Євроінтеграція через освіту: як студенти із Запоріжжя здобувають досвід у Європі за програмою Erasmus+
Повномасштабна агресія Росії спричинила безпрецедентні виклики для української освіти: руйнування університетів, еміграція викладачів та студентів, брак ресурсів для якісного навчання. У відповідь Європейський Союз посилив підтримку освіти та молоді України. Проєкти академічної мобільності у рамках програми Erasmus+ відкривають студентам і викладачам доступ до провідних європейських університетів. Ця ініціатива не лише сприяє обміну знаннями, а й зміцнює освітні та культурні зв’язки між Україною та ЄС, що є стратегічно важливим для євроінтеграції.
Національний університет «Запорізька політехніка» в межах Erasmus+ має 15 партнерських угод із європейськими вишами. Завдяки цьому студенти та викладачі щороку опановують за кордоном сучасні технології та переймають найкращі практики.
Троє студентів політехніки, які навчаються за програмою Erasmus+ в Університетському коледжі Томаса Мора у Бельгії, розповіли «Першому Запорізькому» про свій досвід. Далі – пряма мова.
Богдан Єнальєв, 21 рік, студент 4-го курсу, спеціальність «Комп’ютерні науки»
Я ще зі школи хотів навчатися за кордоном, опинитися в середовищі, де можна спілкуватися англійською та взаємодіяти з людьми різних культур і національностей.
Зараз навчаюся у кампусі De Nayer. З перших днів мене вразив сучасний підхід до навчання. У холі стоять моделі машин, які розробляють студенти. Аудиторії обладнані всім необхідним, а через великі вікна видно, як студенти працюють із роботизованими механізмами або створюють електронні схеми.
Університет надає свободу у виборі напрямку досліджень, що дозволяє займатися тим, що справді подобається. Протягом декількох місяців я працюю над власним проєктом – розробляю гру віртуальної реальності, яка навчатиме збирати та розбирати автомобілі. Додатково відвідую курс «Автомобільна інженерія», де вивчаю все про сенсори, камери і технології для систем автопілоту в автомобілях.
Навчання в Європі дещо відрізняється від української освіти. Викладачі не тиснуть: головне – не запам’ятати весь матеріал, а зрозуміти. Дають покрокові інструкції, але заохочують до самостійного розвитку. Матеріал подають у цікавій формі, хоча підхід у кожного викладача свій. За моїм досвідом, вони дійсно зацікавлені в тому, щоб студенти засвоїли знання. Лекції часто читають і фахівці з підприємств, які діляться практичним досвідом, а також пропонують можливості стажування. Теоретичні заняття доповнюють лабораторними: після лекцій одразу переходимо до практики.
Найбільше подобається, що мій проєкт має реальну цінність для майбутньої кар’єри. Це не просто університетське завдання, а можливість розвиватися як спеціаліст. Програма Erasmus+допомагає вдосконалити англійську, розширити мережу контактів і розвинути навички, які важко здобути вдома.
Це допомогло мені розвинутися у сфері розробки ігор. Після завершення проєкту планую повернутися в Україну, щоб закінчити навчання. Але згодом хотів би вступити до європейського університету, щоб отримати повноцінний досвід навчання за кордоном.
Чому ЄС важливо залучати українських студентів до навчання? Це покращує міжкультурну комунікацію. Обмін досвідом і знайомства між студентами формують дружні зв’язки не лише між людьми, але й між країнами. Це допомагає руйнувати стереотипи й долати бар’єри, адже ви бачите все на власні очі.
Майбутнім учасникам проєктів Erasmus+ раджу не боятися подавати заявки, навіть якщо рівень англійської не досконалий – він поліпшиться з практикою. Будьте відкритими до спілкування та активно проявляйте себе, адже нові знайомства можуть вплинути на майбутню кар’єру.
Жанна Чорна, 20 років, студентка 3-го курсу, спеціальність «Інженерія програмного забезпечення»
Через ситуацію в Україні – спочатку COVID-19, а потім повномасштабну війну – я жодного разу не відвідувала заняття офлайн. Тому можливість навчання за кордоном стало для мене шансом відчути справжнє студентське життя. Спочатку я приїхала на осінній семестр, але після перевірки моєї успішності отримала дозвіл залишитися ще на пів року.
Викладачі тут часто поєднують роботу в ІТ-компаніях із викладанням, тому діляться актуальним досвідом і реальними кейсами. Навчальний процес орієнтований на практичне застосування знань: якщо в Україні ми починаємо з вивчення синтаксису мов програмування, то тут викладачі очікують, що ти вивчиш це самостійно, а на заняттях вже підкажуть, як все використати в роботі.
