Постраждалі під час авіаудару по Запоріжжю розповіли щемливі історії свого порятунку, — ВІДЕО

12.01.2025 Дмитрий Носов

Вдень 9 січня росіяни завдали удари по Шевченківському району Запоріжжя. Внаслідок двох ударів ФАБ-500 загинули 13 мирних мешканців. Ще 127 людей отримали поранення. З них 74 людини були госпіталізовані до лікарень, а 12 перебувають у важкому стані.

Постраждалі внаслідок російських ударів розповіли журналістці телеканалу «1+1» про події того дня.

Це була наймасовіша кількість постраждалих від російських ударів з початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Вона обумовлена тим, що ворог завдав удару по густонаселеному району під кінець робочого дня, коли люди планували їхати додому.

«Було жахіття. Коли ми приїхали майже у перші хвилини тут скрізь були поранені», — сказала Юлія Баришева, начальниця відділу зв’язків із ЗМІ по роботі з громадськістю ГУ ДСНС в Запорізькій області.

На місці ворожого удару Юлія разом з колегами забрала важкопоранену жінку і відвезли до лікарні. У пораненої Зулі був відкритий перелом ноги. Постраждалу вже прооперували.

Ще одна поранена — Ніна Миколаївна. Після вибуху вона добігла додому і вже там зрозуміла, що в неї пошкоджено стегно.

«Я забігти додому ще встигла. У лихоманці. А потім як побачила, що там робиться… Син дзвонить, а я кажу йому, щоб віз мене в лікарню. Швидко прийняли, швидко обробили. Дякую лікарям, дякую медперсоналу», — розповідає Ніна Миколаївна.

Лікарі відзначають, що в той четвер було наймасовіше надходження пацієнтів за війну – 66. Це був виклик для лікарів з яким вони гідно впорались, зазначила Таміла Ісмаілова, заступниця медичного директора однієї з лікарень міста. Поранених привозили не тільки машини швидкої допомоги, але й поліцейські, Червоний хрест і містяни. У людей були дуже різноманітні травми, додає завідувач опікового відділення Андрій Сех.

Поранений Валентин з турнікетом на нозі ловив попутку, щоб дістатися до лікарні.

«В лікарню віз мене з роботи чоловік, Андрій Бринь. Молодець, не відмовив, привіз мене сюди. Правда, не доїхав, в нього зламалася машина і мене далі довіз лікар цієї лікарні. Я машини зупиняв, ніхто не зупиняється, а зупинився лікар і мене сюди привіз. Велика подяка йому. А як лікаря звати, знаєте, я навіть не спитав», — розповідає чоловік.

Ще двох поранених, один з яких Борис, до лікарні привезли патрульні. Їх обличчя постраждалий добре пам’ятає, а от імен не знає.

«Я запам’ятав хлопця. Віз він нас дуже швидко і що найголовніше — обережно. У нього, здається, «12» позивний був. Молодець хлопець, якби не він, я б вижив, а другий хлопець — його б не врятували», — каже чоловік.

Ще в одну лікарню везли поранених, бо один медзаклад просто не міг прийняти таку кількість постраждалих. Тим паче, що час потрапляння пораненого в лікарню має дуже велике значення для його життя.

Під час удару уламок російського снаряда поцілив Олександру в плече. Одразу після того, як це сталося чоловік пішов з зони ураження і відійшов на одну зупинку. І звідти викликав швидку допомогу, але поки тривога була, медики не їхали в район удару. Поки чекав лікарів, чоловік поговорив з мамою.

«Я поговорив з матір’ю, вона мене шукала на сусідній зупинці. Я пішов до неї, щоб заспокоїти її», — каже Олександр.

А от родині Роман довелось похвилюватися. Коли чоловік біг в нього випав телефон на який дзвонили рідні. Зрештою знайомі Романа повідомили його родичам, що чоловік живий.

«Я потрапив в епіцентр першого вибуху, прямо на сходинках біля банкомата. Почув свист… Зачепило уламком ногу, руку… Другий удар мене туди заштовхнув, люди мене затягли, накрили, перебинтували руку, ногу, під голову поклали, накрили. Це все люди з моєї роботи», — каже чоловік і витирає сльози.