предметно про це говорити.
Але в планах у нас ще до війни, і зараз залишається – це створення індустріального парку. У нас є під нього територія, і ми вважаємо це одним із поштовхів для економічного розвитку нашої громади.
Це буде і збільшення податків, і нові робочі місця, що, відповідно, покращить демографічну та економічну ситуацію. З’явиться більше коштів на інфраструктурні проєкти. У цьому напрямку ми теж працюємо.
Текст – Олександр Носок, фото – Широківська територіальна громада
Читайте також:
Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp
Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!