Кожен студент самостійно організовує своє навчання, ніхто не контролює відвідуваність. Як студентка за обміном, я сама обирала предмети з різних курсів, що дозволило зосередитися на найцікавішому. Підхід до оцінювання суттєво відрізняється: тут немає лабораторних робіт, які потрібно здавати. Під час пар ми виконуємо практичні завдання, але за них не ставлять оцінки. Усе вирішують екзамени, що складаються з теоретичної та практичної частин.
Навчальні матеріали завжди актуальні. Якщо в Україні можуть користуватися посібниками 2017 року, вже застарілими для ІТ-сфери, то тут усе регулярно оновлюється. Також у процесі навчання ми активно використовуємо різні віртуальні машини та системи, яких у рідному виші немає.
Участь у програмі точно стане плюсом у резюме для пошуку роботи, адже демонструє здатність адаптуватися до роботи іншою мовою та взаємодіяти з представниками різних культур. Я переконалася, що в сфері ІТ потрібно постійно вчитися новому. Навчання допомогло визначитися з напрямком професійного розвитку, який планую продовжити після повернення.
Податися на Erasmus+ варто, бо це можливість поглибити знання у своїй спеціальності. Наприклад, один із курсів, які тут вивчаю, частково збігається з тим, що вже проходила у Запоріжжі. Але я все одно дізнаюся багато нового, бо дисципліну викладають з іншого ракурсу. Формат навчання і стипендія також дозволяють подорожувати і відвідувати різні місця Бельгії.
Тим, хто планує взяти участь у програмі, раджу не зволікати: збирати документи і завчасно шукати житло. Будьте готові багато спілкуватися, ставити запитання й уточнювати все незрозуміле. Консультуйтеся з міжнародними координаторами. Наприклад, так я дізналася, що замість дорогої візи можна оформити дозвіл на проживання (карту А), яка дозволяє українцям проживати в Бельгії під час війни.
Ярослав Сидорченко, 22 роки, студент 5-курсу, спеціальність «Телекомунікації та радіотехніка»
Моє навчання в Бельгії складалося з двох семестрів: перший я провів в Університеті прикладних наук Антверпена, працюючи над проєктом, а другий – в Університетському коледжі Томаса Мора, де навчався за обраними курсами.
Перший період навчання почався за два тижні до повномасштабного вторгнення. Ми пів року розробляли мобільний застосунок для митців, який допомагав вирішувати їхні професійні проблеми: на запит користувача система пропонувала рішення, які ми визначали з психологами. У проєкті також брали участь студенти з Угорщини, Іспанії, Британії та Нігерії. Я мав лише базові знання з програмування й ніколи раніше не створював мобільні застосунки, тому переважно допомагав іншим групам. Кожні три тижні ми звітували про прогрес, а в кінці семестру презентували готовий проєкт.
Головна відмінність європейської освіти від української – її практична спрямованість. Замість роботи на емуляторах, як в Україні, студенти працюють із реальним обладнанням, зокрема мікропроцесорами. Викладачі сучасні й мотивовані, а студентам надають більше свободи. Пропуски пар нікого не хвилюють. Але водночас в цьому і складність, бо це вимагає сильної самодисципліни. Ще цікавою особливістю є те, що кампуси університету розташовані в різних містах, тому до них доводиться їздити потягом.
Культурний досвід у Бельгії був приємним. За умовні 20 євро можна було відвідати інше місто, кожне з яких унікальне. Бельгійці – дуже доброзичливі. Особливо це відчувалося на початку повномасштабної війни: незнайомі люди підходили, питали чи все гаразд, і пропонували допомогу.
Програма дала мені цінний досвід роботи з інструментами, які використовують в DevOps (розробка та операційна підтримка програмного забезпечення) – напряму, в якому я планую розвиватися. Також я вперше познайомився з онлайн-платформою для спільної розробки програмного забезпечення GitHub і навчився працювати з різним програмним забезпеченням, здобувши корисні навички для професійного майбутнього.
Якщо ви розглядаєте участь у проєкті академічної мобільності Erasmus+, це гарна можливість перевірити свої знання англійської, отримати практичний досвід і познайомитися з іншою системою освіти. Але варто бути готовим до відповідальності та інтенсивної роботи. Це не підходить для тих, хто шукає легких шляхів або ставиться до програми як до туристичної подорожі. Проте якщо ви цілеспрямований студент – я однозначно раджу спробувати.
***
Програма ЄС Erasmus+ за понад 30 років діяльності дала можливість навчатися, проходити практику та отримувати досвід за кордоном понад чотирьом мільйонам європейським студентам. Оновлена міжнародна програма на 2021-2027 роки має бюджет у понад 28 мільярдів євро. Українські організації мають доступ до 40 конкурсів Erasmus+ у сферах освіти, молоді та спорту.
Текст – Олександр Носок, Андрій Вавілов, фото – з архіву героїв публікації
Читайте також:
Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp
Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!