«Я досі чую ті голоси»: історія жінки, яка пережила ракетний удар по житловому будинку в Запоріжжі

12.05.2025 Дмитрий Носов

6 жовтня 2022 року Запоріжжя прокинулося від чергового обстрілу. Ракета С–300 влучила у житловий будинок у центрі міста – №151 по проспекту Соборному. Було повністю зруйновано два під’їзди, загинули 15 людей.

Про це йдеться у новому випуску проєкту «Міста» на телеканалі «Дім».

Жителька Запоріжжя Яна Чекмарьова, ательє якої знаходиться в підвалі цього будинку, в момент удару залишалася на робочому місці. Вона згадала, яким страшним був той день, і детально розповіла свої спогади про наслідки ракетного удару.

«Я знаходилася в цьому ж будинку, але в іншому під’їзді. Пам’ятаю кожну хвилину того ранку. Ракета влучила у четвертий, п’ятий, шостий під’їзд. Все знищило одним махом», – розповідає Яна.

На момент удару жінка була в укритті, яке облаштували в підвалі орендованого приміщення.

«Коли ракета вдарила, весь будинок здригнувся. Було страшно. Я чула, як сиплеться скло. Була темрява, дим, і дуже сильні крики. По цей день чую ті голоси – люди, які були під завалами, звали на допомогу, кричали, діти плакали».

Яна одразу зрозуміла, що без жертв не могло обійтися. «Дім зруйнований – значить, усі були вдома. Через п’ять хвилин прибули рятувальники. Вони довго гасили пожежу».

Найбільше їй запам’яталася мати, яка втратила всю родину: «Там загинула дитина – 10 років. Мати стояла, тримала ікону, молилась і чекала, коли дитину дістануть з–під завалів. А я не знала, що їй сказати… Дитину не повернеш».

Те, що вона сама залишилася живою, Яна усвідомила не відразу.

«Було дуже боляче. Зараз про це легше говорити, але тоді – це був розпач. Я не вірила, що залишилась жива. Зрозуміла це лише за кілька днів», – ділиться Яна. Пережите змусило її переосмислити найважливіше: «Переосмислення прийшло ще в перший день повномасштабного вторгнення. Зрозуміла, що найцінніше – це родина. Ми з сусідами стали як одна сім’я. Дуже зблизились».

Попри трагедію, під’їзд швидко відновили. За словами Яни, тепер він виглядає як новий: «Люди, які приходять сюди вперше, навіть не вірять, що тут був приліт».

У дворі збудували нове велике укриття. Система автоматично відчиняє двері при тривозі, щоб люди могли швидко сховатися, і можна знаходитись там до тих пір, поки тривога не закінчиться.

Сьогодні Яна продовжує працювати у своєму ательє. Вона безкоштовно ремонтує одяг для військових. «Про оплату навіть не обговорюється. Інколи кладемо цукерку в кишеню. Потім вони дзвонять, дякують – кажуть, це було дуже доречно», – розповідає жінка.

За її словами, після початку повномасштабного вторгнення жителі Запоріжжя, яких об’єднала одна біда, стали добрішими один до одного і біль згуртованими.